Культура (108)
У школі мистецтв «Арт-мюзік» відбувся концерт-присвята українським захисникам у виконанні піаністки Людмили Чичук.
Неперевершені твори Мирослава Скорика, українські народні пісні в обробці Олександра Саратського лунали цього дня у залі школи. Свій концерт відома не лише в Україні, а й за її межами піаністка назвала «Заповіт», вклавши у це слово глибинний сенс.
Відома українська концертуюча піаністка, лауреатка міжнародних конкурсів і волонтерка, Людмила Чичук у Покрові вперше. Про місто, що стало прихистком для тисяч переселенців їй розповів давній товариш, Народний Герой України Анатолій Водолазький. Сьогодні Анатолій Данилович проживає у нашому місті. Разом з директором школи мистецтв «Арт-мюзік» Ганною Доценко вони наблизили зустріч покровчан з непересічною особистістю, музикантом, чия творчість підтримує, надихає – наближає Перемогу.
Розпочинаючи концерт, який став діалогом мисткині з глядачами, Людмила Чичук розповідала присутнім про Анатолія Водолазького, людину, яка підняла український стяг у центрі окупованої Дружківки, що на Донеччині, ще у 2014 році, якого піддавали тортурам, але не зламали його духу, віри у перемогу України. Цього вечора разом з дружиною Ларисою Іванівною Анатолій Водолазький теж був у залі школи, проживаючи кожен музичний твір, що увібрав у себе минуле й сьогодення України.
На цьому наголошувала Людмила Чичук, підкреслюючи, що такі зустрічі мають важливе значення. Випускниця Національної музичної академії України імені Чайковського, викладач Київського державного музичного ліцею імені Миколи Лисенка, учасниця Революції Гідності та Майдану, вона ще у 2016 році започаткувала власний арт-проєкт «Сила мистецтва». Цей проєкт про підтримку і допомогу, він несе правду про наших незламних воїнів, розповідає про нашу культуру. Силою музики Людмила Чичук привертає увагу до подій в Україні, говорить про Героїв, людей, котрі відстоюють власну державність. Як волонтер, вже багато років у співпраці з благодійниками системно допомагає ЗСУ та родинам полеглих воїнів. За просвітницьку і волонтерську діяльність, популяризацію українського мистецтва, Людмила Чичук була відзначена численними подяками й нагородами.
А її проєкт став тією силою, яка згуртовує, спонукає до роздумів та дії. Піаністка представила його не лише у різних куточках України, а й за кордоном. Серію виступів презентувала у містах США у співпраці з благодійною організацією United Help Ukraine.
Для Покрова концерт-присвята став подією, одкровенням про час і його Героїв. Кожен акорд відгукувався у серці, створюючи особливу атмосферу. Людмила Чичук зазначала, наскільки значима для неї кожна зустріч, бо відкриває думки і переживання людей, які вболівають за свою землю, за її майбутнє.
Свій виступ вона завершувала рядками добровольця, поета, письменника, журналіста Бориса Гуменюка, з яким особисто знайома. Зараз мужній воїн рахується зниклим безвісти… Людмила Чичук прочитала вірш «Заповіт», який став підгрунтям концерта-присвяти. У тиші залу лунали слова правди про війну, про незламних захисників…Вона дякувала покровчанам за пам'ять про тих, хто відстоює рідну землю.
Відома піаністка не тільки спілкувалася з глядачами, а й провела творчий майстер-клас для викладачів та учнів мистецьких шкіл. Передала школі мистецтв повне зібрання фортепіанних творів основоположника української класичної музики Миколи Лисенка, від імені праправнука композитора, теж Миколи Лисенка, який сьогодні боронить Україну. Відвідала міський народний історико-краєзнавчий музей ім.М.Занудька.
-Я у Покрові вперше, у цьому прекрасному місті. З перших хвилин зрозуміла, що громада дбає про свою історію, пам’ятає тих людей, що пройшли крізь горнило війн , - ділилася Людмила Чичук. - Немає покоління українців, якого б не торкнулася війна, хто б не боровся за власну ідентичність, культуру. Ця тема наскрізно проходить через мою творчість. Сьогодні глядачі розуміли це. Для такої громади гралося легко, бо люди слухали музику, жили нею.
За інформацією пресслужби міського голови.
Published in
Культура
Публічна бібліотека громади знову отримала цінне поповнення книжкового фонду. Це добірка сучасних видань від книжкового волонтера, історика та викладача Олександра Сапронова.
Серед переданих видань — художня література, історичні праці, твори українських і зарубіжних авторів, книги для підлітків та дорослих. Таке різноманіття дозволить задовольнити читацькі інтереси різних поколінь.
У час, коли українське слово має особливу вагу, кожна книга стає джерелом підтримки, натхнення і світла.
Окрім цього, Публічна бібліотека та філії отримали в подарунок від сучасної української поетеси Роксолани Алієвої по примірнику поетичної збірки «Крила». Бібліотекарі зазначають, що поезії є відображенням нашого сьогодення, сповненого викликів, надій і незламної віри. Збірка надихає на власний політ — сміливий, вірний собі та своїм цінностям, говорить про силу духу й світло всередині кожного з нас.
За інформацією пресслужби міського голови.
Published in
Культура
Не тільки навчати, а й спонукати до творчих пошуків та самореалізації – одне з головних завдань закладів, що прагнуть розкрити потенціал кожного вихованця. Тут вчать відчувати прекрасне і не боятися експериментувати з музикою, словом, образотворчим мистецтвом.
Результатом спільної роботи дітей та викладачів стають конкурси всіх рівнів, де підготовка юних покровчан, їхні мистецькі знання, отримують найвищі оцінки журі.
Так, учні школи мистецтв «Арт-мюзік» вкотре порадували своїми успіхами. Першу премію у номінації інструментальний жанр (фортепіано ) Двотурового міжнародного багатожанрового дистанційного фестивалю- конкурсу здобула Надія Думчикова, вихованка Наталії Остапчук. Ще одна учениця викладача, Мирослава Соловйова, завоювала «золото» у двотуровому міжнародному багатожанровому дистанційному фестивалі - конкурсі мистецтв CHRSTMAS STAR .
Друге місце III Міжнародного двотурового конкурсу мистецтв "Зимова мистецька премія" зайняла Ангеліна Апціаурі, учениця Анастасії Бойко-Костіної.
Гідно представили Покров і вихованки музичної школи «Домінанта».
Єлизавета Шевченко стала лауреат І Премії ІV Всеукраїнського конкурсу мистецтв "Зимові Ігри", номінація "естрадний вокал", керівник талановитої дівчинки є Лариса Курочкіна.
Ще дві вихованки викладача - Ліза Шевченко та Катерина Ларіонова завоювали ІІ премію у Всеукраїнському конкурсі мистецтв "Зимові ігри" (номінація "народний вокал").
Вітали переможців конкурсу "Юні таланти" у музичній школі «Домінанта». Заклад започаткував творче змагання, як ще один важливий крок у мистецькому зростанні вихованців. Конкурс проходить на народному відділі школі, у ньому взяли участь 30 учнів, які виступали у п’яти номінаціях: "Дебют", "Юні відкриття", "Юні музиканти", "Юні віртуози", "Гармонія". Як зазначають організатори, діти показали високі результати, отримавши заслужені винагороди. Та, найголовніше, юні музиканти змогли показати власні досягнення, презентувати себе на великій сцені.
Розкриваючи дітям неосяжний світ творчості, осередки культури навчають шанувати національну спадщину, досліджуючи її багатогранність та підкорюючи нові мистецькі вершини.
За інформацією пресслужби міського голови.
Published in
Культура
Четвер, 26 лютого 2026 14:12
«Жіноча вітальня» - простір довіри, натхнення й єднання
Written by userpressa
У День української жінки, коли ми з особливою вдячністю говоримо про силу, мудрість і незламність наших берегинь, - у Покрові народилася нова добра традиція. У світлиці Народного історико-краєзнавчого музею імені М. Занудька вперше відчинила двері «Жіноча вітальня» - простір, де тепло народжується з поглядів, а довіра - зі щирого слова.
Того дня музейна зала ніби дихала по-іншому. Тепле світло ламп ковзало по вишитих рушниках, зупинялося на старовинних скринях і глиняному посуді, торкалося речей, що пам’ятають голоси наших пращурів. У цих стінах, серед давніх народних ужитків, особливо відчувалася спадкоємність традиції - невидима нитка, що поєднує покоління українських жінок. Лагідна мелодія у виконанні Наталі Дев’ятко м’яко огорнула присутніх, задавши зустрічі спокійний, щемкий і водночас світлий настрій.
У «Жіночій вітальні» зібралися представниці різного віку й професій - освітянки, працівниці культури, представниці громадських ініціатив і соціальної сфери, жінки з управлінським досвідом та творчі особистості. У кожної - своя історія, свій досвід, своя дорога. Та всіх об’єднувало спільне - любов до рідного міста.
Ведуча заходу, директор музею Тетяна Подольчак, наголосила: «Жіноча вітальня» - це не просто клуб, а затишний простір підтримки, натхнення й єднання. Символічно, що він народжується саме в день, коли ми вшановуємо українську жінку - ту, яка вміє бути ніжною й сильною водночас, яка тримає на своїх плечах родину, громаду, країну.
Начальник відділу культури Надія Тарасенко підкреслила, що такі зустрічі особливо важливі сьогодні - адже вони дають змогу відчути плече поруч, народжувати нові ідеї та підтримувати одна одну добрим словом.
Особливого звучання вечору надали історії запрошених героїнь.
Першою до розмови запросили Наталію Горбенко. Багато років її життя було пов’язане з юридичною діяльністю, що вимагала відповідальності й виваженості. Та поряд із серйозними справами в її серці завжди жила творчість. Вона і стала для неї тихою гаванню - місцем, де думки впорядковуються, а душа знаходить спокій. Її розповідь про внутрішню рівновагу та гармонію між життєвим досвідом і мистецтвом звучала особливо проникливо. Представлені картини й речі, оздоблені бісером, вражали тонкістю роботи та терплячою любов’ю до краси. Міні-виставка її робіт стала свідченням того, що творчість здатна наповнювати душу світлом і дарувати відчуття гармонії.
Другою гостею стала Світлана Назарик - учителька й дружина священника. Її слова були тихими, але глибокими. Вона говорила про жіноче покликання - бути опорою, підтримкою, джерелом світла для дітей, родини, громади. Про силу слова, що може зцілити й надихнути. Про віру - не гучну, а щоденну, яка живе в конкретних вчинках і турботі. Невеличка притча, якою вона поділилася, стала делікатним нагадуванням - жінка здатна примножувати світло навіть там, де його бракує.
Глибокий відгук у серцях викликала розповідь Олени Козоброд – демобілізованої військовослужбовиці ЗСУ, а в минулому музичної керівниці, яка в складний для країни час стала на її захист. Її історія - про випробування, втрати, внутрішню боротьбу й повернення до цивільного життя з новими сенсами. Це шлях сили, гідності та відповідальності. Її життєва дорога викликає глибоку пошану й щире захоплення стійкістю та незламністю. Пісні у її виконанні звучали як відверта розмова - з болем, але й з надією. У кожній ноті відчувалася правда пережитого й віра в майбутнє.
Кожна історія знаходила свій відгук, торкаючись чогось особистого й важливого. Разом співали знайомі пісні - і в тих спільних голосах народжувалося відчуття єдності.
Атмосфера була щирою та теплою - такою, де не потрібно багато слів, бо головне читається в очах.
Фінальним акордом стало символічне «Коло єднання». Різні долі, різний досвід - але одне українське серце. Учасниці говорили про важливість підтримки, жіночу солідарність і потребу мати місце, де можна бути собою. Спільне фото на згадку зафіксувало цю мить - світлу, усміхнену, сповнену надії. Воно стало символом народження нової традиції.
Завершилась зустріч теплим чаюванням. За горнятком духмяного чаю гості смакували запашний пиріг, спечений дбайливими руками майстрині, керівниці Шолоховського будинку культури Тетяни Алілуєнко.
«Жіноча вітальня» лише починає свою історію. Нехай кожна наступна зустріч додає наснаги, віри в себе та відчуття плеча поруч - бо разом жінки здатні творити світло навіть у найскладніші часи.
За інформацією пресслужби міського голови.
Published in
Культура
21 лютого ми відзначаємо Міжнародний день рідної мови, який вкотре нагадує: слово має силу. Воно здатне підтримати, надихнути, об’єднати. Для українців мова - це не лише засіб спілкування, а й ланцюжок, що з’єднує покоління, невидимий оберіг, який супроводжує нас у щоденному житті.
Сьогодні українська звучить особливо виразно. Вона стала голосом нашої гідності, знаком приналежності до своєї країни, джерелом внутрішньої стійкості. Через слово ми зберігаємо історію, передаємо традиції, формуємо світогляд.
У закладах культури, освіти до цього дня відбулися тематичні заходи, що об’єднали різні покоління. Учні брали участь у мовних вікторинах і творчих конкурсах, розгадували загадки, працювали в командах, декламували поезію та створювали власні тексти. У дитячих голосах звучала щирість, а в очах - зацікавлення й гордість за рідне слово.
Бібліотеки й культурні простори запросили охочих на літературні читання, розмовні зустрічі та тематичні виставки. Говорили про історію української мови, її непростий шлях і значення в сучасному світі. Лунали пісні та поетичні рядки, що наповнювали зали особливою атмосферою тепла й єдності.
Так, у публічній бібліотеці відбулося засідання розмовного клубу «Мова як ідентичність». Учасники згадували постаті, які творили історію українського слова - Тараса Шевченка, Лесю Українку, Ліну Костенко, розвінчували мовні міфи, впізнавали авторів відомих цитат, відкривали для себе діалекти й призабуті слова. Зворушливим став фінал зустрічі, коли кожен назвав своє «слово сили», що асоціюється з Україною.
У бібліотеці-філії №1 для дітей юні читачі говорили про красу й чарівність рідної мови, пояснювали фразеологізми, добирали влучні відповідники та читали вірші, наповнюючи простір мелодійним українським звучанням.
У ліцеї №2 День мови відзначили пізнавальним квестом - старшокласники виконували творчі мовні завдання, а п’ятикласники розгадували ребуси, шукали антоніми й розкривали мовні скарби. У ліцеї №5 пройшли виховні години з вікторинами та мовними іграми, під час яких учні розмірковували про роль мови у збереженні культури. А в ліцеї №6 години спілкування для молодших школярів відбулися під гаслом «Наша мова - наша перемога!», нагадуючи, що в кожному слові живуть історія й душа народу.
День рідної мови став нагодою ще раз усвідомити: вона живе там, де її люблять і плекають. Народжується в родинних розмовах, міцніє в освітніх закладів, розквітає в творчості. І поки звучить українське слово - жива й наша національна пам’ять, культура та спільна сила.
За інформацією пресслужби міського голови.
Published in
Культура
Середа, 04 лютого 2026 14:04
"Я ж вам лишаю світи...": 90 років від дня народження Бориса Мозолевського
Written by userpressa
4 лютого Покров відзначає 90 років від дня народження Бориса Мозолевського - видатного археолога, поета, Почесного громадянина міста, людини, чиє ім’я стало символом глибокого зв’язку науки, культури й любові до своєї землі. Доля всесвітньо відомого вченого була тісно переплетена з Покровом, який він вважав своїм рідним містом, що подарувало незабутні зустрічі і відкриття усього його життя.
Золота скіфська пектораль, знайдена Борисом Миколайовичем у 1971 році в кургані Товста Могила, відкрила нову сторінку в осмисленні скіфської культури. Та сам Мозолевський бачив у ній не лише золото - він чув у ній голос землі, історії й людини.
Саме це глибоке відчуття зв’язку з минулим визначило характер заходів, присвячених ювілейній даті. 
Кращі роки життя Бориса Миколайовича пройшли на Базавлуцьких горбах, серед людей, які посвятили археолога у Почесні громадяни і до сьогодні зберігають пам'ять про поета й науковця - великого серця й щирої душі.
З вдячністю і шаною представники влади, громадськість вшанували видатного науковця, поклали символічну пектораль з польових квітів до меморіальної дошки Борису Мозолевському на вулиці Центральній та квіти до пам'ятного знаку у центральному парку.
Простором пам’яті став Народний історико-краєзнавчий музей імені М.А. Занудька, де відбувся історичний екскурс «Золота Луна скіфського степу».
Через розповідь, образ і символ тут ожила постать Мозолевського - археолога, який умів відчувати глибинну пам’ять землі, і поета, який передавав її у слові. Музейна атмосфера дозволила відчути не лише масштаб відкриттів, а й внутрішній світ людини, що стояла за ними.
Директор музею Тетяна Подольчак, екскурсовод Юрій Мосійчук, педагог-організатор гімназії №4 Наталія Габітова, краєзнавець Альона Ковтун говорили про життєвий шлях Бориса Мозолевського, сповнений відданості Україні, своїй справі, болю і боротьби за відстоювання власних поглядів. Історик Людмила Карандєй розповідала про дослідження історичної спадщини Бориса Мозолевського, які надихнули на власні творчі доробки, котрі мали визнання на всеукраїнському рівні.
У музеї наголошували, що Борис Мозолевський ішов до своєї знахідки усе життя. Мріяв бути льотчиком, навіть закінчив Ейське авіаційне училище, потому був історико-філософський факультет Київського університету ім.Шевченка. Поет, редактор видання “Наукова думка”, позаштатний співробітник інституту археології й кочегар, він прийшов у професію вже тоді, коли інші були на піку діяльності, у 30 років. Через поетичне вольнодумство міг би й не залишитися у ній, хоча, саме прямолінійність погляду звела його з людьми, які відкрили дорогу до цілої епохи скіфоведення. Такими особистостями були засновник української скіфології Олексій Тереножкін, директор гірничо-збагачувального комбінату Григорій Середа, які вірили в успіх опального поета від археології, усіляко сприяючи йому в дослідженнях. Наперекір сумнівам колег, Борис Мозолевський вірив, що неперспективна Товста Могила ховає свої скарби. Незважаючи на негативні археологічні проби, стояв на своєму, доводячи, що “чує стукіт кінських копит”. Його переконання базувалися на глибоких знаннях та дослідженнях.
Ювелірний шедевр усіх часів було піднято 21 червня 1971 року, о 14 годині 30 хвилин. Унікальна знахідка круто змінить його життя, вививши з тривалої тіні, але це не могло вплинути на його людські якості.
Мозолевський став одним з авторитетніших дослідників великих скіфських курганів, захистив кандидатську, видав монографію. Серйозно займаючись проблемою етногеографії Скіфії, паралельно проводив польові дослідження. У 90-х розпочав розкопки Соколової Могили. Дослідження тривало два роки. А роками пізніше, у 93-му, після виснажливої хвороби, життя Бориса Мозолевського замкне своє коло, через 20 років після Товстої Могили...
Він залишив світу велике надбання, яке продовжується у його поетичній та археологічній спадщині. Почесний громадянин, назавжди тут, у місті золотої Пекторалі, бо живе у пам'яті людей.
Про це зазначали у музеї. Василь Теренін, Віктор Латишев, які особисто знали Бориса Мозолевського, розповідали про науковця, що до останнього подиху залишався справжнім патріотом рідної землі. У музеї лунала пісня, яка супроводжувала археолога протягом усього його життя – «Ой, чий то кінь стоїть», у виконанні Анастасії Бойко-Костіної, викладача школи мистецтв «Арт-мюзік».
Пам’ятну дату широко відзначили заклади культури Покрова. Публічна бібліотека та її філії підготували цикл - від виставок-портретів «Борис Мозолевський: археолог, який відкрив Україну світові», «Відкривач пекторалі», «Дослідник скіфського степу» до презентації книжкової виставки «Співець українського степу» й вечора поезії, де звучали його рядки - щирі, степові, філософські.
Музичну й літературну палітру доповнили тематичні години у Покровській музичній школі «Домінанта» та школі мистецтв «Арт-мюзік». Тут образ Мозолевського розкривався через музику, слово й настрій - як «скіфський дух» і як спів поета степу.
Особливо теплою стала зустріч-спогад «Людина-легенда» у клубі селища Перевізькі Хутори. Розповідь ветерана, старожила селища Івана Лісового, який особисто співпрацював із Борисом Мозолевським, додала живих інтонацій і людської близькості до портрета вченого. Тут же відбулася художня майстерня «Золото скіфів», що поєднала історію й творчість.
У Шолоховському сільському будинку культури відбулася година пам’яті «Скіфський цар - Борис Мозолевський», яка стала ще одним щирим виявом пошани до постаті археолога й поета.
Борису Мозолевському присвятили зустріч у територіальному центрі. Про видатного науковця говорили у закладах освіти.
Години пам’яті, історичні розповіді, поетичні читання та мистецькі зустрічі, що проходили у різних куточках громади, склали єдину мозаїку - гідну й живу.
Борис Мозолевський залишив по собі більше, ніж археологічне золото. Він залишив приклад служіння землі, історії та культурі. І допоки Покров згадує його ім’я - його голос і далі звучить крізь час.
За інформацією пресслужби міського голови.
Published in
Культура
До фондів публічної бібліотеки надійшла партія зі 113 книг від Українського інституту книги. Це вже не перше таке поповнення, що стало можливим завдяки державній програмі оновлення бібліотечних фондів, яка відкриває для читачів ще більше якісної сучасної літератури.
Серед новинок — яскраві, актуальні та різножанрові видання для дітей, підлітків і дорослих. Це українська та перекладна художня проза, класика, бестселери, есе, нон-фікшн і мотивуючі книжки. Серед них кожен зможе знайти історію до душі.
Видання не лише відповідають запитам сучасного читача, а й сприяють розвитку української мови та інтеграції у світовий культурний простір.
Книги уже пройшли бібліотечну обробку і вже зайняли свої місця на полицях публічної бібліотеки та філій. Такі поповнення є важливим кроком у розвитку бібліотеки як відкритого культурного простору, що реагує на сучасні читацькі запити та підтримує українське книговидання.
За інформацією пресслужби міського голови.
Published in
Культура
Такі слова у Різдво Христове лунали над Покровом з побажаннями добра, щастя, миру рідному місту та Україні. Учасники традиційної різдвяної ходи з зірками, які уособлюють Вифлеємську зорю, колядками та щедрівками вітали містян зі світлим святом, нагадуючи про традиції, що об’єднують українців.
Ініціаторами ходи виступили заклади культури міста, фахівців підтримали вихованці, їхні батьки, долучилися і покровчани. Традиція ходіння колядників та вертепів відома в Україні ще з XVII століття, у Покрові ця спадщина досліджується і вивчається вже не перший рік. Тож під час ходи можна було побачити традиційне українське вбрання, різдвяні костюми, усі атрибути свята, дбайливо відтворені відділом культури, мистецькими школами, міським музеєм, публічною бібліотекою, клубом селища Перевізькі Хутори, Шолоховським будинком культури.
Учасники несли з собою різдвяну радість, оспівували її у колядках та щедрівках. Бібліотекарів свято надихнуло на створення власної, авторської колядки. Вони лунали нагадуванням – нашої історії, нашої культури – спільного коріння, що проростає у дітях.
Панувала атмосфера єдності та духовної сили, про що зазначали учасники, наголошуючи на важливості збереження багатовікових звичаїв нашого народу. Дякували мужнім воїнам за можливість святкувати Різдво у рідному домі.
Діти піднімали у височінь різдвяні зірки, які є символами перемоги світла над темрявою з вірою та надією. Хода подарувала всім незабутні враження - відчуття Різдвяної радості.
За інформацією пресслужби міського голови.
Published in
Культура
У школі мистецтв «Арт-мюзік» відбувся перший міський фестиваль виконавців на струнних та народних інструментах «Зимові передзвони». Захід об’єднав юних музикантів, викладачів і поціновувачів музики, створивши справжню атмосферу зимової казки, натхнення та щирих емоцій.
-Протягом фестивалю звучали твори різних жанрів і стилів, які демонстрували рівень майстерності, творчий потенціал та любов до музики. До участі долучились учні Покровської школи мистецтв «Арт-мюзік», Покровської музичної школи «Домінанта» та Нововоронцовської школи мистецтв. Сольні виступи й ансамблі дарували слухачам емоційні й виразні виконання, а кожен твір сприймався як невелика музична історія. – Зазначила директор школи мистецтв «Арт-мюзік» Ганна Доценко.
Фестиваль став не лише сценою для демонстрації талантів, а й важливою платформою для творчого спілкування та обміну досвідом. Такі заходи допомагають юним музикантам розвивати впевненість у собі, навчитися виступати перед глядачами, а також цінувати командну роботу та взаємопідтримку. Для викладачів і наставників це чудова можливість оцінити результати своєї роботи і поділитися професійними знаннями з колегами.
Гостей зустрічала тепла та дружня атмосфера, усмішки дітей, щирі оплески та приємні сюрпризи. Фестиваль став важливою подією культурного життя міста та підкреслив значення підтримки обдарованої молоді.
Усі учасники отримали дипломи, а для багатьох дітей захід став важливим кроком у розвитку музичних здібностей, джерелом натхнення і впевненості в собі, а також яскравим спогадом, який надовго залишиться в серці.
За інформацією пресслужби міського голови.
Published in
Культура
У Покрові мистецтво давно стало частиною життя дітей - їхнього розвитку, натхнення й маленьких, але впевнених кроків до великих досягнень. Заклади культури - школа мистецтв «Арт-Мюзік» та музична школа «Домінанта» - створюють для вихованців простір, де народжується любов до музики, живопису й сцени, а кожен успіх є результатом спільної праці учнів, викладачів і батьків.
Цього разу талановиті покровчани вкотре заявили про себе, здобувши перемоги на конкурсах різного рівня. Юні музиканти та художники продемонстрували високий рівень підготовки, творче мислення й уміння щиро передавати емоції через мистецтво.
Справжньою гордістю став виступ учня Покровської школи мистецтв «Арт-Мюзік» Романа Тарана (викладач Наталя Остапчук) на обласному відкритому конкурсі-фестивалі «Карабиць-Дебют». Юний музикант вразив журі технікою та емоційністю виконання, здобувши звання лауреата І ступеня в номінації «Фортепіано».
Теплі привітання й Софії Малиновській - переможниці ІІ Всеукраїнського патріотичного багатожанрового конкурсу мистецтв «Мистецтво для Батьківщини». Вихованка Ганни Доценко виборола другу премію творчого конкурсу, поповнивши скарбницю творчих досягнень школи ще однією яскравою перемогою.
Не менш вагомими стали здобутки учнів народного відділу, які гідно представили заклад на відкритому районному конкурсі «Вернісаж дитячої творчості».
Дипломи Лауреата ІІ ступеня отримали: Сергій Ліщинський - номінація «Гітара» (викладач Юлія Журавель), Нікіта Михайлов - номінація «Гітара» (викладач Галина Торукало), Олександр Волков - номінація «Баян» (викладач Наталія Терьохіна), Властеліна Новохатня - номінація «Бандура» (викладач Галина Торукало).
Лауреатами ІІІ ступеня стали Софія Малиновська та Каміла Бабенко - номінація «Бандура» (викладач Галина Торукало).
Високі оцінки за участь у VII Всеукраїнському конкурсі декоративного живопису «Стилізований натюрморт» отримали й вихованці Тетяни Думчикової. Їхні роботи відзначено за оригінальність та художній смак. Дипломом з відзнакою журі нагородило Мирославу Чернікову, а грамотами за участь - Марію Хижняк, Анну Таран, Ангеліну Константиненко та Вікторію Журавель.
Яскравими є досягнення вихованців музичної школи «Домінанта». Лауреатами двотурового Міжнародного конкурсу-фестивалю музичного мистецтва «MUSIC ART FEST II» стали Марія Фролікова (ІІ премія) та Дар’я Байлема (ІІІ премія). Наставницею юних виконавиць є викладач Дарія Пятуніна.
А на конкурсі «Вернісаж дитячої творчості-2025» талановиті Альона Здещиць та Богдана Пєнова (викладач Галина Торукало) вибороли звання лауреатів ІІІ ступеня.
Кожна з цих перемог - не лише нагорода, а й доказ того, що діти мріють, наполегливо працюють і досягають мети.
За інформацією пресслужби міського голови.
Published in
Культура
More...
Це щодня доводять наші бібліотеки, які розкривають покровчанам безмежний світ літератури. А ще – можливості книгозбірень, де можна не тільки вибрати книгу до душі, а й взяти участь у майстер-класах, почерпнути цікаві творчі та інтелектуальні ідеї. Бібліотекарі невпинні у своєму професійному поступі вперед. Свою сучасність та креативність презентують у Всеукраїнських конкурсах, отримуючи найвищі оцінки компетентного журі.
Так, Дніпропетровська обласна бібліотека для молоді запросила до участі у Всеукраїнському конкурсі «Читання на ходу» всіх, для кого книга є незмінним супутником. За мету ставили популяризувати читання і підтримати творчі ідеї. Ці складові є визначальними для Публічної бібліотеки Покрова та її філій, котрі долучилися до конкурсного флешмобу. Підтримали таку ініціативу і незмінні читачі – учні ліцею№5. Демонстрували своє бачення у світлинах та відео, їхні роботи були визнані – переможними.
Друге місце зайняв творчий колектив Публічної бібліотеки Покрова. Відзнаку за оригінальність і нестандартний підхід отримала бібліотекар філії№3 Тетяна Чмирук-Міра. Диплом за участь – колектив ліцею№5.
Як зазначили організатори, конкурс довів, що читання не має меж і часу. Він об'єднав бібліотеки з усієї України, показав, що книга залишається найкращим другом. А для бібліотекарів Покрова він став ще однією сходинкою до фахового зростання, яке не припиняється, бо у стінах книгозбірень живуть історії завдяки тим, хто відкриває їх людям.
За інформацією пресслужби міського голови.
Published in
Культура
Вівторок, 02 грудня 2025 13:33
Покровчани - серед переможців фестивалю «Зіркові#Ми»
Written by userpressa
На Дніпропетровщині вже вдруге відбувся обласний дитячий фестиваль «Зіркові#Ми» - подія, що об’єднує талановитих дітей з усієї області та створює простір для розвитку їхніх творчих здібностей. Під час гала-концерту у Дніпрі відзначили переможців і призерів, а сцена наповнилася виступами, у яких відчувались щирість, старання та справжня любов до мистецтва.
Серед учасників фестивалю були й юні таланти Покровської міської територіальної громади, які впевнено представили свій край та продемонстрували високий рівень підготовки.
Павло Волков (керівник Наталія Терьохіна) здобув звання лауреата І ступеня.
Народознавчий гурток «Дивограй» (керівник Тетяна Алілуєнко) Шолоховського сільського будинку культури став лауреатом ІІ ступеня.
Данило Абрамов (керівник Анатолій Данченко) отримав диплом лауреата ІІІ ступеня.
«Тішить, що у надскладні часи діти продовжують брати участь у творчих фестивалях. Вони знаходять сили розвиватися, працювати, показувати свої здібності. Наша мета - підтримувати обдарованих хлопців і дівчат та створювати для них можливості заявляти про себе», - зазначила заступниця начальника Дніпропетровської ОВА Ірина Грицай.
Фестиваль стартував ще у вересні та проходив у кілька етапів. Загалом майже 500 юних виконавців подали свої відео. Журі оцінювало рівень майстерності, складність творів, оригінальність подачі та автентичність виконання.
У фіналі на сцену виходили як сольні виконавці, так і творчі колективи різного віку. Діти демонстрували вміння у декоративно-ужитковому мистецтві, вокалі, інструментальному виконанні та інших жанрах. Усі фіналісти отримали дипломи та подарунки - визнання їхньої праці й таланту.
Фестиваль «Зіркові#Ми» вкотре довів: дитяча творчість має силу об’єднувати, надихати й дарувати надію, а кожен юний учасник - це маленька зірка, що впевнено торує свій шлях до мрії.
За інформацією пресслужби міського голови.
Published in
Культура
П'ятниця, 21 листопада 2025 11:07
Лялька-мотанка з Покрова стала символом Інституту національної пам’яті
Written by userpressa
Постать легендарного гетьмана Пилипа Орлика, стилізована13-річною покровчанкою Анастасією Алілуєнко у споконвічному національному оберегові, тепер є талісманом Інституту.
Народна лялька в Україні завжди була більше, ніж іграшкою, бо в неї вкладалися пам’ять, щирість – традиції. Все це відобразила у своїй неймовірній роботі 13-річна Анастасія Алілуєнко, яка створювала постать Пилипа Орлика під керівництвом наставника, директора та керівника гуртка Шолоховського сільського будинку культури – Тетяни Алілуєнко.
Творча робота була представлена на відкритому конкурсі «РОЗУМфест-2025», присвяченому 400-ій річниці заснування міста Батурин, 315-ій річниці Конституції Пилипа Орлика та 275-ій річниці обрання гетьманом Кирила Розумовського. Перш ніж взятися до створення прототипу, творчий тандем занурився у історичне минуле, вивчав життєвий шлях гетьмана, окремо – гетьманський стрій, походження одягу.
-Це було надзвичайно цікаво й пізнавально, - зазначають Анастасія та її викладач, Тетяна Василівна, - ми розуміли, наскільки важлива ця робота, бо в ній трансформовано досвід пращурів зі створення ляльки, яку ми наділили історичними деталями.
Авторська лялька, висотою 54 см, поєднала у собі минуле та сучасність. Ії обличчя створене за традицією мотанок. Гетьманській стрій складається з оксамитового каптану, підбитого китайкою, шапки, обшитої хутром і оздобленої прикрасою. А от лляна вишиванка і берці – то символи сучасного захисника державності. У руках Пилипа Орлика булава і золота книга – Конституція. У всій ляльковій постаті переважають блакитно-жовті тони, що теж символічно.
На конкурсі «РОЗУМфест-2025» робота була представлена у номінації «Декоративно-прикладне мистецтво» і отримала найвищі оцінки журі, до складу якого увійшли представники родини Розумовських Грегорі Фабре та Томас Міхальські, БФ Надії Вовк «Берегиня», а також українська письменниця в стилі історичного роману Оксана Зененко. Лялька-мотанка майстринь з Покрова удостоєна Гран-прі конкурсу та спеціальної відзнаки від D1 Телеканал.
Пилипа Орлика, як один з найкращих взірців вузлової ляльки, символу української ідентичності, могли побачити на виставці, що діяла в палаці гетьмана Кирила Розумовського, національного заповідника «Гетьманська столиця». Керівництво заповідника передало цей унікальний оберіг Інституту національної пам’яті, який став його талісманом. Символічно, що авторська стилізована лялька буквально «ожила» у знакову дату, 353-річчя від дня народження гетьмана Війська Запорозького Пилипа Орлика, борця проти російських загарбників і провідного дипломата своєї доби, що прагнув до незалежності України, щоб вона отримала європейський напрямок.
Інститут національної пам’яті назвав ляльку – унікальною, своїм талісманом, дякуючи Анастасії Алілуєнко та її наставнику за неймовірну роботу.
-Нам надзвичайно приємно, що частинка тепла нашого степового міста зберігається там, де історія є предметом постійного дослідження і лялька-мотанка, як культурний феномен, відображає нашу національну ідентичність, - зазначає начальник відділу культури Тетяна Сударєва, - Покров завжди славився своїми талантами, ця дивовижна робота – яскраве твердження тому.
-Нам надзвичайно приємно, що частинка тепла нашого степового міста зберігається там, де історія є предметом постійного дослідження і лялька-мотанка, як культурний феномен, відображає нашу національну ідентичність, - зазначає начальник відділу культури Тетяна Сударєва, - Покров завжди славився своїми талантами, ця дивовижна робота – яскраве твердження тому.Сьогодні лялька-мотанка з Покрова є відтворенням стародавніх традицій, які зберігають. А її автор, юна майстриня Анастасія Алілуєнко, не зупиняється у творчих пошуках, сповнена нових задумів. Завдяки гуртку і своїй наставниці, Тетяні Алілуєнко, вона опанувала петриківський розпис, лялькарство, плетення гачком, нитяну графіку, екоплетіння. Всі ці рукотворні напрями є традиційними, вони залишені нам у спадок від пращурів, щоб продовжувати, надихати – плекати.
За інформацією пресслужби міського голови.
Published in
Культура
Музей — місце, де минуле промовляє до нас не лише через експонати, а й через деталі, які зберігають пам’ять поколінь. Саме такі знахідки допомагають відчути зв’язок із предками, зрозуміти їхній світ, спосіб життя, естетичні вподобання. Одним із таких унікальних свідків історії стала старовинна дерев’яна скриня, що зберігається у міському Народному історико-краєзнавчому музеї імені Миколи Занудька.
На перший погляд, це звичайний предмет побуту, але варто лише придивитися — і відкривається справжня перлина народного мистецтва. Довгі роки скриню вважали оздобленою Петриківським розписом, проте уважне око музейників виявило інше: у візерунках прихований Миколаївський розпис, що має власні риси й глибоке коріння.
Як розповідають працівники музею, цей цінний експонат потрапив до фондів ще у 1989 році. У давнину скриня мала почесне місце в оселі: у ній зберігали святковий і повсякденний одяг, рушники, білизну, дівоче придане. У маленькому прискринку тримали гроші, прикраси, цінності. Її навіть могли використовувати як стіл, лаву чи ліжко — настільки практичною була ця річ у побуті українців.
Особливу увагу привертає розпис, який зберігся до наших днів. Миколаївський стиль походить із Присамарського краю (нині Самарський район Дніпропетровщини) і налічує понад три століття традицій.
Його вирізняє особливий почерк у написанні візерунків, багатошарове накладання фарби (по 4–5 шарів на одну квітку), «рваний мазок» і переважно рослинні мотиви — мальви, волошки, ягоди, листя. Кожен елемент має власний символічний зміст.
На відміну від Петриківського розпису, у Миколаївському не зображують птахів і тварин.
Унікальність цього стилю беззаперечна: темно-зелене тло, сім основних кольорів, зображення квітів проти годинникової стрілки. У цій техніці розмальовували здебільшого дерев’яні вироби — скрині, мисники, лави, колиски, тарелі.
У 2021 році Миколаївський розпис офіційно внесено до списку елементів нематеріальної культурної спадщини Дніпропетровської області. Проте ще донедавна він залишався маловідомим і недооціненим.
— Ця скриня — не просто старовинна річ. Вона є мовчазним свідком історії, який розповідає про життя, традиції й побут наших предків. Кожен мазок, кожна деталь у розписі — це жива нитка, що поєднує нас із минулим, — зазначає директор музею Тетяна Подольчак.
Сьогодні музейники дбають, аби подібні експонати не лише зберігалися, а й надихали відвідувачів на пізнання рідної культури. Адже саме такі знахідки допомагають побачити, як у звичних речах поєднуються краса, майстерність і душа народу.
Старовинна скриня — це не просто пам’ятка минулого, а вікно у світ традицій, що живуть у деталях. І кожен, хто завітає до музею, зможе переконатися: історія справді ховається у дрібницях, які промовляють мовою краси.
За інформацією пресслужби міського голови.
Published in
Культура