Історія

Історія (67)

4 лютого Покров відзначає особливу дату – річницю звільнення міста від нацистських загарбників.
Ціна цієї перемоги була надзвичайно високою – близько двох тисяч воїнів віддали свої життя за звільнення гірницького краю, понад три тисячі отримали поранення. Братські могили нагадують про жертовність тих, хто боровся за мирне майбутнє.
Сьогодні покровчани разом із представниками влади поклали квіти до меморіалів, вшанували пам’ять загиблих хвилиною мовчання. 627481863 1342892577877846 2839836493333427808 n
Саме цього дня у 1944 році війська 3-го Українського фронту, 8-ої гвардійської, 17-ої повітряної армій та 4-го гвардійського механізованого корпусу визволили нашу територію, принісши довгоочікуваний мир. 
Нікопольсько-Криворізька операція стала визначальним етапом Другої світової війни. Спогади про ті події зберігає міський народний історико-краєзнавчий музей імені М. Занудька, де представлені свідчення очевидців про роки окупації, примусову працю, жахи концтаборів. 
У закладах культури та освіти говорили про цю скорботну сторінку.
Четверте лютого – це день пам’яті та вдячності всім, хто наближав перемогу тоді й тим, хто сьогодні боронить рідну землю від ворога.627675953 1342892687877835 6765370595464753217 n
За інформацією пресслужби міського голови.
 
П'ятниця, 23 січня 2026 08:48

Зустрічі, які змінюють

 У ветеранському просторі міста відбулася тепла й щира зустріч учнів гімназії №4 та ліцею №3 з демобілізованою військовослужбовицею Збройних сил України Оленою Козоброд.
Подія була присвячена Дню Соборності України й стала першою у межах проєкту «Жива бібліотека» — розмови, які змінюють. Гостю представила головний спеціаліст з питань ветеранської політики Анна Шипко. З її слів розпочалося знайомство школярів з жінкою, чий життєвий шлях є прикладом громадянської відповідальності та внутрішньої сили. Олена Анатоліївна розповіла про своє довоєнне цивільне життя, рідних та рішення у перший день повномасштабного вторгнення прийти до військкомату. Її історія служби в лавах ЗСУ, адаптації до армійських реалій, викликів і підтримки побратимів звучала просто і чесно. Розповідь супроводжувалася фото та відео, які з’являлися на екрані й допомагали дітям краще відчути пережите.
На зустрічі також багато говорили про Соборність, як історичне явище і як цінність, що сьогодні наповнюється новим змістом. Школярі активно долучалися до діалогу, ставили запитання, ділилися власними думками про єдність країни та роль кожного у її збереженні. Фінальним акордом став спільний флешмоб «Рука соборності», у якому всі присутні об’єдналися в символічному жесті єдності та підтримки.
Проєкт «Жива бібліотека» передбачає живі зустрічі з ветеранами та ветеранками, де замість сторінок — реальні історії та особистий досвід. Такі розмови допомагають формувати повагу до захисників і захисниць України, вчать слухати, розуміти й цінувати тих, хто став на захист держави.
Для учнів ця зустріч стала важливим людським діалогом, який надовго залишиться в пам’яті.619594437 1331700485663722 3089248238356869892 n
За інформацією пресслужби міського голови.
 
Вівторок, 02 грудня 2025 12:41

Селу Шолохове – 285 років

Шолохове… Мальовничий куточок Дніпропетровщини, де тече жива пам’ять степу, що зберігає сліди давніх культур і козацької волі.
Тут, у тиші між ріками Базавлуком і Солоною, проступає дух сивої давнини, вкарбований у курганах, стародавніх стоянках і козацьких займищах. Тут живе сама історія, яку зберігають люди, закохані у рідне село – віддані своїй землі.
У 285 річницю Шолохового в сільському Будинку культури лунали спогади, спливали імена і дати, незабутні події, які назавжди вкарбувалися у літописі села, старостинського округу – міста Покров. Берегиня цього теплого куточка, директор, керівник гуртків та народна майстриня  Тетяна Алілуєнко зазначала, що ця велична дата – то родовід кожного шолоховця, для кого село стало долею.
У народній світлиці, історико-краєзнавчій кімнаті зберігаються експонати, які розповідають про минуле і сучасність села, про славні родинні династії Шолохового.
 Цього дня їхні представники говорили про своїх пращурів, розглядаючи світлини та архівні матеріали: представниця вчительської династії Тарапай — Тетяна Калабіна, заслужений вчитель Любов Веретельник, колишній староста села Віктор Базілєвич. Ці документальні свідчення зібрав і продовжує досліджувати краєзнавець, мешканець Базавлука, Віктор Чергінець.591155506 1288811746619263 8306226088558093427 n
Все своє життя він вивчає минуле селищ, що входять до старостинського округу, є одним з ініціаторів встановлення скорботного хреста на місці поховання жертв Голодомору 33-го. У знакову дату Віктор Васильович розповідав, як збирав свідчення очевидців, спогади, світлини людей, які пережили страшні роки Голоду, війни.
Тетяна Алілуєнко презентувала архівні фото церкви, знищеної у 20-х роках минулого століття і макет Шолоховської слободи, яку відтворили разом з вихованцями гуртка «Гармонія» до 285-річчя Шолохового.
Старожили, ветерани села, люди поважного віку й молодь, з цікавістю занурювалися у минуле. Діти разом зі своїм наставником оживили історію рідного села, представивши її в образах.
Розповідали про те, що засноване в середині XVIII століття, Шолохове бере початок із часів Запорозької Січі, коли на цих землях з’явилися перші вільні поселення козаків. Першим постійним поселенцем був козак на прізвище Шолоховий, від якого бере назву степова перлина. З 1740 року тут вже оселилися родини запорозької старшини Нової Січі. Після ліквідації Січі у 1775 році території стали державною військовою слободою. До кінця XVIII століття місцеві жителі обробляли понад 4 тисячі десятин орної землі, користувалися сінокосами, лісами, були об'єднані у волость. Вони не були кріпаками, але виконували військові та податкові зобов’язання. Вже у 1882 році тут з’явилася перша школа, у 1896 - церковно-парафіяльна і ще дві школи у 1906 році.
Наскільки важливо зберігати свою історію і передавати її наступним поколінням, зазначала керуюча справами виконкому Вікторія Агапова, передаючи слова подяки від міського голови Олександра Шаповала.
Село завжди славилося талановитими майстринями, промислами, які збереглися до цього часу, завдяки людям, які охороняють історичну спадщину, на чому наголошували начальник відділу культури Тетяна Сударєва, директор міського історико-краєзнавчого музею ім.М.Занудька  Тетяна Подольчак.
У Будинку культури можна було побачити це на власні очі: автентичні дідухи, вишиті рушники, петриківський розпис, глиняний посуд, вишиванки й предмети побуту, врятовані у найбуремніші часи.
За документальними спогадами мешканців села, які зберігаються у історико-краєзнавчій кімнаті, у роки революцій і громадянської війни Шолохове неодноразово переходило з рук у руки. Політика “чорних дошок”, репресії, Голодомор 1932–1933 років завдали глибоких втрат. У Другу світову війну близько тисячі мешканців Шолохового стали до лав армії, діяли два партизанські загони. 17 серпня 1941 року село було окуповане, розстріляно 67 мирних жителів, понад 300 юнаків і дівчат вивезено на примусові роботи. У війні загинуло 430 шолоховців, 270 були нагороджені бойовими відзнаками.
Село, яке завжди вражало своєю мальовничістю, зберігало біль пережитого і до цього часу свято береже пам'ять. Присутні старожили говорили про це, а колектив «Бабусині секрети» та вокальний гурт “Веселка” виконав пісні, які теж є частиною минувщини, що передається з покоління в покоління.
Про людей та сьогодення громади говорили староста села Євген Лісніченко та отець Мар’ян.
Історія, яку плекають, заклала підгрунтя сучасності, вона є тим безцінним, що продовжує жити у Шолоховому-  селі, яке надихає та вражає, зазначали Тетяна Алілуєнко, Уляна Сольська.
У 2018 році для села почалася нова сторінка, воно увійшло до старостинського округа територіальної громади Покрова.
Сьогодні у Шолоховському старостинському окрузі проживає понад 2200 мешканців. Попри всі виклики і непростий шлях, шолоховці залишаються прикладом стійкості, життєвої сили та надії. Вони стали на захист України, борячись з нашим споконвічним ворогом, наближають перемогу і в тилу. Надскладні часи гартують і зміцнюють, поглиблюють усвідомлення важливості свого рідного краю. А його майбутнє – в дітях.592160284 1333050525502248 4422296995443255963 n
Юні шолоховці, гуртківці «Дивограю» та «Гармонії», захоплено розповідали про історію свого села, рідного краю. З повагою і щирістю - про ветеранів і своїх пращурів. Для них історія – жива, бо вони осягають її щодня під час зустрічей зі старожилами, досліджуючи старі фотографії та документи, записуючи родинні перекази.
Пропускають кожну подію крізь серце, відчуваючи особистий зв'язок із минулими поколіннями. Дізнаються про долі тих, хто боронив рідну землю, і тих, хто розбудовував село у мирний час. Ці знання допомагають їм краще зрозуміти сьогодення та цінність миру, за який нині знову ведуть боротьбу мужні Захисники й Захисниці. Для них це не просто краєзнавство, а важлива місія — зберегти пам'ять і передати її наступним поколінням.587244948 1288811849952586 8929602802009846042 n
590520093 1288811499952621 3204294072502602399 nЗа інформацією пресслужби міського голови.
 
Понеділок, 24 листопада 2025 09:56

Покров вшанував пам'ять жертв Голодоморів

Покров разом з усією Україною згадує страшні сторінки минулого, запалює свічки у тиші і пам’яті. Четверта субота листопада відлунює болем за мільйонами українців, жертв Голодомору 1932–1933 років і масових штучних голодів 1921–1923 і 1946–1947 років.
Житній хліб, колоски пшениці і осінні квіти стали символами трагедії, яка торкнулася чи не кожної української родини. 22 листопада їх вкотре поклали представники влади, духовенства, містяни, мешканці Шолохового до скорботного Хреста у селищі Базавлук, місця масового захоронення загиблих.
Згадуючи події, коли квітучі села Нікопольщини були перетворені штучним голодом на кладовище, стерті з мап тоталітарною комуністичною системою. Але цей злочин не приховано, бо він залишається у народній пам’яті. Хвилиною мовчання покровчани поминали загиблих, чиї душі були не відспівані і не оплакані…Було відслужено панахиду за жертвами голодоморів.588365998 1283953493771755 8308078911525702682 n
Свідчення тих, хто вижив, лунали у міському народному історико-краєзнавчому музеї ім.М.Занудька. Тут не припиняють досліджувати тему Голодомору, збираючи документальні свідчення очевидців геноциду проти українського народу. Постійнодіюча експозиція містить матеріали, які розкривають увесь жах і наслідки трагедії.
-Кожен експонат сповнений болем. Світлини, речі розповідають про сторінки історії, які не маємо права забувати. Україна продовжує свою боротьбу з ворогом, який винищував нас у 1933-му і намагається стерти нашу ідентичність сьогодні, - наголошують директор музею Тетяна Подольчак, екскурсовод Тетяна Курочка.
У 92-і роковини Голодомору вони говорили з покровчанами про злочинну мету голоду - знищення українського народу. Вилучення продовольства, блокаду сіл і цілих районів, заборону виїзду за межі охопленої голодом України, згортання сільської торгівлі, репресії українців. Про те, що сьогодні визнано світовою спільнотою як геноцид. Підтвердженням історичних фактів стала розповідь Івана Тимофійовича Лісового, старожила селища Перевізькі Хутори, заслуженого ветерана, який пережив голод 1946-1947 років.
Він ділився спогадами про минуле, обпалене війною, післявоєнною відбудовою і голодом, який став страшним випробуванням. Івану Тимофійовичу було вісім років, коли ця біда охопила рідне село. На його очах пухли від голоду, вмирали діти, з ким ще вчора зустрічалися у школі. Дорослих засуджували до ув’язнення за жменю зерна, яку несли додому, аби врятувати малечу.588865836 1283953267105111 230620983120845134 n
-Ми дивом вціліли, - ділиться Іван Лісовий, - моя родина пережила два голоди: 1932-1933 –го та 1946-1947-го. Прості хлібороби, які понад усе любили свою рідну землю.
Їхня родина ніколи не забувала ні 47-го, ні 33-го. Іван Тимофійович рано подорослішав, вже у 16 років став на самостійну дорогу, реалізував себе у професії, пройшов шлях від учня автоелектрика до начальника автоколони автотранспортного цеху ГЗК - голови профспілкового комітету автобази, заступника голови профспілки комбінату. Ті роки стали тяжким випробуванням і усвідомленням злочинності тоталітарної системи.
На світлинах з його домашнього архіву увічнене покоління, яке знає це. У четверту суботу листопада вже сучасне покоління, яке теж пізнало слово «війна» і ворога, що не змінився, вдивлялося в обличчя на фото. У Загальнонаціональну хвилину мовчання запалили свічки…У закладах культури й освіти говорили про важливість берегти пам'ять.
У вікнах міста спалахували вогники, покровчани приєдналися до Всеукраїнської акції «Запали свічку пам’яті», вшановуючи жертв Голодоморів.588082441 1283953057105132 4974406406025740430 n
За інформацією пресслужби міського голови.
 
Понеділок, 01 вересня 2025 12:57

Пам’ять у кожному серці

У Покрові відбувся патріотичний забіг «Шаную воїнів, біжу за Героїв України», який уже восьмий рік поспіль проходить у різних куточках країни. Це не просто спортивна подія — це можливість разом вшанувати тих, хто віддав життя за свободу та мирне небо над Україною.
Перед стартом учасники хвилиною мовчання вшанували Героїв, які загинули, захищаючи державу. Присутні відчували силу єдності і важливість цієї миті, коли пам’ять об’єднує всіх.3
До акції активно долучилися родини Захисників та Захисниць, сім'ї загиблих Героїв, заклади культури й освіти міста, численні містяни. У забігу взяв участь Андрій Перепадя, амбасадор проєкту ТИТАНИ.UA,  в.о. начальника відділу у справах ветеранів управління соцзахисту населення Нікопольської військової адміністрації. Діти й дорослі бігли поруч, демонструючи, що патріотизм і вдячність переходять від покоління до покоління. Кожен учасник забігу вшановував тих, хто вже не може цього зробити сам.
Цей забіг не змагання — тут немає переможців. Покровчани об’єдналися, щоб показати, що пам’ять жива і Герої завжди залишаються в наших серцях.2456
За інформацією пресслужби міського голови.
 
П'ятниця, 29 серпня 2025 11:13

Пам’ятаємо. Вшановуємо. Дякуємо

29 серпня – день, коли вся країна об’єднується в скорботі та вдячності. Ми згадуємо тих, хто став на захист свободи й незалежності України та заплатив за це найвищу ціну – власне життя. Для покровчан цей ранок, як і для мільйонів українців, розпочався о 9-й хвилиною мовчання біля Стели пам’яті. Це наш спільний обов’язок - зупинитися, відчути тишу і подумки подякувати тим, завдяки кому маємо право жити і думати про майбутнє.
Сьогодні на могили полеглих воїнів лягли квіти й соняхи – символ Дня пам’яті та символ відродження. Чорне зерня української землі неодмінно дасть паростки життя, бо український народ завжди відроджується, якими б тяжкими не були випробування. До місць поховання Героїв прийшли представники влади, рідні, містяни, аби вшанувати їхній подвиг.2
До загальноукраїнської акції «Соняхи пам’яті» долучилися заклади культури й освіти громади. Відбулися тематичні активності та майстер-класи, які стали щирим проявом подяки Захисникам. Пройшов автопробіг, присвячений памʼяті полеглих Захисників України.
Ця дата невіддільна від трагічних подій серпня 2014 року. Одинадцять років тому, в ніч з 28 на 29 серпня, під час виходу українських військових з оточення під Іловайськом, російські окупанти цинічно обстріляли «зелені коридори». Тоді серед соняшникового поля загинули сотні українських воїнів, а біль від тієї втрати назавжди залишився у серці нації.
Ми низько схиляємо голови перед пам’яттю загиблих. Подвиг кожного з них – безсмертний.539917517 1208229374677501 1613252896627978813 n
За інформацією пресслужби міського голови.
 
Сьогодні у міськвиконкомі на пленарному засіданні чергової  сесії депутати розглянули ряд важливих питань згідно порядку денного, з яких прийняли відповідні рішення. Також одноголосно підтримали проєкт рішення про присвоєння звання “Почесний громадянин міста Покров” (посмертно) Андрію Авдюшкіну, Вячеславу Данилову.
Міський голова Олександр Шаповал вручив відзнаки та медаль "За заслуги перед містом" рідним загиблих воїнів.
Також депутати проголосували за присвоєння звання «Почесний громадянин міста Покров» людям, які зробили особистий вагомий внесок у розбудову рідного міста.  Тренеру-викладачу відділення таїландського боксу Муай Тай ДЮСШ ім.Д.Дідіка, Заслуженому тренеру України Ігорю Мациборку: за багаторічну самовіддану працю, високий професіоналізм, вагомий внесок у розвиток таїландського боксу в Україні, виховання чемпіонів світового рівня та прославлення нашої держави на міжнародній арені.
Не одне десятиліття Ігор Мациборко віддав роботі з дітьми, його вихованці - чемпіони України, Світу та Європи. Входять до збірних Дніпропетровщини та України, є яскравими представниками спорту вищих досягнень. Ігор Мациборко нагороджений кубком "Прорив року" серед тренерів, має вищу тренерську кваліфікацію, застосовує новітні форми та методи виховання молоді.
Символічно, що на сесії було також відзначено вихованця Ігоря Мациборка - Чемпіона Всесвітніх ігор-2025 з Муай-Тай, Чемпіона Європи, багаторазового переможця Всеукраїнських турнірів  Дмитра Шелеська. Міський голова Олександр Шаповал вручив грошовий сертифікат та пам’ятний подарунок чемпіону, який є гордістю Покрова і України. Студент Харківського університету внутрішніх справ, Дмитро успішно поєднує навчання з професійним діяльністю та спортом, входить до рейтингу найсильніших боксерів і не зупиняється на досягнутому, у складі збірної рідної країни впевнено піднімає прапор України на світовому рівні.1
Депутати також ухвалили рішення про присвоєння звання «Почесний громадянин міста Покров» Євгену Запускалову за вагомий внесок у розвиток профспілкового руху регіону та  багаторічну самовіддану працю на благо громади. Понад 40 років він віддав роботі у гірничо-збагачувальному комбінаті. Близьке 20 років очолював профспілку покровського ГЗК, захищаючи інтереси людей, проявляючи активну життєву та громадську позицію. Все його життя пов’язане з містом, пройшов шлях від голови первинки до профспілкового лідера комбінату.2
Високою відзнакою міського голови «За заслуги перед містом» за значний особистий внесок у проведенні заходів військово-патріотичного виховання молоді, активну громадську позицію нагороджено Почесного громадянина Олександра Казаріна, вчителя предмету «Захист України» Ліцею№3 та керівника туристичного клубу «Перевал». Творчий учитель, фахівець  високого  науково-методичного рівня, він бере активну участь у роботі шкільного  методичного  об'єднан­ня  учителів фізично – естетичного циклу,  передає свій педагогічний досвід молодим педагогам. Виховує в учнів загальнолюдські та національні цінності. Молодь продовжує справу свого наставника, навчаючись у вищих військових навчальних закладах України та несучи службу у Збройних силах України. За понад чотири десятки років фахової діяльності Олександр Казарін виховав не одне покоління, його професійний досвід з викладання історії, «Захисту України», визнано передовим.3
За інформацією пресслужби міського голови.
З 12 липня в стінах міського Народного історико-краєзнавчого музею імені М. Занудька відкрито виставку фотоапаратів та фотообладнання «Очі, що бачать світ: фотоапарати як відображення епох».
Це не просто зібрання техніки – це справжня подорож у часі. Експозиція охоплює період від початку до другої половини ХХ століття: від старовинних камер з гофрованим об’єктивом до добре знайомих багатьом моделей радянської епохи. Кожен експонат має свою історію, свою мить.
Особливо цікавою стала зустріч із покровчанином, фотоаматором Анатолієм Калашніком, чия особиста колекція представлена на виставці. Він  поділився спогадами про те, як захопився фотографією ще в юності, самостійно вивчав тонкощі фотомистецтва, працював із плівкою, реактивами та світлочутким папером. З теплотою пригадав перші знімки — дитячі усмішки, родинні свята, зустрічі з друзями.518333241 1170670538433385 2173882289653785843 n
Справжнє захоплення викликала розповідь про процес створення фотографій власноруч. Анатолій Калашнік демонстрував речі, які колись були незамінними для кожного фотоаматора: плівку, глянцер, ванночки для проявлення, реактиви. З усмішкою згадав, як друкував знімки у ванній кімнаті при червоному світлі — це було і складно, і захопливо, і по-своєму магічно.
Музей запрошує всіх охочих відвідати виставку, що триватиме до кінця тижня. Вона буде цікавою як для старшого покоління, яке впізнає знайомі речі з минулого, так і для молоді, яка відкриє для себе романтику плівкової фотографії — живої, неспішної та справжньої.517609836 1170670638433375 5002576521230589627 n
За інформацією пресслужби міського голови
У День Української Державності саме на цьому наголошували у міському народному історико-краєзнавчому музеї ім.М.Занудька, де говорили з містянами про витоки державотоворення, героїчне минуле і сьогодення, національну незалежність та ідентичність.
Цій важливій темі був присвячений музейний екскурс, частиною якого став патріотичний квест. В інтерактивній формі екскурсовод закладу, історик Людмила Карандєй говорила про понад тисячолітню історію українського державотворення, роблячи акцент на символах державності. У рамках квесту відвідувачі крокували історичними віхами, давали відповіді на важливі питання. Зазначали, що українська державність — це наша національна ідентичність, культура, мова та  прагнення до свободи, яке пронесли протягом століть. Саме на цьому наголошував Народний Герой України Анатолій Водолазький, який передав закладу державний прапор. Справжній патріот своєї землі, Анатолій Данилович підняв український стяг у центрі окупованої Дружківки, що на Донеччині, ще у 2014 році, його піддавали тортурам, але не зламали. Сьогодні він вірить у перемогу України і робить все можливе для її наближення.518292390 1169915335175572 2808281986132227950 n
Особливо пізнавальною та інформативною стала зустріч для юних покровчан, адже саме діти творять наше майбутнє. Вони розмірковували про долю своєї країни, підкреслюючи, що її завтрашній день залежить від кожного з нас.
Про минуле, сьогодення, історичний досвід та національну свідомість роздумували цього дня у Публічній бібліотеці та її філіях, Будинку культури Шолохового, клубах селищ Перевізькі хутори і Миронівка, закладах освіти. Вшановували героїв, хто творив нашу державність протягом століть, а також тих, хто зараз захищає її ціною власного життя.518389503 1169915695175536 4797893472985979398 n518338918 1169915981842174 5377484623649857709 n518373206 1169915825175523 2383141396063255622 n
 За інформацією пресслужби міського голови.
 
Особлива дата в історії Покрова - день, коли земля поділилася своєю величною таємницею. 21 червня, 54 роки тому, у кургані Товста Могила, поблизу Шевченківського кар’єру, археолог Борис Мозолевський підняв на світ справжній шедевр скіфської доби — Золоту пектораль. Цей витвір досі вважають одним із найвеличніших артефактів античності, знайдених на території України.
Борис Миколайович Мозолевський не лише провів археологічні дослідження в цьому регіоні, а й залишив по собі глибокий слід у його культурній пам’яті. Сьогодні його ім’я носить центральний парк міста та одна з вулиць. На фасаді будинку, де Мозолевський часто зупинявся, встановлено меморіальну дошку. У міському музеї імені Миколи Занудька зберігаються унікальні матеріали про археолога та його відкриття, в музейній експозиції зібрані фотографії, документи, газетні публікації, свідчення очевидців. У центрі уваги — історія пошуку, мить відкриття та постать людини, яка подарувала світові безцінну пам’ятку — Золоту пектораль.511148561 1150078877159218 8059555743542563225 n
У день літнього сонцестояння, коли була знайдена пектораль, місто традиційно згадує цю подію. У міському музеї, під час театралізованої екскурсії, розповідали про артефакт, що став символом України і видатного археолога, науковця, поета, Почесного громадянина Покрова – Бориса Мозолевського. Експозиція, присвячена скіфській добі, розкриває величну історію Скіфії і магію Пекторалі, яку до цього часу вивчають науковці. Музейники спільно з Шолоховським будинком культури створили фільм до визначної дати, який представили відвідувачам.
Вже традиційно заклади культури згадували події 21 червня 1971 року, життєвий шлях Бориса Мозолевського, розповідали про нього як про дослідника, поета й справжнього патріота, звучали спогади, наукові факти й поетичні рядки.
- Ця знакова подія вписана в історію країни і нашого міста, вона має виняткове значення, бо розповідає про шедевр світового масштабу. Для музея це пам'ять і вдячність видатному археологу. Ми вдячні відділу культури виконкому, публічній бібліотеці, Будинку культури Шолохового, клубу селища Перевізькі Хутори за сприяння і плідну співпрацю щодо збереження безцінної спадщини Бориса Миколайовича Мозолевського, - наголошує директор музею Тетяна Подольчак.
Величне відкриття й сьогодні надихає нові покоління дослідників, адже Золота пектораль — це не просто ювелірний шедевр, а символ культурної глибини української землі.509428894 1150078313825941 8224775369939786196 n
За інформацією пресслужби міського голови.
 
Сторінка 1 із 5