Для професійного музиканта, композитора, викладача Школи мистецтв «Арт- мюзік» Анастасії Бойко – Костіної ці слова мають глибинне значення, бо стали сенсом - долею.

Її знають як автора музики головної урочистої пісні - гімна Покрова, талановиту вокалістку, вчителя, композитора, автора музичних збірок, людину, чий голос торкається душі. Анастасія Бойко-Костіна плекає все це у своєму серці, віддаючи покровчанам власний талант, дарований Богом. У День молоді, в затишній атмосфері міського народного історико-краєзнавчого музею ім. М. Занудька, розповідала про те, що надихає, дарує відчуття мистецького злету і повноти життя.

Творча зустріч зібрала рідних, колег Анастасії і містян, хто захоплюється її творчістю. За фортепіано, яке, до речі, музикант подарувала закладу,  линула не лише пісня, а й відверта розмова. Цей інструмент супроводжував її з дитинства, за словами Анастасії, вона понад усе хотіла, аби він почав нову історію у музейній експозиції. Музика супроводжувала  Анастасію Бойко-Костіну від народження, вже у дитинстві вона співала разом з татом. Родина прищеплювала любов до пісні – до світу мелодії. Покровчани добре пам’ятають їхні дуети з батьком, Володимиром Бойком, знаним у місті вокалістом з унікальним тембром. Відчуття сцени, зв'язок з глядачем народилися вже тоді. Вони міцнішали поряд з викладачами Школи мистецтв - Іриною Сутуріною та іншими вчителями, де Анастасія пізнавала музику не тільки як мистецтво, а і науку, згодом обравши за життєву дорогу. Потім були Криворізьке музичне училище, Криворізький педагогічний університет та Мелітопольський державний університет ім.Б.Хмельницького, які повели професійним шляхом.

Вона знайшла своє покликання у пісні, музиці – у дітях, яким відкриває неосяжний світ творчості. Повернувшись до рідної школи вже викладачем, навчає маленьких покровчан відчувати мелодію серцем, запалюючи юні зірочки на мистецькому небосхилі. Викладач фортепіано та сольного співу, Анастасія Бойко-Костіна власним прикладом показує учням, що не треба зупинятися на досягнутому, а йти до омріяної мети, що все під силу, якщо є мрія. Її прагнення стали реальністю завдяки таланту, цілеспрямованості і працелюбності. Дитяче захоплення віршами реалізувалися у авторські поезії, які поклала на музику, так народилися пісні Анастасії Бойко-Костіної. А ще збірки для викладачів і юних музикантів, що розлетілися Україною. Під час зустрічі її твори лунали у виконанні вихованців і викладачів Школи мистецтв.

Сьогодні її учні – переможці всеукраїнських та міжнародних конкурсів, студенти профільних українських та європейських вишів, яким допомогла визначитися у своєму виборі. Вчитель для них залишається другом, наставником і музикантом, що надихає своєю творчістю. Адже голос Анастасії Бойко-Костіної є візитівкою рідного міста. Мовою музики вона говорить з людьми про те, що хвилює, що дарує віру та надію. Зараз це особливо важливо, дарувати надію. Дружина військового, Анастасія вкладає в це усе своє серце. На зустрічі вона говорила про це з присутніми. Виконувала зі своїм татом улюблену пісню, згадуючи маму, що пішла із життя, коли Настя була ще дівчинкою. Дякувала людям, що були і залишаються поруч, ділилася думками та переживаннями, планами на майбутнє. Дарувала пісні і наголошувала, що тільки на рідній землі пісня лине від душі, відкриваючи глибину переживань, даруючи людям незабутні миті.

За інформацією пресслужби міського голови.

 

Ця думка є лейтмотивом творчості покровчанки, письменниці, викладача української мови та літератури Ліцею№6 Тетяни Прокоф’євої, чиї поезії відомі далеко за межами рідного міста. Як народжуються рядки і образи? Що надихає автора? Про це щиро та відверто говорили днями у Публічній бібліотеці на творчій зустрічі, що пройшла у рамках розмовного клубу з української мови.

Тетяна почала писати ще в дитинстві, занотовуючи свої враження і переживання - перші віршовані рядки. На зустрічі вона ділилася до щему зворушливими спогадами, згадувала бабусю, яка надихала її на творчі пошуки, спонукала до самовираження і всю дружню родину, що підтримує та надає сил. Любов до слова народилася в неї ще з перших зустрічей з книгою, міцніла на уроках української мови, зарубіжної літератури, біля дорогих вчителів, які надали їй дорогу у світ літератури. Письменниця згадувала їх з теплотою, зазначаючи, що навчили не просто читати, а аналізувати, бачити далі тексту, відкривати літературні горизонти. Її натхненням завжди була природа, чия мінливість зачаровувала. І діти, які своєю щирістю роблять наш світ особливим. Так народжувалися поезії та віршовані казки для малечі, серед яких її найулюбленіший персонаж – «Неслухань».

-Мої образи, персонажі – з життя. Я споглядаю за своїми дітьми, друзями сина, як вони рятують птаха у дворі чи піклуються про тварин, і це стає сюжетом. У центрі кожного сюжету – добро, що відгукується лише добром. Дуже важливо говорити про це дітям, - зазначає Тетяна Прокоф’єва. А ще додає, що дуже пишається своїми учнями, їхньою мужністю, здатністю мріяти і досягати вершин наперекір війні, вони є для неї прикладом, бо не зупиняються, сміливо ідуть уперед.

Всі ці думки лягають на папір. Автор зізнається, що зберігає блокнот з першими віршами, які є особливо дорогими. На зустрічі Тетяна Прокоф’єва декламувала свої найулюбленіші рядки, а ще відверто говорила з присутніми про натхнення, творчі кризи, про плани на майбутнє і головну мрію: світ з блакиттю неба - мир рідній Україні.

Задля цього пише, аби дарувати читачам частку свого тепла. Її поезії увійшли до кількох збірок, літературних альманахів, були високо оцінені на численних мистецьких конкурсах. Важливим кроком стало видання авторських збірок, які побачили світ. Головне місце відведено дитячій літературі. Це і віршовані казки, і навчальна поезія. Яскраві, зворушливі, доступні до сприйняття, твори  розкривають дітям неосяжний світ, де доброта і щирість завжди перемагають. Особливою гордістю не тільки Тетяни, а й покровчан є те, що вірші автора увійшли до підручника для учнів 3-го класу. Їх читають і декламують, про що з вдячністю говорили присутні на зустрічі.

Одна з останніх збірок – «Добринки», вже завоювала серця читачів, є вона і у бібліотеці, де добринки засіюють душі маленьких прихильників книг. У планах нові поезії й проза, про що Тетяна Прокоф’єва ділилася з присутніми, говорила про найважливіше і залишила світлини на пам'ять про теплу зустріч у колі друзів та однодумців. Письменниці бажали натхнення, творчих злетів і дякували за доброту, яку дарує своїм читачам.

За інформацією пресслужби міського голови.