Люди нашого міста

Люди нашого міста (253)

Клуб бальноспортивного танцю «Грація» з Покрова вписав нову яскраву сторінку в історію міста та українського спорту.
Вихованки тренерів Наталії та Антона Пащук – Анастасія Дашковська та Поліна Наумчик – у складі національної збірної України здобули золото на Чемпіонаті Світу зі спортивних танців, що відбувся у польському місті Бялка Татшанська.
Це – перше подібне досягнення наших представників танцювального жанру, яке стало можливим завдяки багаторічній наполегливій праці, відданості справі та професіоналізму тренерів і цілеспрямованості вихованців.
Шлях до збірної України для “Грації” відкрився після блискучого виступу на травневому чемпіонаті Європи. Там дівчата гідно представили країну, а вже цього разу разом із національною командою здобули перемогу у престижній категорії Pro-Am.
У змаганнях взяли участь спортсмени з 20 країн та трьох континентів, серед яких представники Кореї, Італії, Естонії, США. Конкуренція була надзвичайно високою, проте українська команда змогла заявити про себе найгучніше, привізши додому високі нагороди.
Перемога Анастасії та Поліни – це не лише перемога колективу “Грація” та їх тренерів, а й велика гордість для всього Покрова.
За інформацією пресслужби міського голови.
Середа, 10 вересня 2025 13:52

Обличчя української мрії

Новий навчальний рік у Покрові розпочався з перемог юних талантів. Вихованці Будинку творчості поділилися своїми мріями та здобули відзнаки у всеукраїнському проєкті «Обличчя української мрії», який уже другий рік поспіль організовує Всеукраїнське об’єднання Патріот.
Проєкт створений, щоб показати світу українських дітей — їхні переживання, спогади та прагнення. У ньому представлені творчі роботи та есе юних українців — як тих, хто залишився на Батьківщині, так і тих, хто знайшов прихисток за кордоном.
Роботи переможців будуть презентовані на виставках у країнах Європи, несучи світові послання: віру в добро, силу духу та незламну надію на перемогу.
Талановиті покровчани поділилися своїм баченням України мрії: передової та вільної, країни рівних можливостей для всіх, незалежної та заможної. Кожна робота стала маленькою мрією, яку діти прагнуть передати світу.
Цьогоріч амбасадорами проєкту стали: Анастасія Поночовна, Єлизавета Ян та Дмитро Чаплинський у категорії «Малюнки», а також Софія Брашнець, Дар’я Завидовська та Анастасія Мороз у категорії «Макети та інші технічні роботи».
Серед тих, хто взяв активну участь, були також Анна Таран, Софія Колісник, Роман Таран, Уляна Квітницька, Ілля Козененко, Мирослава Науменко, Кіра Коняхіна та Марія Ставицька. Кожен із них вкладав у свої роботи частинку душі, демонструючи неймовірну дитячу фантазію.
Організатори щиро подякували дітям за довіру, відвертість та силу задумів.
Усі учасники отримали іменні дипломи, а чиї роботи були відзначені, — ще й подарунки. Ці здобутки стали можливими завдяки педагогам, які готували дітей до конкурсу: Володимиру Томілову, Ніні Якимовій, Ользі Бондар, Єлизаветі Ключніковій, Діані Спірковій, Наталії Кондратюк та Вікторії Савенко.
Сьогодні дитячі мрії — це обличчя України, її майбутнє та віра у світ без війни. Вітаємо юних покровчан та їхніх наставників із чудовими результатами й бажаємо, щоб усі мрії неодмінно здійснилися!
За інформацією пресслужби міського голови.
 УР 4 ЕYН – цей позивний розривав радіохвилі, він був і залишається символом незламної команди Почесного громадянина міста, майстра спорту України з радіозв’язку Миколи Голуба, яка півстоліття підкорювала радіоефір. Про історію, досягнення, безмежну любов до дітей, про те, як зароджувалася велика справа, розповідають музейники.
Покровчанам представили численні підтвердження абсолютних перемог, які зараз вже є експонатами: грамоти, медалі, картки, альбоми і справжню радіостанцію. Всі ці речі передав закладу Микола Гнатович Голуб, символічно, що експозицію презентували напередодні дня народження незмінного керівника, який все своє життя присвятив талановитим дітям. За кожною річчю – історія колективної радіостанціїї, що стала частиною літопису рідного міста. Цьогоріч 50 років від дня її заснування. На світлинах увічнені миті радості від взяття чергової висоти, щасливі обличчя дітей, покоління 80-х, 90-х, 2000-х. Вони викликають зворушливі спогади у вихованців колективки і зацікавленість у відвідувачів.544913582 1216446427189129 4922926253931481741 n
Колективна радіостанція бере свій початок у 1975 році, тоді на базі Будинку творчості дітей і юнацтва було започатковано технічний напрямок, що об’єднав дітей. Цьому сприяв Микола Голуб, який відкрив малечі незвідані світи радіозв’язку, розкривав таланти своїх вихованців, допомагав знайти шлях у житті. Телетайп, телеграф, мікрофон — юні зв’язківці опановували усі види зв’язку. Вражали технічною обізнаністю, географічною ерудованістю, швидкістю реагування у радіомережі і, звичайно ж, командністю. Вони «мандрували» світом, знайомлячи його з рідним містом та Україною. Займали найвищі сходинки рейтингів, обходили серйозних супротивників, у тому числі, й дорослі команди. Ставали чемпіонами міжнародних і світових турнірів, всеукраїнських чемпіонатів, багаторазовими володарями Кубку України.544918011 1216446643855774 696458153345453254 n
Про все це розповідав Микола Гнатович під час презентації експозиції та інтерв’ю. Він згадував роки діяльності, своїх численних вихованців, друзів, колег. З вдячністю міського голову Олександра Шаповала, який всебічно підтримував колективну радіостанцію, пишався успіхами зв’язківців.
У 2021 році команда здобула свої останні перемоги, її незмінний керівник пішов на заслужений відпочинок. Але історія непереможних зв’язківців не обірвалася, вона живе у вихованцях і міському музеї. Заклад продовжує збирати матеріали, якими діляться покровчани, для кого колективка стала більше, ніж просто гурток.
-Ці експонати розповідають про справу життя людини-легенди – Почесного громадянина Покрова Миколи Голуба. Про сотні талановитих дітей, які знайшли себе завдяки колективній радіостанції, хто сьогодні прославляє Україну далеко за її межами. Це історія про відданість дітям і рідному місту, - говорить директор музею Тетяна Подольчак.
Експозиція працюватиме до 13 вересня, тож музейники запрошують містян та гостей Покрова ознайомитися з нею, поринути у світ зв’язку на коротких хвилях.545028796 1216447030522402 8983025028505859955 n
За інформацією пресслужби міського голови.
 
Хвилина мовчання, покладання квітів і слова спогадів – так сьогодні, у день пам'яті загиблих Захисників, вшановували Героя. Біля будівлі Ліцею№9 зібралися рідні, друзі, представники влади, колектив школи, для кого пам'ять про Захисника України є нетлінною.
Станіслава Лещенка-Малого згадували як щирого, відкритого, вірного товариша і справжнього патріота рідної землі, який віддав найцінніше за незалежність України.
Він народився 28 лютого 1995 року у Покрові. Навчався у СЗШ №9, ПТУ № 50, де здобув професію електрогазозварника. Спокійний, доброзичливий, захоплювався технікою, був самостійним та відповідальним.539659424 1208265158007256 7189435124560579105 n
По закінченню училища Станіслав розпочав трудову діяльність на підприємстві Проктер енд Гембл. У 2015 році склав присягу на вірність України, проходив строкову військову службу у м.Одеса. Після служби в армії працював на підприємствах Покрова та Нікополя.
З початком повномасштабного вторгнення рф Станіслав Лещенко-Малий став на захист України. Солдат, механік радіостанції радіотехнічної батареї зенітного ракетного дивізіону воював на Запорізькому та Донецькому напрямках, був мужнім воїном, вірним присязі.
Герой загинув 4 березня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині, у районі села Маяки Краматорського району. Захиснику було лише 29 років, у нього залишився син. Станіслава Лещенка-Малого нагороджено званням Почесний громадянин Покрова, медаллю «За заслуги перед містом», орденом “За мужність” ІІІ ступеня, нагрудним знаком "Комбатанський хрест" від Головнокомандувача ЗСУ.540936081 1208265294673909 8134043828325010381 n540688550 1208265128007259 5240211589108738966 n539560538 1208265151340590 2626559354577389585 n
За інформацією пресслужби міського голови.
 
Сьогодні, у День пам'яті загиблих Захисників, на будівлі Ліцею №3, де навчався Герой, урочисто відкрили меморіальну дошку. Вшанувати пам'ять Єгора Фатєєва прийшли рідні, друзі, колектив школи, представники влади, містяни. Лунали щирі слова спогадів про справжнього патріота, який віддав найцінніше за свободу рідної землі.
Єгор Фатєєв  народився 15 лютого 1999 року. З дитинства вирізнявся допитливістю, потягом до знань, захоплювався програмуванням. Після закінчення Ліцею №3, у 2016 році вступив до Дніпропетровського інституту інженерів транспорту. Навчався за спеціальністю інженер-програміст. По завершенню навчання, у жовтні 2021 року, Єгор був призваний на строкову службу до лав ЗСУ, де і зустрів повномасштабне вторгнення. Вірний присязі, Єгор Фатєєв продовжив захищати Україну, проходячи службу «за контрактом». Восени 2023 року був переведений на східний напрямок, воював навідником механізованого відділення механізованого батальйону.539855068 1208251041342001 8075082309513862929 n
Єгор Фатєєв загинув 29 грудня 2023 року, виконуючи бойове завдання під Авдіївкою, виявивши мужність та стійкість. Захиснику було лише 24 роки... Йому посмертно присвоєно звання «Почесний громадянин міста Покров», нагороджено відзнакою «За заслуги перед містом», орденом за «За мужність» III ступеня.
Присутні хвилиною мовчання вшанували Єгора Фатєєва та всіх полеглих Захисників України. Живі квіти лягли до дошки у знак безмежної вдячності та шани.540046147 1208251948008577 5587595496585617016 n539674447 1208251941341911 1261746054474509235 n540701516 1208250961342009 5511003767512520073 n539939637 1208251608008611 5943090649254605166 n540917110 1208251894675249 6659029625383922298 n
За інформацією пресслужби міського голови.
 
Сьогодні у селищі Рудник, біля Храму Івана Златоуста, зібралися віряни, рідні, друзі воїна, містяни, аби вшанувати Захисника України.
Андрій Копирін був прихожанином храму, на території якого увічнили пам'ять справжнього патріота, людини, яка вболівала душею за майбутнє рідної країни і поклала за нього найцінніше – своє життя. На цьому наголошував настоятель храму протоієрей Володимир Качан. Присутні схиляли голову у скорботі, згадуючи Захисника.
Андрій Копирін народився 12 квітня 1964 року. Після закінчення СШ№5, Нікопольського металургійного технікуму, Дніпропетровської металургійної академії працював у гірничо-збагачувальному комбінаті, на фабриці верхнього трикотажу, рудоремонтному заводі. Його згадують, як людину великого серця, з «золотими руками», талановитого майстра з дерева, творчу та небайдужу особистість. Багато років він присвятив храму, трудівник на Господній ниві, робив все щодо його розбудови та краси.534899786 1198836632283442 5688692865105147833 n
З початком повномасштабного вторгнення рф Андрій Копирін став на захист України. Стрілець-санітар, солдат воював на Донеччині. Воїн загинув 18 серпня 2022 року поблизу Бахмута у бою за рідну землю. Йому було 58 років…Героя посмертно нагороджено званням «Почесний громадянин міста Покров», відзнакою «За заслуги перед містом».
Було звершено молебень за упокій душі Андрія Копиріна і всіх полеглих за Україну. Живі квіти лягли до дошки. Вічна слава і вічна пам'ять Захиснику!
534931452 1198836575616781 8577773710450201715 n
534218896 1198836792283426 2979018507348727736 n
За інформацією пресслужби міського голови.
Вівторок, 12 серпня 2025 13:24

Коли музика – то життя

Для професійного музиканта, композитора, викладача Школи мистецтв «Арт- мюзік» Анастасії Бойко – Костіної ці слова мають глибинне значення, бо стали сенсом - долею.
Її знають як автора музики головної урочистої пісні - гімна Покрова, талановиту вокалістку, вчителя, композитора, автора музичних збірок, людину, чий голос торкається душі. Анастасія Бойко-Костіна плекає все це у своєму серці, віддаючи покровчанам власний талант, дарований Богом. У День молоді, в затишній атмосфері міського народного історико-краєзнавчого музею ім. М. Занудька, розповідала про те, що надихає, дарує відчуття мистецького злету і повноти життя.
Творча зустріч зібрала рідних, колег Анастасії і містян, хто захоплюється її творчістю. За фортепіано, яке, до речі, музикант подарувала закладу,  линула не лише пісня, а й відверта розмова. Цей інструмент супроводжував її з дитинства, за словами Анастасії, вона понад усе хотіла, аби він почав нову історію у музейній експозиції. Музика супроводжувала  Анастасію Бойко-Костіну від народження, вже у дитинстві вона співала разом з татом. Родина прищеплювала любов до пісні – до світу мелодії. Покровчани добре пам’ятають їхні дуети з батьком, Володимиром Бойком, знаним у місті вокалістом з унікальним тембром. Відчуття сцени, зв'язок з глядачем народилися вже тоді. Вони міцнішали поряд з викладачами Школи мистецтв - Іриною Сутуріною та іншими вчителями, де Анастасія пізнавала музику не тільки як мистецтво, а і науку, згодом обравши за життєву дорогу. Потім були Криворізьке музичне училище, Криворізький педагогічний університет та Мелітопольський державний університет ім.Б.Хмельницького, які повели професійним шляхом.
Вона знайшла своє покликання у пісні, музиці – у дітях, яким відкриває неосяжний світ творчості. Повернувшись до рідної школи вже викладачем, навчає маленьких покровчан відчувати мелодію серцем, запалюючи юні зірочки на мистецькому небосхилі. Викладач фортепіано та сольного співу, Анастасія Бойко-Костіна власним прикладом показує учням, що не треба зупинятися на досягнутому, а йти до омріяної мети, що все під силу, якщо є мрія. Її прагнення стали реальністю завдяки таланту, цілеспрямованості і працелюбності. Дитяче захоплення віршами реалізувалися у авторські поезії, які поклала на музику, так народилися пісні Анастасії Бойко-Костіної. А ще збірки для викладачів і юних музикантів, що розлетілися Україною. Під час зустрічі її твори лунали у виконанні вихованців і викладачів Школи мистецтв.
Сьогодні її учні – переможці всеукраїнських та міжнародних конкурсів, студенти профільних українських та європейських вишів, яким допомогла визначитися у своєму виборі. Вчитель для них залишається другом, наставником і музикантом, що надихає своєю творчістю. Адже голос Анастасії Бойко-Костіної є візитівкою рідного міста. Мовою музики вона говорить з людьми про те, що хвилює, що дарує віру та надію. Зараз це особливо важливо, дарувати надію. Дружина військового, Анастасія вкладає в це усе своє серце. На зустрічі вона говорила про це з присутніми. Виконувала зі своїм татом улюблену пісню, згадуючи маму, що пішла із життя, коли Настя була ще дівчинкою. Дякувала людям, що були і залишаються поруч, ділилася думками та переживаннями, планами на майбутнє. Дарувала пісні і наголошувала, що тільки на рідній землі пісня лине від душі, відкриваючи глибину переживань, даруючи людям незабутні миті.531388147 1165684232261571 6474622440041482294 n
За інформацією пресслужби міського голови.
 
Покровчанка продовжує впевнено підкорювати висоту. На початку липня ми раділи успіху Неллі на другому етапі Світової серії з хайдайвингу Red Bull Cliff Diving, що проходив в Італії і знову яскрава перемога.
Неллі Чуканівська та Дмитро Вишиванов - спортсмени Федерації зі стрибків у воду Дніпропетровської області, піднялися на п’єдестал міжнародного турніру з хайдайвингу, що відбувся у Швейцарії.
Змагання проводяться вже понад 30 років, є одними з найпрестижніших у цьому виді, збирають найсильніших спортсменів. Цьогоріч у турнірі Понте Брола взяли участь 29 хайдаверів зі Швейцарії, Іспанії, Німеччини, Словенії, Італії, Болгарії, Америки та України. Наші стрибуни, вихованці Олега Вишиванова, показали відмінну підготовку.
18-річна Неллі Чуканівська змагалася з досвідченими спортсменками Paula Gilabert з Іспанії та Maria Smirnov з США - фіналістками чемпіонату світу-2023 у Японії. Та з Yana Schnyder зі Швейцарії– фіналісткою чемпіонату світу серед юніорів 2024 року в Бразилії.
Неллі блискуче перемогла у стрибках з 20-метрової висоти, за 4 серії стрибків за міжнародними правилами FINA, World Aquatic, отримала 322 бали і посіла перше місце.528048482 1188380623329043 7020229976199215843 n
14-річний Дмитро Вишиванов переміг у висотних стрибках у воду з висоти 15 м серед юніорів і також посів 6 місце серед дорослих чоловіків.
Наша Неллі Чуканівська вкотре підняла рідний прапор. Покровчанка входить до четвірки найуспішніших українських атлетів за версією Red Bull. Наймолодша спортсменка у світі хайдайвингу, вона за три останні роки підкорила не одну висоту, а її досягнення вже увійшли до книги рекордів Red Bull Cliff Diving World Series.
529350623 1188380719995700 6510440533621662374 n528193782 1188380706662368 3471690208657000644 n
За інформацією пресслужби міського голови.
 
Середа, 06 серпня 2025 13:07

Дарувати добро читачам

Ця думка є лейтмотивом творчості покровчанки, письменниці, викладача української мови та літератури Ліцею№6 Тетяни Прокоф’євої, чиї поезії відомі далеко за межами рідного міста. Як народжуються рядки і образи? Що надихає автора? Про це щиро та відверто говорили днями у Публічній бібліотеці на творчій зустрічі, що пройшла у рамках розмовного клубу з української мови.
Тетяна почала писати ще в дитинстві, занотовуючи свої враження і переживання - перші віршовані рядки. На зустрічі вона ділилася до щему зворушливими спогадами, згадувала бабусю, яка надихала її на творчі пошуки, спонукала до самовираження і всю дружню родину, що підтримує та надає сил. Любов до слова народилася в неї ще з перших зустрічей з книгою, міцніла на уроках української мови, зарубіжної літератури, біля дорогих вчителів, які надали їй дорогу у світ літератури. Письменниця згадувала їх з теплотою, зазначаючи, що навчили не просто читати, а аналізувати, бачити далі тексту, відкривати літературні горизонти. Її натхненням завжди була природа, чия мінливість зачаровувала. І діти, які своєю щирістю роблять наш світ особливим. Так народжувалися поезії та віршовані казки для малечі, серед яких її найулюбленіший персонаж – «Неслухань».
-Мої образи, персонажі – з життя. Я споглядаю за своїми дітьми, друзями сина, як вони рятують птаха у дворі чи піклуються про тварин, і це стає сюжетом. У центрі кожного сюжету – добро, що відгукується лише добром. Дуже важливо говорити про це дітям, - зазначає Тетяна Прокоф’єва. А ще додає, що дуже пишається своїми учнями, їхньою мужністю, здатністю мріяти і досягати вершин наперекір війні, вони є для неї прикладом, бо не зупиняються, сміливо ідуть уперед.528354466 1187257680108004 7902478376338218290 n
Всі ці думки лягають на папір. Автор зізнається, що зберігає блокнот з першими віршами, які є особливо дорогими. На зустрічі Тетяна Прокоф’єва декламувала свої найулюбленіші рядки, а ще відверто говорила з присутніми про натхнення, творчі кризи, про плани на майбутнє і головну мрію: світ з блакиттю неба - мир рідній Україні.
Задля цього пише, аби дарувати читачам частку свого тепла. Її поезії увійшли до кількох збірок, літературних альманахів, були високо оцінені на численних мистецьких конкурсах. Важливим кроком стало видання авторських збірок, які побачили світ. Головне місце відведено дитячій літературі. Це і віршовані казки, і навчальна поезія. Яскраві, зворушливі, доступні до сприйняття, твори  розкривають дітям неосяжний світ, де доброта і щирість завжди перемагають. Особливою гордістю не тільки Тетяни, а й покровчан є те, що вірші автора увійшли до підручника для учнів 3-го класу. Їх читають і декламують, про що з вдячністю говорили присутні на зустрічі.
Одна з останніх збірок – «Добринки», вже завоювала серця читачів, є вона і у бібліотеці, де добринки засіюють душі маленьких прихильників книг. У планах нові поезії й проза, про що Тетяна Прокоф’єва ділилася з присутніми, говорила про найважливіше і залишила світлини на пам'ять про теплу зустріч у колі друзів та однодумців. Письменниці бажали натхнення, творчих злетів і дякували за доброту, яку дарує своїм читачам.527482133 1187258353441270 5014404262706935573 n
За інформацією пресслужби міського голови.
 
Старший солдат, він боронив схід нашої країни, віддавши життя за незалежність та територіальну цілісність рідної землі.
Сергій Шульга народився 10 липня 2001 року у Покрові. Навчався у школі №9, згодом вступив до ДПТНЗ №50, де здобув професію кухаря — справу, яку щиро любив і до якої мав талант.
У 2020 році поїхав працювати за кордон, однак швидко зрозумів, що серцем прив’язаний до рідної землі. Через два місяці повернувшись додому, ухвалив важливе рішення - стати на захист України. У 19 років підписав контракт із Збройними силами України та розпочав службу у 92-й окремій механізованій бригаді імені кошового отамана Івана Сірка.3
Сергій здобув військову спеціальність старшого навідника. Служив на сході країни до червня 2021 року, де сумлінно виконував бойові завдання. Був нагороджений відзнаками «Учасник бойових дій», «Учасник АТО» та «Ветеран війни».
У листопаді 2021 року отримав звання «старший солдат». З початком повномасштабного вторгнення Сергій Шульга продовжив захищати Україну. Брав участь у боях у складі 92-ї бригади, 1-го батальйону, 3-ї штурмової роти. У свої 20 років відзначався мужністю, витримкою і стійкістю.
22 жовтня 2022 року, під час виконання бойового завдання в селищі Новоселівське Луганської області, отримав важке поранення, 31 жовтня 2022 року помер від травм, несумісних із життям. Йому було лише 21 рік...
Посмертно Сергій Шульга нагороджений орденом «За мужність» III ступеня, а також відзначений нагрудним знаком «Сталевий хрест» .
Йому присвоєно звання «Почесний громадянин міста Покров» та відзнаку «За заслуги перед містом».
Про Сергія говорили, як про мужнього воїна і людину щирої душі, теплими словами спогадів ділилися його друзі-волонтери з Харкова.
Присутні хвилиною мовчання вшановували Героя, відданого присязі і Україні.525702021 1182088747291564 7498531719091397446 n
За інформацією пресслужби міського голови.