Сьогодні на подвір'ї гімназії №4 зібралися рідні, представники громади, духовенство, вчителі та учні, аби вшанувати пам'ять Героя, який віддав своє життя за Україну. На фасаді закладу урочисто відкрили меморіальну дошку Костянтину Сіренку — випускнику цієї школи. Про це на офіційному сайті Покровської міської ради інформує пресслужба міського голови.

Костянтин народився та виріс у нашому місті, навчався у школі №4 (нині гімназія), яка тепер назавжди збереже пам’ять про свого учня.

Після школи він обрав гідний трудовий шлях — майже 30 років свого життя віддав роботі на Запорізькому кар'єрі ГЗК, де трудився машиністом крокуючого екскаватора.

Він залишив по собі добру згадку як про відповідального працівника та людину з великим серцем. Для рідних Костянтин був найкращим сином, люблячим чоловіком і турботливим батьком.

З квітня 2022 року приєднався до лав ЗСУ і став на захист України. Служив кулеметником механізованого батальйону, обіймав посаду головного сержанта.

18 серпня, під час виконання бойового завдання з утримання визначеного району оборони в районі Мар'їнки Донецької області, Костянтин Сіренко загинув внаслідок мінометного обстрілу. Йому було лише 49 років…

Присутні на відкритті дошки згадували Героя теплими словами, говорили про його доброту, порядність, мужність і відданість Україні. Пам'ять Костянтина Сіренка вшанували хвилиною мовчання.

Право відкрити меморіальну дошку надали синові Героя.

За інформацією пресслужби міського голови.

 

Сьогодні на фасаді ліцею №9 відбулося урочисте відкриття меморіальної дошки на честь Сергія Вітренка - воїна 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр», який віддав життя за незалежність України під час виконання бойового завдання. Про це на офіційному сайті Покровської міської ради інформує пресслужба міського голови.

Сергій - випускник ліцею №9. Після завершення дев’яти класів  навчався у Професійно-технічному училищі №50, де отримав фах електрогазозварювальника. Пізніше здобув диплом спеціаліста за фахом «Технологія відкритої розробки корисних копалин».

Після проходження строкової служби в лавах прикордонних військ, понад 16 років працював у Чкаловському кар’єрі №2 Покровського ГЗК, де зарекомендував себе як відповідальний та сумлінний працівник.

Коли  розпочалося повномасштабне вторгнення, Сергій не залишився осторонь — добровільно вступив до лав Збройних сил України. Став воїном 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр». Хоч і не мав військового досвіду, та був сповнений рішучості захищати рідну землю.

3 липня 2022 року під час виконання бойового завдання біля села Іванівка на Донеччині Сергій Вітренко загинув від вибухової травми. Його подвиг назавжди залишиться у серцях рідних, друзів, побратимів та вдячних земляків.

Відкриття меморіальної дошки відбулося у день його народження і стало знаком пошани до Героя, який назавжди залишиться частиною історії ліцею та громади. Її відкрив син Захисника Віталій. На церемонії зібралися рідні, друзі, колеги, учні та вчителі, щоб згадати Сергія добрим словом і вшанувати його світлу пам’ять. Низький уклін і вічна пам'ять Сергію Вітренку - справжньому сину України.

За інформацією пресслужби міського голови.

 

Сьогодні на фасаді ліцею №2, де навчалися Герої, що віддали життя за Україну, урочисто відкрили меморіальні дошки.

Під час церемонії відкриття зібралися рідні, друзі, вчителі та учні ліцею, мешканці міста. Вони згадували Артема та Віталія теплими словами, ділилися спогадами, висловлювали вдячність за їх жертовність. Присутні вшанували пам’ять Героїв хвилиною мовчання та поклали квіти до меморіальних дошок. Про це на офіційному сайті Покровської міської ради інформує пресслужба міського голови.

Артем Максименко навчався в цій школі, займався спортом, по закінченню - опанував професію електромонтера. З юних років мав загострене почуття справедливості, завжди був готовий допомогти іншим.

Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Артем без вагань долучився до лав захисників. І вже 26 лютого він став військовослужбовцем 25-ї окремої повітрянодесантної бригади, де обіймав посаду командира вогневих позицій.

У складі бригади воював на Ізюмському, Лиманському та Куп’янському напрямках, здійснював бойові операції, підтримував побратимів, знищував ворожу техніку та живу силу противника. 16 лютого 2024 року під час виконання розвідувального завдання поблизу Новоселівського Луганської області сержант Максименко загинув унаслідок ворожого артилерійського обстрілу. Воїну було лише 31...За життя Артем отримав низку нагород, зокрема орден «За мужність» III ступеня, нагрудний знак «Знак пошани» та посмертно- почесну відзнаку «За заслуги перед містом» та звання «Почесний громадянин міста Покров».

Віталій Катіба ще змалечку цікавився історією та географією, мав надзвичайну пам’ять і захоплювався вивченням карт. Згодом це захоплення допомагало йому добре орієнтуватися в складних бойових умовах.

З початком повномасштабної війни, попри стан здоров’я, Віталій добровільно став на захист рідної землі. Солдат служив у складі 21-ї окремої бригади спеціального призначення, брав участь у боях за Кліщіївку, Курдюмівку, Озарянівку, Бахмут, Часів Яр, Веселе, Красногорівку. Саме біля Красногорівки 11 квітня 2024 року він отримав смертельне поранення. Герою було лише 40 років. Посмертно йому присвоєно звання "Почесний громадянин міста Покров".

Віталія згадують як мужнього воїна, неформального лідера, який завжди відстоював правду і ніколи не втрачав почуття гумору. Побратими цінували його за хоробрість, надійність і самовідданість. Він був люблячим сином, братом, турботливим сім’янином.

Пам’ять про Віталія Катібу та Артема Максименка житиме у серцях земляків. Вічна шана Захисникам України!

Знаки пам’яті на стінах рідної школи – нагадування усім нам про справжню ціну свободи та незалежності України.

За інформацією пресслужби міського голови.

 

На фасаді будинку, де проживав полеглий Захисник України, старший лейтенант Владислав Гончаренко (позивний «Академік»), відкрили меморіальну дошку.

Його ім’я навіки вписане в історію міста, а пам’ять про нього житиме в серцях покровчан.

 Владислав ще змалечку  мріяв стати військовим, і ця мрія стала його життєвим покликанням. Після навчання в Криворізькому ліцеї-інтернаті з посиленою військово-фізичною підготовкою та Національній академії сухопутних військ він став офіцером Збройних Сил України. Служив у 81-й окремій аеромобільній бригаді ДШВ, пройшов бойові дії в ООС, а з початком повномасштабного вторгнення командував аеромобільною ротою.

5 березня 2024 року Владислав загинув під Білогорівкою на Луганщині. Ворожий артилерійський обстріл обірвав життя 25-річного офіцера, який залишався зі своїми бійцями до кінця.

Посмертно йому присвоєно звання "Почесний громадянин міста Покров", а також нагороджено орденом Богдана Хмельницького III ступеня, відзнаками: «Ветеран війни»,  «За взірцевість у військовій службі 3 ступеня», «Сталевий Хрест», «Учасник АТО», « За  оборону України».

На церемонії відкриття меморіальної дошки зібралися рідні, друзі, представники влади та мешканці міста. Прозвучали слова вдячності, болючі спогади про тих, хто віддав життя за Україну.

Хвилиною мовчання вшанували пам’ять Владислава та всіх полеглих воїнів, а до дошки поклали живі квіти.

За інформацією пресслужби міського голови.