Люди нашого міста

Люди нашого міста (236)

Сьогодні біля будинку, де мешкав Захисник, зібралися рідні, друзі, представники влади, містяни, аби вшанувати  воїна, який віддав своє життя за свободу рідної землі.
Лунали слова вдячності і  пам'яті…
Вячеслав Данилов народився 9 червня 1976 року в селі Підгородне Дніпропетровської області. Ще у дитячому віці разом із родиною переїхав до Покрова, де розпочав навчання у школі №5. Після закінчення школи працював слюсарем на Чкаловській збагачувальній фабриці гірничо-збагачувального комбінату.
Проходив строкову службу в лавах Збройних Сил України. Займався трудовою діяльністю як в Україні, так і за кордоном.
З початком бойових дій на сході України у 2014 році добровольцем став на захист держави, виконував бойові завдання в зоні АТО, де отримав контузію.600939527 1303525968481174 2275997131748872877 n
З повномасштабним вторгненням рф, у серпні 2023 року, попри стан здоров’я, знову став на захист України, наполягаючи на своєму праві бути поруч із побратимами. Був сержантом, командиром першого піхотного відділення піхотної роти. Його цінували за справедливість, вірність обов'язку, готовність допомогти та підтримати.
Вячеслав Данилов загинув 19 квітня 2024 року в районі населеного пункту Бердичі Покровського району Донецької області, виявивши мужність, стійкість та відданість присязі. Довгий час вважався зниклим безвісти. Захиснику було 47 років. 15 серпня 2025 року йому посмертно присвоєно звання «Почесний громадянин міста Покрова» та нагороджено відзнакою «За заслуги перед містом».
Меморіальну дошку освятив зблагочинний Православної церкви України м. Покров протоієрей Іван Назарик. Живі квіти лягли до портретного зображення Героя. Вічна пам'ять і вічна слава Захиснику!601347721 1303526021814502 234170841667021838 n
600433028 1303525408481230 6599123851487027001 nЗа інформацією пресслужби міського голови.
Традиційно напередодні Дня Святого Миколая у Покрові вшановують талановиту молодь, підбиваючи підсумки їхніх здобутків.
Вісім юних покровчан отримали заслужене визнання — стипендії міського голови.
Стипендія міського голови — це не лише визнання ключових успіхів, а й підтримка тих, хто наполегливо рухається вперед, відкриваючи нові обрії у творчості, спорті та інтелектуальних змаганнях.
У міськвиконкомі сьогодні привітали обдарованих дітей — учнів навчальних, позашкільних та спортивних закладів, які стали стипендіатами 2025 року. Лунали щирі слова підтримки, гордості та подяки педагогам і батькам, завдяки яким юні таланти розкриваються та впевнено крокують своїм шляхом.
Відзнаки від міського голови Олександра Шаповала вручила керуючий справами міськвиконкому Вікторія Агапова, наголошуючи, що кожен зі стипендіатів — це приклад натхнення для своїх ровесників і гордість для Покрова.
Стипендіатами міського голови у 2025 році стали:
Анастасія Алілуєнко, вихованка Шолоховського будинку культури, учасниця гуртка народознавчого спрямування, дослідниця історії рідного краю - творчі досягнення;
Марія Кіяшко, відмінниця навчання, учасниця інтелектуальних та творчих конкурсів - інтелектуальні досягнення:
Анастасія Дашковська, вихованка клубу бально-спортивного танцю «Грація», кандидат у майстри спорту України, чемпіонка України та Європи зі спортивних танців - спортивні досягнення;
Богдан Нанкевич, вихованець КПНЗ «ДЮСШ ім. Д. Дідика», переможець всеукраїнських та міжнародних турнірів - спортивні досягнення;
Софія Малкова, вихованка гуртка хореографії «Джем» Будинку творчості дітей та юнацтва, призерка конкурсів міського, обласного, всеукраїнського та міжнародного рівнів - творчі досягнення;
Софія Колісник, вихованка гуртків комп'ютерної графіки та дизайну Будинку творчості дітей та юнацтва, має значні здобутки у творчих та інтелектуальних конкурсах різних рівнів - творчі та інтелектуальні досягнення;
Анастасія Пак, вихованка музичної школи «Домінанта», клас «фортепіано», переможниця всеукраїнських та міжнародних конкурсів - творчі досягнення;
Єлізар Волошин, вихованець музичної школи «Домінанта», відділ народних інструментів, клас «сопілка», переможець всеукраїнських та міжнародних конкурсів - творчі досягнення.594661395 1294134466086991 7166116680215634877 n
594533758 1294134139420357 2460135929420169628 nЗа інформацією пресслужби міського голови.
 
Понеділок, 08 грудня 2025 09:22

Пам’яті Романа Мінаки

На будівлі ліцею №2 відкрили меморіальну дошку на честь Захисника.
Солдат гранатометного відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки, Роман Мінака загинув на Донеччині, віддавши своє життя за Україну.
Сьогодні біля школи, де навчався Герой, зібралися його рідні, друзі, педагоги та учні закладу, представники влади, аби вшанувати пам'ять мужнього воїна. Лунали слова спогадів і щирої вдячності.
Роман Мінака народився 2 жовтня 1991 року у Покрові. 594551453 1294243632742741 3379794323875617198 n
Після закінчення школи навчався у ПТУ №50, де здобув професію автослюсаря. Працював на підприємстві «Максіпром груп», користувався повагою у колег.
З повномасштабним вторгненням рф, у березні 2022 року, став на захист України. Проходив службу у підрозділі протиповітряної оборони, з листопада 2024 року — у складі гранатометного відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки. Виконував бойові завдання на Запорізькому напрямку. Попри контузію та поранення, відмовився від тривалого лікування та невдовзі повернувся до побратимів. Роман був відданий присязі, вмотивований, надійний побратим і гарний сім'янин.
20 грудня 2024 року, під час виконання бойового завдання в районі села Новотроїцьке Покровського району Донецької області, Роман Мінака загинув. Йому було 33 роки. У захисника залишилося двоє дітей. 
24 січня 2025 року воїнум посмертно присвоєно звання «Почесний громадянин міста Покров» та нагороджено відзнакою «За заслуги перед містом».594959282 1294244116076026 852211026529419025 n
595069660 1294244269409344 1654555512103540959 nЗа інформацією пресслужби міського голови.
 
Щирі слова спогадів і вдячності лунали біля ліцею №3, де навчався Захисник. Колектив школи, рідні Героя, представники влади, містяни вшановували пам'ять Олександра Забутного та всіх воїнів, хто поклав життя за Україну.
Олександр Забутний народився 16 грудня 1980 року у Покрові. Після закінчення школи, у 1998 році, вступив до ПТУ№50, де здобув кваліфікацію машиніста бульдозера.
Після проходження строкової служби у лавах ЗСУ, у 2000 році розпочав трудову діяльність у ТОВ «Проктер Енд Гембл Менюфекчурінг Україна» на посаді апаратника приготування замісів. Згодом, машиністом бульдозера 5 розряду у Чкаловському кар’єрі № 2 гірничо-збагачувального комбінату.
З повномасштабним вторгненням рф Олександр Забутний став на захист рідної землі. Рядовий, гранатометник 1 відділення морської піхоти 2 взводу морської піхоти 2 роти морської піхоти з позивним «Фенікс», воював на Курщині. Цілеспрямований, мужній воїн, завжди підтримував побратимів, ішов на допомогу, не втрачав сили духу навіть у найтяжчі хвилини.594515492 1294146269419144 7854179279628981377 n
Олександр Забутний загинув 31 грудня 2024 року під час оборонних дій поблизу населеного пункту Леонідове (рф), виявивши стійкість, мужність і відданість присязі. Воїну було 44 роки.
24 січня 2025 року Олександру Забутному посмертно присвоєно звання «Почесний громадянин міста Покров» та нагороджено відзнакою «За заслуги перед містом».594983140 1294147042752400 3962700706480273674 n
За інформацією пресслужби міського голови.
 
Четвер, 27 листопада 2025 08:23

Світлі оповідання - світу

Дві дитячі історії письменниці та вчительки української мови й літератури, покровчанки Тетяни Прокоф’євої надруковані у черговому номері журналу OUR LIFE - художньо-публіцистичному часописі, який із 1944 року видає Союз українок Америки. Видання, що виходить щомісяця українською та англійською мовами, уже багато десятиліть підтримує українок, розповідає про культурні ініціативи діаспори та популяризує українське слово.
Побачити ім’я нашої землячки на його сторінках - добрий знак того, що щире й тепле слово завжди знаходить свого читача, незалежно від відстаней.
«Час стрімко плине, змінюються пори року, день переходить у ніч, але моя любов до дітей - незмінна. Я щиро радію, що вкотре змогла віддати частинку свого тепла й доброти юним читачам журналу OUR LIFE. Нехай наша мова лунає навкруги!» - написала Тетяна Прокоф’єва на своїй сторінці у Facebook.
Авторка  відома не лише в рідному місті. Її поетичні та прозові твори увійшли до літературних збірок і альманахів, отримали гарну оцінку журі всеукраїнських та міжнародних мистецьких конкурсів. Особливе місце у творчості письменниці займає дитяча література.
Її твори - прості й щирі, яскраві та проникливі. У них завжди перемагають доброта, відвертість і світле серце. Саме тому діти так охоче повертаються до її історій - вони відчувають тепло, з яким авторка торкається кожного рядка.
За інформацією пресслужби міського голови.
 
Сьогодні біля ліцею №3 зібралися рідні воїна, друзі, вчителі, небайдужі містяни, аби вшанувати пам'ять Захисника і всіх героїв, які віддали життя за Україну. Лунали слова спогадів про Вячеслава Нетребка, старшого стрільця-оператора, старшого сержанта, колишнього учня ліцею, який став на захист рідної землі.
Вячеслав Нетребко народився 3 вересня 1974 року у Покрові.
Навчався у школі №3. Після її закінчення проходив строкову військову службу. Згодом розпочав трудову діяльність на гірничо-збагачувальному комбінаті, де все життя працював електромонтером кабельних ліній у підрозділі електричних мереж та підстанцій.
З повномасштабним вторгненням рф став на захист України. Мав військове звання старшого сержанта, служив старшим стрільцем-оператором механізованого відділення.584106031 1280472814119823 7781831063952524297 n
12 жовтня 2024 року, під час виконання бойового завдання поблизу селища Цукурине Покровського району Донецької області, Вячеслав Нетребко загинув, виявивши мужність, стійкість та відданість присязі. Захиснику було 50 років. Він був турботливим сім’янином, доброю та відповідальною людиною, який залишився у пам'яті щирим, відкритим - відданим своїй землі.
Вячеславу Нетребку посмертно присвоєно звання «Почесний громадянин міста Покров» та нагороджено відзнакою «За заслуги перед містом».
Живі квіти лягли до меморіальної дошки. Присутні схилили голови у хвилині мовчання на знак шани і поваги до Захисника.585915752 1250657250430935 3704329670161236047 n
За інформацією пресслужби міського голови.
 
Клуб бально-спортивного танцю «Грація» знову на висоті — юні танцівники продовжують зміцнювати свій статус. Після тріумфу на Чемпіонаті світу, де покровчани вписала своє ім’я, вихованці «Грації» знову продемонстрували високий клас, здобувши перемоги на престижних всеукраїнських турнірах.
Першого листопада у Львові відбувся Кубок України зі спортивних танців, організований Асоціацією спортивного танцю України за підтримки Міністерства молоді та спорту України. Учасниці національної збірної України, вихованки тренерів Наталії та Антона Пащук — Анастасія Дашковська та Поліна Наумчик — впевнено вибороли перші місця одразу у двох програмах: Європейській та Латиноамериканській. Це яскраве підтвердження їх високої майстерності та стабільності результатів на найвищому рівні.
Наступного дня вихованці «Грації» успішно заявили про себе на Всеукраїнському Кубку імені Мар’яна Вєчистого — знаного польського танцюриста, хореографа й педагога, чиє ім’я тісно пов’язане зі Львовом та бально-спортивними танцями. Серед найсильніших танцюристів України гідно виступили й покровчани, продемонструвавши яскраві емоції, техніку та артистизм. І місця здобули - Софія Дегтярьова , Поліна Іващенко, Єлизавета Клокова, Олексій Кузьменко — Ксенія Клокова, Данило Піхтін — Анастасія Дашковська; ІІ місця — Стас Судольський — Поліна Наумчик, Сніжана Метельська; IV місце — Лев Шевченко — Софія Сивокінь.
Ці успіхи — результат щоденної праці танцівників, їхніх батьків та високого професіоналізму тренерів, які виховують не лише чемпіонів, а й сильні, натхненні особистості. Також тренеру клубу Наталії Пащук присвоєно вищий всеукраїнський суддівський розряд.
Клуб висловлює подяку президенту Асоціації спортивного танцю України Святославу Влоху та голові Дніпропетровського відокремленого підрозділу АСТУ Лесі Гуковій за підтримку та розвиток танцювального спорту в Україні.
Вітаємо команду «Грації» з новими вагомими перемогами! Нехай попереду буде ще більше яскравих виступів, емоцій сцени та високих титулів — як в Україні, так і на світових аренах.574581489 1267632938737144 2028516317113570425 n
За інформацією пресслужби міського голови.
 
П'ятниця, 31 жовтня 2025 11:41

Серця, що чують інших

Щороку в першу неділю листопада в Україні відзначають День працівника соціальної сфери — людей, чия робота непомітна для багатьох, але для когось життєво необхідна. Вони допомагають, підтримують, підставляють плече там, де найбільше болить. Роблять це щодня, тихо і з гідністю.
У нашій громаді система соціальних послуг працює злагоджено й відповідально.
Фахівці цієї сфери першими зустрічаються з потребами літніх людей, людей з інвалідністю, одиноких, вразливих, тих, кому інколи бракує не лише допомоги, а й просто уваги та тепла. Їхня робота — це про людяність, терпіння та щире бажання бути поруч.
Важливе місце у цій системі займає територіальний центр соціального обслуговування. Для багатьох він став не просто службою допомоги, а осередком підтримки, довіри й тепла. Соціальні працівники приходять туди, де потрібні руки, слово, турбота й присутність.
Однією з таких людей є Любов Нечепоренко, соціальна працівниця відділення соціальної допомоги вдома територіального центру.
Її історія — про шлях, який прокладається серцем. Любов Миколаївна народилася в селі Крутий Берег, що на тій стороні Базавлука. Після заміжжя переїхала до Миронівки, де живе й працює сьогодні. Вона добре вчилася і мріяла про вищу освіту, але життя склалося інакше — багато років пропрацювала листоношею. Знала кожну стежку свого села та кожного його жителя. І люди знали її як добру, уважну, щиру.
Коли їй запропонували перейти працювати соціальною робітницею, вагалася, чи вистачить сил, чи впорається? Але досвід, людяність і внутрішня готовність допомагати, дарувати любов, давно були в її характері. Колись у житті Любові Миколаївни з’явилося маленьке сердечко, яке вона прийняла з усією любов’ю. Минуло багато років, та з теплотою вимовлене слово “мама”, і досі звучить для неї як найбільша нагорода.
Життя навчило її і майбутнім професійним навичкам. Не один рік вона доглядала за тяжкохворою мамою, тож добре знає, що таке справжня турбота.
Сьогодні графік Любові Миколаївни розписаний майже до хвилини. Щоранку — на робочий велосипед, і незалежно від погоди, до отримувачів соціальних послуг. Їх у неї шістнадцятеро.
У когось потрібно прибрати, у когось — принести воду чи дрова, закупити ліки або продукти, приготувати їжу, допомогти з городом. А буває — просто сісти поруч, вислухати, розділити хвилину тиші чи добру новину.
– Поговорити, вислухати, підтримати — це часто важливіше за будь-яку справу, — каже Любов Миколаївна. — Я намагаюся дивитись на ситуацію очима людини поруч. За сумом чи роздратуванням інколи стоять біль, страх, втома. Важливо побачити за цим людину з її історією.
В терцентрі цінують її за професійність, відповідальність і доброту. Підопічні — за тепло, щиру посмішку та готовність бути поруч.
Щосереди Любов Миколаївна разом із колегами приїжджає на нараду до територіального центру. Тут не тільки обговорюють робочі питання, а й навчаються — діляться досвідом, проходять тренінги, отримують підтримку фахівців. Якщо отримувачу соціальних послуг потрібна допомога, що виходить за межі повноважень соціального працівника, до справи залучається мультидисциплінарна команда.
Соціальні працівники — це люди, завдяки яким старість стає теплішою, а самотність — меншою.
Вони тримають на собі щоденні людські історії, іноді — непрості, іноді — дуже болючі. І роблять це з гідністю і відкритим серцем. У цей день ми щиро дякуємо всім, хто обрав шлях служіння людям. Хто вміє слухати й чути, підтримувати і нести тепло туди, де воно необхідне.574568457 1264735452360226 5616515189903020649 n
За інформацією пресслужби міського голови.
 
П'ятниця, 10 жовтня 2025 10:57

Мистецтво оживає у фарбах

У Народному історико-краєзнавчому музеї імені Миколи Занудька відкрилася виставка робіт місцевої художниці Тетяни Дмитрук. З 8 по 15 жовтня покровчани та гості міста можуть побачити картини, у яких оживає краса природи, затишок повсякдення та гармонія кольору.
Тетяна Дмитрук - викладач відділу образотворчого мистецтва школи мистецтв «Арт-Мюзік», педагог, який понад двадцять років допомагає дітям відкривати власні таланти. Її учні не лише опановують техніку малювання, а й вчаться помічати красу в деталях, передавати емоції та настрій через колір і форму.
Любов до мистецтва супроводжує художницю з дитинства. Перші малюнки з’явилися ще у шкільні роки, коли вона з натхненням прикрашала власні альбоми, а згодом це захоплення переросло у професійний шлях художниці й педагога. Сьогодні вона ділиться своїм досвідом і натхненням з молодим поколінням, захоплюючись талантом і фантазією своїх вихованців.
На виставці представлено пейзажі, натюрморти, замальовки природи. У кожній роботі — щирість, спокій і світло, що відображають внутрішній світ авторки. Її полотна ніби запрошують глядача зупинитися, вдихнути подих осені й відчути, як багато краси приховано у звичних речах.
Виставка Тетяни Дмитрук - це зустріч із щирим мистецтвом, яке надихає, зігріває душу та нагадує: творити може кожен, хто дивиться на світ очима любові.561338680 1245692704264501 2426703878191961826 n
За інформацією пресслужби міського голови.
 
Сьогодні на будівлі Шолоховського ліцею, де навчався воїн, урочисто відкрили меморіальну дошку Захиснику. Лунали щирі слова спогадів про справжнього патріота, який віддав найцінніше за свободу рідної землі.
Юрій Рожевський народився 14 липня 1986 року в с. Первомаївка Верхньорогачицького району Херсонської області.  Згодом родина переїхала до Шолоховського старостинського округу, де він навчався у місцевій школі. З дитинства відзначався добротою, чесністю та відповідальністю.
Після закінчення дев’яти класів Юрій здобував освіту у ПТУ №89 с. Капулівка за спеціальністю «робітник фермерського господарства». Працював ремонтно-дорожнім робітником  на підприємствах «Проктер енд Гембл», «Актуал Сервіс Плюс».
У 2014 році Юрій Рожевський був призваний до лав ЗСУ, брав участь в антитерористичній операції на сході країни. Після отриманих поранень та контузій повернувся додому. Працював у службі охорони гірничо-збагачувального комбінату. Його пам’ятають щирою, доброзичливою, світлою людиною.
З повномасштабним вторгненням  рф не вагаючись став на захист України, прибув до свого підрозділу та проходив службу водієм-електриком  мінометного взводу, першої мінометної батареї, механізованого батальйону.  4 березня 2022 року востаннє вийшов на зв’язок із родиною. Тривалий час вважався зниклим безвісти.
Юрій Рожевський загинув 9 березня 2022 року у бою біля  населеного пункту Волноваха на Донеччині, захищаючи Україну, виявивши мужність, стійкість та  вірність присязі. Йому було 35 років.
26 липня 2024 року Герою посмертно присвоєно звання «Почесний громадянин міста Покров» та нагороджено відзнакою «За заслуги перед містом».
Хвилиною мовчання та покладанням квітів рідні, друзі, колектив школи та односельці вшановували пам'ять Захисника, схиляючи голову у скорботі та шані.560569867 1242809341219504 4779076864997381050 n559544165 1242809214552850 6907505023170631479 n
За інформацією ресслужби міського голови.