Історія (73)
Вівторок, 15 липня 2025 11:26
Знати свою історію – значить пам’ятати власні корені
У День Української Державності саме на цьому наголошували у міському народному історико-краєзнавчому музеї ім.М.Занудька, де говорили з містянами про витоки державотоворення, героїчне минуле і сьогодення, національну незалежність та ідентичність.
Цій важливій темі був присвячений музейний екскурс, частиною якого став патріотичний квест. В інтерактивній формі екскурсовод закладу, історик Людмила Карандєй говорила про понад тисячолітню історію українського державотворення, роблячи акцент на символах державності. У рамках квесту відвідувачі крокували історичними віхами, давали відповіді на важливі питання. Зазначали, що українська державність — це наша національна ідентичність, культура, мова та прагнення до свободи, яке пронесли протягом століть. Саме на цьому наголошував Народний Герой України Анатолій Водолазький, який передав закладу державний прапор. Справжній патріот своєї землі, Анатолій Данилович підняв український стяг у центрі окупованої Дружківки, що на Донеччині, ще у 2014 році, його піддавали тортурам, але не зламали. Сьогодні він вірить у перемогу України і робить все можливе для її наближення.
Особливо пізнавальною та інформативною стала зустріч для юних покровчан, адже саме діти творять наше майбутнє. Вони розмірковували про долю своєї країни, підкреслюючи, що її завтрашній день залежить від кожного з нас.
Про минуле, сьогодення, історичний досвід та національну свідомість роздумували цього дня у Публічній бібліотеці та її філіях, Будинку культури Шолохового, клубах селищ Перевізькі хутори і Миронівка, закладах освіти. Вшановували героїв, хто творив нашу державність протягом століть, а також тих, хто зараз захищає її ціною власного життя.
За інформацією пресслужби міського голови.
Published in
Історія
Четвер, 26 червня 2025 08:45
Золота симфонія степу. 54 роки від дня відкриття Золотої пекторалі
Особлива дата в історії Покрова - день, коли земля поділилася своєю величною таємницею. 21 червня, 54 роки тому, у кургані Товста Могила, поблизу Шевченківського кар’єру, археолог Борис Мозолевський підняв на світ справжній шедевр скіфської доби — Золоту пектораль. Цей витвір досі вважають одним із найвеличніших артефактів античності, знайдених на території України.
Борис Миколайович Мозолевський не лише провів археологічні дослідження в цьому регіоні, а й залишив по собі глибокий слід у його культурній пам’яті. Сьогодні його ім’я носить центральний парк міста та одна з вулиць. На фасаді будинку, де Мозолевський часто зупинявся, встановлено меморіальну дошку. У міському музеї імені Миколи Занудька зберігаються унікальні матеріали про археолога та його відкриття, в музейній експозиції зібрані фотографії, документи, газетні публікації, свідчення очевидців. У центрі уваги — історія пошуку, мить відкриття та постать людини, яка подарувала світові безцінну пам’ятку — Золоту пектораль.
У день літнього сонцестояння, коли була знайдена пектораль, місто традиційно згадує цю подію. У міському музеї, під час театралізованої екскурсії, розповідали про артефакт, що став символом України і видатного археолога, науковця, поета, Почесного громадянина Покрова – Бориса Мозолевського. Експозиція, присвячена скіфській добі, розкриває величну історію Скіфії і магію Пекторалі, яку до цього часу вивчають науковці. Музейники спільно з Шолоховським будинком культури створили фільм до визначної дати, який представили відвідувачам.
Вже традиційно заклади культури згадували події 21 червня 1971 року, життєвий шлях Бориса Мозолевського, розповідали про нього як про дослідника, поета й справжнього патріота, звучали спогади, наукові факти й поетичні рядки.
- Ця знакова подія вписана в історію країни і нашого міста, вона має виняткове значення, бо розповідає про шедевр світового масштабу. Для музея це пам'ять і вдячність видатному археологу. Ми вдячні відділу культури виконкому, публічній бібліотеці, Будинку культури Шолохового, клубу селища Перевізькі Хутори за сприяння і плідну співпрацю щодо збереження безцінної спадщини Бориса Миколайовича Мозолевського, - наголошує директор музею Тетяна Подольчак.
Величне відкриття й сьогодні надихає нові покоління дослідників, адже Золота пектораль — це не просто ювелірний шедевр, а символ культурної глибини української землі.
За інформацією пресслужби міського голови.
Published in
Історія
Четвер, 05 червня 2025 10:21
На Дніпропетровщині перейменують ще 14 населених пунктів
На Дніпропетровщині перейменують ще 14 населених пунктів. - Зазначив голова Дніпропетровської обласної ради Микола Лукашук
Верховна Рада України ухвалила постанови № 13259 та № 11363 про перейменування низки населених пунктів, назви яких містили залишки імперської або радянської символіки чи не відповідали нормам української мови.
У Дніпропетровській області це:
?місто Підгородне Дніпровського району на Підгороднє;
?село Юр’ївка Дніпровського району на Юріївка;
?село Богдано-Надеждівка Кам’янського району на Богдано-Надіївка;
?село Ізлучисте Криворізького району на Променисте;
?село Надеждівка Криворізького району на Нова Надія;
?село Надеждівка Самарівського району на Надіївка;
?село Зелена Роща Синельниківського району на
Щасливе;
?село Кирпичне Синельниківського району на Цегельне;
?село Мар’їна Роща Синельниківського району на Мар’янівка;
?село Надеждівка Синельниківського району на Надія;
?село Новий Посьолок Синельниківського району на Мирне;
?село Новопідгородне Синельниківського району на Новопідгороднє;
?селище Хорошеве Синельниківського району на Привільне;
?селище Жемчужне Павлоградського району на Ясне.
Такі питання важливі. Втім у пріоритеті – підтримка військових, захист життя наших людей, відновлення зруйнованого, забезпечення громад базовими послугами. І саме на цьому зараз маємо зосередити максимум зусиль.
Published in
Історія
Понеділок, 19 травня 2025 10:51
Україна вшанувала дві трагічні пам'ятні дати
18 травня виповнилося 81 рік від депортації кримських татар із території Кримського півострова, здійсненої радянським тоталітарним режимом у 1944 році. Вона стала кульмінацією російської колоніальної політики.
Поки чоловіки були на фронтах Другої світової, радянська влада підступно вигнала дітей, жінок та літніх людей з власних домівок та відправила у вигнання. Протягом кількох днів сотні тисяч кримських татар були вивезені до віддалених регіонів у нелюдських умовах у товарних вагонах, без належної кількості їжі, води та медичної допомоги. Цей шлях для майже половини з них став останнім. Пізніше до місць депортації та трудових таборів відправили ще майже 9 тисяч чоловіків, які повернулися з війни. Усі депортовані були не просто позбавлені батьківщини, але й власного імені, мови, історії, ідентичності.
Цьогоріч роковини депортації випали на третю неділю травня, що є Днем пам'яті жертв політичних репресій, коли ми вшановуємо десятки тисяч людей, розстріляних комуністичним режимом, кинутих у в'язниці та табори, на заслання та примусове психіатричне лікування. Кількість цих мучеників в Україні досі неможливо підрахувати.
Ці дні, не лише про скорботу, а й про правду, яку ми маємо зберігати і передавати далі.
Після незаконної анексії в 2014 році нинішня російська окупація Криму принесла нову хвилю репресій проти кримських татар. У тому числі заборону Меджлісу, утримання понад сотні кримськотатарських політв'язнів, постійні обшуки, заборону вшанування пам'ятних дат свого народу.
Українці, які пережили Голодомор та інші репресії, поділяють біль кримських татар. Україна послідовно працює над міжнародним визнанням геноциду кримськотатарського народу. Адже відсутність належного засудження цих злочинів міжнародною спільнотою у минулому сприяла формуванню почуття безкарності у російської влади. Про це говорили в закладах культури та освіти, наголошуючи, що кримські татари й українці мають спільний досвід пережиття репресій тоталітарних режимів, втрату прав, дискримінацію і боротьбу за збереження ідентичності.
Уроки пам’яті допомагають будувати спільну українську національну пам’ять, засновану на правді та справедливості.
За інформацією пресслужби міського голови.
Published in
Історія
П'ятниця, 16 травня 2025 12:22
У Покрові відкрили меморіальну дошку загиблому Захиснику – Дмитру Копищику
Хвилина мовчання і живі квіти – сьогодні у ліцеї №6 вшановували пам'ять випускника школи Дмитра Копищика. На фасаді закладу, де навчався герой, урочисто відкрили меморіальну дошку. Рідні, друзі, представники влади, колектив школи схиляли голови у шані до воїна, який віддав своє життя за майбутнє рідної землі.
Дмитро Копищик народився 23 грудня 1985 року у Покрові. Мав родину, працював в автотранспортному цеху компанії «Нікопрогресбуд». Його згадують як справжнього фахівця своєї справи, доброзичливу людину, вірного товариша.
З початком повномасштабного вторгнення він став на захист своєї землі. Гранатометник 1 стрілецького відділення, боронив Харківщину у складі 92 окремої механізованої бригади оперативного командування «Схід». Дмитро Копищик загинув 9 червня 2022 року у с.Перемога, захищаючи свободу і цілісність України. Йому було лише 36 років…
Право відкрити меморіальну дошку було надане рідним Захисника. Теплими словами колишнього учня згадували педагоги закладу.
За інформацією пресслужби міського голови.
Published in
Історія
П'ятниця, 09 травня 2025 10:25
В Україні відзначають День Європи
Сьогодні, 9 травня, в Україні відзначають День Європи. Свято запроваджене указом Президента Володимира Зеленського №266/2023 від 8 травня 2023 року.
«Усвідомлюючи європейську ідентичність Українського народу, з метою зміцнення єдності народів Європи, забезпечення миру, безпеки й стабільності на європейському континенті, засвідчуючи відданість ідеалам та цінностям демократії, підтримуючи ініціативи молодіжних та інших громадських об’єднань, постановляю установити в Україні День Європи, який відзначати щороку 9 травня спільно з державами Європейського Союзу», – йдеться в документі.
Указ також передбачає втрату чинності попереднього указу президента від 19 квітня 2003 року № 339/2003 «Про День Європи», згідно з яким День Європи щороку відзначали в Україні у третю суботу травня.
Як зазначають в Інституті нацпам’яті, після завершення Другої світової війни європейські країни почали продумувати принципи політичної співпраці та економічної кооперації. Зрештою 9 травня 1950 року французький міністр закордонних справ Роберт Шуман виступив з ініціативою налагодити в Європі спільну координацію та контроль над важкою промисловістю. Він запропонував розробити принципи спільної політики для досягнення солідарності в цій окремій галузі. Шляхом до реалізації плану Шумана мала стати Європейська спільнота вугілля та сталі. За задумом Шумана, Франція, Німеччина та інші європейські країни мали передати управління виробництвом вугілля та сталі єдиному органу. Унаслідок такого об’єднання ключові галузі військової промисловості також мали перейти під спільний контроль, що унеможливило би підготовку окремої країни до нової війни.
У результаті 18 квітня 1951 року в Парижі був підписаний договір про створення Європейської спільноти вугілля та сталі. Спершу його ратифікували шість країн: Франція, Німеччина, Італія та країни Бенілюксу – Бельгія, Нідерланди й Люксембург. Організація була відкрита для інших європейських держав. Нині вважається, що Декларація Шумана офіційно започаткувала процес європейської інтеграції. Саме тому в ЄС 9 травня відзначається День Європи.
За інформацією Укрінформ
Published in
Історія
Четвер, 08 травня 2025 10:31
Український народ — співтворець перемоги над нацизмом
Сьогодні Покров вшановує День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. Вдруге відзначаючи разом з країнами Європи, Україна підкреслює історичну єдність з цивілізованим світом, а також вибір свободи, гідності пам'яті без спотворень, як це робить рф, узурпуючи перемогу, яка стала результатом зусиль багатьох народів, серед яких - український. Наша земля була одним із основних театрів воєнних дій, місцем масштабних битв і найзапеклішого спротиву. 7 мільйонів українців (23% особового складу збройних сил) воювало на фронтах, а післявоєнні демографічні втрати України становили 13,16 мільйонів чоловік.
Цей день ми не святкуємо — ми пам'ятаємо. Згадуємо усіх, хто наближав перемогу та постраждав від нацизму — фронтовиків, підпільників, остарбайтерів, жертв Голокосту та цивільних, які загинули під час бойових дій чи під окупацією.
Сьогодні ми з вдячністю вшановуємо людей, які вистояли, передавши естафету пам'яті. На території нашої громади нині проживає 69 ветеранів тилу — учасників війни, 5 осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни, 14 малолітніх в'язнів, 2624 дитини війни.
Представники влади, ветерани, мешканці громади поклали квіти до меморіалів загиблим воїнам у Покрові та Шолоховському старостинському окрузі.
За інформацією пресслужби міського голови.
Published in
Історія
Вівторок, 22 квітня 2025 13:36
«Портрет літописця довжиною в століття»: 100 років від дня народження Миколи Занудька
Людина-легенда, людина-епоха, ентузіаст, який усе своє життя присвятив збереженню історичної пам’яті та любові до рідного краю – таким був Микола Андрійович Занудько. Сьогодні, 22 квітня, 100 років від дня народження Почесного громадянина Покрова. До цієї дати у міському Народному історико-краєзнавчому музеї ім. М.Занудька відбулася пам’ятна зустріч, присвячена краєзнавцю, журналісту й засновнику музею — Миколі Андрійовичу Занудьку.
Цього дня музей наповнився теплом спогадів про людину, яка є знаковою постаттю в історії Покрова, особистістю, що залишила по собі безцінну спадщину і лише світлу пам'ять. У закладі зібралися ті, хто особисто знав Миколу Андрійовича, співпрацював з ним, з ким перетнулися життєві й професійні дороги: Іван Лісовий, Василь Теренін, Леонід Чепінський, Михайло Жукоцький, Сергій Бурлай. І послідовники справи цієї великої людини – фахівці музею, відділу культури виконкому, які зібрали унікальні факти з життя Миколи Занудька, що писав історію Покрова не лише на шпальтах газети «За марганець», а й через експонати, документи, віднайдені в закутках часу. Про це на офіційному сайті Покровської міської ради інформує пресслужба міського голови.
Микола Занудько приїхав до міста у 1956 році, позаду була Друга світова війна, про яку нагадували медалі та ордени. Фронтовик, журналіст, він міг обрати легший шлях, але серцем відчув: місту потрібен осередок пам’яті. Працюючи редактором багатотиражки «За марганець», він водночас збирав історії гірників, зберігав світлини, предмети побуту, документи. Так, крок за кроком, народжувалася велика справа його життя — міський музей.
У 1967 році мрія стала реальністю — у грудні в місті відкрився музей. Уже через два роки він отримав почесне звання «Народного». Це був не просто заклад — це був живий організм, наповнений духом минулих поколінь, ідейністю засновника та вірою в значення історії. Усе це стало можливим завдяки Миколі Андрійовичу Занудьку.
— Пам’ятаємо, як він, усміхнений, але завжди серйозний у справі, збирав експонати, говорив з людьми, переконував, що кожна річ — це історія, — ділилися спогадами Іван Лісовий та Леонід Чепінський. — Його «Москвич» долав десятки кілометрів, аби зібрати експонати у селах, записати спогади очевидців, перевезти старі глечики, рушники, фото. Без музею, казав, місто мертве. Бо музей — це серце.
Про те, що його серце боліло за місто, розповідав Василь Теренін. Як за ініціативи й сприяння Миколи Андрійовича створювалися шкільні музеї, згадував Михайло Жукоцький. Зібрані матеріали історика й краєзнавця мали виняткову історичну цінність, наголошували Сергій Бурлай та Оксана Сізова.
У 1997 році музей отримав його ім’я. Це стало визнанням і вдячністю людині, яка заклала основу для збереження історії Покрова.
Життя Миколи Андрійовича було коротким — лише 68 років. Його не стало 21 квітня, у переддень свого дня народження - 22 квітня…
— Музей залишається головною скарбницею міста, — говорить директор Тетяна Подольчак. — Це місце живе, його відвідують щодня. В кожному експонаті, в кожному слові екскурсовода — пам’ять, яку подарував усім нам Микола Андрійович Занудько.
До визначної дати відділ культури виконкому спільно з музейниками створили буклет «Портрет літописця довжиною в століття», представили експозицію з головними віхами життя Миколи Андрійовича Занудька. За словами Тетяни Сударєвої, Тетяни Подольчак, Людмили Карандєй, Марини Ходи, - це данина безмежної поваги людині, яка присвятила своє життя рідному місту.
Зустріч у музеї стала не лише вшануванням постаті. Вона була нагадуванням про те, як важливо знати свої корені, цінувати тих, хто зберігає минуле, і самим долучатися до творення майбутнього.
За інформацією пресслужби міського голови.
Published in
Історія
П'ятниця, 11 квітня 2025 10:42
Покров вшанував пам’ять в’язнів нацистських концтаборів
11 квітня – дата, що є нагадуванням про одну з найжахливіших сторінок історії людства, про мільйони закатованих у таборах смерті Другої світової. 80 років тому, 11 квітня 1945 року, в’язні Бухенвальду підняли інтернаціональне повстання, табір було звільнено американськими військами. За 8 років тільки через Бухенвальд пройшло близько 250 тисяч людей, майже 50 тисяч з яких загинули. Під час війни на території Німеччини та окупованих нею країн діяло більше 14 тисяч концтаборів. За різними оцінками через «фабрики смерті» пройшло до 20 мільйонів людей з 30 країн світу, з яких загинуло більше 11 мільйонів. Тільки в Україні діяло 2 концтабори, 100 виправно-трудових таборів і таборів примусової праці, 304 гетто, 23 пересильні табори, 66 гестапівських тюрм, 242 табори для військовополонених.
Міжнародний день визволення в'язнів нацистських концтаборів є свідченням злодіянь, символом мужності й нескореності полонених. Сьогодні представники влади, містяни вшанували пам'ять загиблих, всіх, хто пройшов пеклом концтаборів.
Для Покрова він відгукується болем про трагедію, яку пережило місто під час окупації краю. Під час Другої світової на території міста, у селищі Рудник, діяв один з військово-польових концентраційних таборів. Понад дві тисячі закатованих полонених, серед яких і мирні мешканці, поховані у братській могилі селища Олександрівка. З 1520 наших земляків, примусово вивезених до Німеччини, додому повернулося лише 760.
Зі спогадів полоненого Василя Глущенка, колишній клуб Рудника, переобладнаний у барак, нагадував могильник. В’язні вмирали від тортур, голоду і хвороб. Знесилені люди не могли підвестися з нар, щури відгризали кінцівки пальців. Коли чули гавкіт собак й постріли, знали, що наступного дня з табору будуть вивозити вбитих. Щодня похоронна команда з числа ув’язнених везла тіла загиблих до братської могили.
Ці свідчення зберігаються у міському народному історико-краєзнавчому музеї ім.М.Занудька, як і болючі спогади Петра Гопенка, Марії Шмигаль, Никифора Жукова, кому дивом вдалося залишитися живими.
У постійнодіючій експозиції фото людей, які пережили жах таборів: Павла Алєйнікова, Володимира Шепотько, Миколи Повстяного – в’язнів Маутхаузена, Дахау. І ще десятка наших земляків, які пройшли концентраційні табори, були вивезені на примусові роботи до трудових таборів. Музей зберігає кожне свідчення, яке лунає вироком і не має терміну давнини. Як наголошують фахівці, святий обов’язок — зберегти і передати пам’ять молодому поколінню про мільйони безневинно загиблих у нацистських концтаборах, гетто, тюрмах, інших місцях примусового тримання.
Сьогодні, 11 квітня, у музеї говорили про цю скорботну сторінку Другої світової. Тематичні заходи пройшли у закладах культури й освіти у пам'ять про тих, хто пройшов крізь пекло концтаборів. Кого – не забуто.
За інформацією пресслужби міського голови.
Published in
Історія
Вівторок, 08 квітня 2025 10:20
Плекають народну спадщину
У серці мальовничих селищ, де час ніби сповільнює свій плин, а шепіт вітру переплітається з мелодіями народних пісень, заклади культури стали справжніми осередками збереження українських традицій.
КБКЗ Шолоховський сільський будинок культури з філією - Миронівським сільським клубом, клуб селища Перевізські Хутори є осередками, де відчувається особлива енергія – збереження народних традицій, що дбайливо передаються з покоління в покоління. Спільно з мешканцями працівники створили народні світлиці, де відродили побут наших пращурів. Зібрали елементи, які прикрашали кожну оселю – рушники, підзорники, посуд, знаряддя праці. У сільському будинку культури Шолохового створили цілий цикл цікавих зустрічей, присвячених елементам української хати – скрині, печі, глиняному посуду, національному одягу. Про їхню історію можна не тільки послухати, а й приміряти український стрій.
У закладах лунають мелодійні народні пісні, а в повітрі пахне майстерністю та творчістю. Затишні стіни часто стають місцем проведення тематичних вечорів, присвячених народним святам та пам’ятним датам. На Різдво тут звучать колядки, на Василя - щедрівки, а на Зелені свята - веснянки. Молодь із захопленням бере участь у відтворенні давніх обрядів, вчиться розуміти їхній глибокий символізм та значення. Майстер-класи долучають до чогось справжнього, глибокого, що сягає корінням у сиву давнину.
Особливо цінною є тісна співпраця клубних закладів з міським Народним історико-краєзнавчим музеєм ім. М. Занудька. Спільні виставки, лекції, екскурсії дають змогу юним мешканцям глибше пізнати історію рідного краю, ознайомитися з побутом та традиціями своїх предків. Експонати музею оживають у розповідях працівників культури, стаючи не просто мовчазними свідками минулого, а живими історіями, що надихають та навчають. Не так давно Будинок культури Шолохового спільно з міським музеєм взяв участь у народознавчому проєкті "Коріння роду-сила народу" обласного методичного центру клубної роботи та народної творчості. Досвід Покрова, зібрані матеріали, увійшли до історичної скарбниці Дніпропетровщини.
Кропітка, надзвичайно важлива робота клубних закладів - це створення живого мосту між минулим і майбутнім, виховання у молодого покоління почуття національної гідності, любові до рідної землі та її багатої культурної спадщини.
За інформацією пресслужби міського голови.
Published in
Історія
More...
П'ятниця, 28 березня 2025 12:32
У міському музеї нові експонати
Предмети побуту, старовинні ікони і технічні засоби поповнили скарбницю закладу. Речі, що розповідають про минуле міста й краю, передали музею небайдужі покровчани – Валерій Балуба, Іван Ширяєв, Анатолій Калашник, Марина Шумська, Тетяна Лісова.
Колись ці речі можна було зустріти у кожній сільській господі чи міському помешканні, сьогодні вони вже частина історії. Більшість зникла як із щоденного користування, так і життя. І тільки завдяки ентузіастам їх вдається зберегти, аби потім розповісти дітям про побут їхніх пращурів та еволюцію технічних засобів.
Директор музею Тетяна Подольчак, екскурсоводи Людмила Карандєй і Марина Хода із захватом розповідають про нові експонати, щиро дякуючи покровчанам, які зберегли їх для нащадків.
За їхніми словами, кожна річ випромінює особливе тепло, бо служила людям, не одному поколінню містян. Сьогодні вони зайняли свої місця в музейних експозиціях. Старовинні ікони, праски, кукурудзосіялка, примус, ваги, дірявка, прялка – у залі побуту, який не залишає байдужим жодного відвідувача. Тут зберігаються речі, які можна побачити лише у музейних залах, вони частина цілої епохи.
Не менш цікавими є передані закладу технічні засоби - телеграфний ключ Морзе, фільмоскопи, фотоустановка, телефон. У час цифрових пристроїв вони є справжнім історичним скарбом, бо показують як розвивалися технічні пристрої, без яких ми вже не уявляємо свого життя.
Ці речі не тільки доповнили зали, вони стануть частиною великої розповіді, яку ведуть музейники у онлайн-екскурсах «Історія одного експоната». Така краєзнавчо-освітня ініціатива має широке коло прихильників, бо з сюжетів покровчани дізнаються не тільки про унікальні експонати, а й про їхніх господарів, родинні історії.
За інформацією пресслужби міського голови.
Published in
Історія
Четвер, 06 березня 2025 09:10
Юні дослідники нашого міста – переможці краєзнавчої експедиції
Учні Ліцею №8 та Ліцею №3 разом із педагогами вибороли призові місця у ІІ (регіональному) турі Всеукраїнської краєзнавчої експедиції учнівської молоді «Моя Батьківщина – Україна».
Конкурс проводиться з метою залучення молоді до вивчення історії рідного краю, культурної спадщини та національної ідентичності. Учасники досліджують історичні, етнографічні, природничі та соціокультурні аспекти різних регіонів країни, презентують свої роботи у формі дослідницьких проєктів, відеопрезентацій, експедиційних звітів.
Пошукова група «Виднокрай» Ліцею №8, до складу якої увійшли учні 11-Б класу, під керівництвом учительки української мови та літератури Тетяни Козоброд та консультантки експедиції, студентки НаУКМА, випускниці ліцею Вікторії Рудь, здобула ІІ місце на обласному рівні та отримала грамоти від Дніпропетровської обласної державної адміністрації департаменту освіти і науки.
Марія Бучинська, Артем Волков, Поліна Клімук, Вероніка Кравченко, Регіна Кравченко, Юлія Ларіонова, Ігор Марченко, Поліна Шпонька активно досліджували тему національно-культурного відродження української ідентичності в пострадянський період.
Учні аналізували історичні передумови формування козацтва, роль Запорозької Січі як прообразу державного утворення, внесок Івана Сірка у боротьбу проти імперських загроз. Також вони досліджували значення Дня козацтва як важливого елемента історичної пам’яті та суспільного єднання, звертаючи увагу на його запровадження в 1990 році та вплив на сучасне українське суспільство.
Юні дослідники співпрацювали з міським народним історико-краєзнавчим музеєм ім. М. Занудька. Говорили на важливу тему з екскурсоводом Людмилою Карандєй, а також зустрілися з Георгієм Ширяєвим, який поділився своїми спогадами про запровадження Дня козацтва. Учасники проаналізували діяльність сучасних козацьких організацій Дніпропетровщини та створили документальний відеоролик із записами експертних коментарів.
Учениця 9-А класу ліцею №3 Марія Кіяшко разом із вчителькою історії Катериною Мельник представили дослідження про козацькі зимівники нашого краю. Робота була високо оцінена журі, і команда здобула ІІІ місце на обласному етапі. У ході роботи вони представляли учням ліцею свої напрацювання – знайомили з історією зимівників та історичною постаттю, останнім кошовим отаманом Петром Калнишевським, який мав неподалік м. Покрова доволі заможній зимівник.
Зараз, коли українське суспільство переживає черговий етап усвідомлення своєї історії, такі конкурси відіграють важливу роль у формуванні національної свідомості. Завдяки дослідженням, які проводять школярі, ми не лише зберігаємо пам’ять про минуле, а й показуємо його зв’язок із сучасністю.
Перемоги учнів – ще один доказ того, що молодь цікавиться історією, активно її досліджує та популяризує. Козацький дух живе в серцях українців, і завдяки таким ініціативам наша національна пам'ять зберігається та передається наступним поколінням.
За інформацією пресслужби міського голови.
Published in
Історія
П'ятниця, 14 лютого 2025 09:15
Народний історико-краєзнавчий музей ім. Занудька поповнюється новими експонатами
Місцевий музей знову поповнився унікальними експонатами, подарованими мешканцями міста. Небайдужі громадяни передали до фондів предмети, що мають історичну та культурну цінність.
- В нашому музеї з'явилися нові експонати, - зазначають музейники на свої сторінці у соцмережі Facebook. - Дякуючи Валерію Балубі ми маємо ваги, телеграфний ключ Морзе, примус, 2 фільмоскопи. Пані Марина Шумська передала чудові ікони, які поповнять музейну колекцію.
Працівники музею висловлюють щиру подяку всім, хто долучився до збереження історії рідного краю. Завдяки таким внескам експозиція стає ще більш різноманітною та інформативною, а відвідувачі отримують змогу глибше зануритися в історичну спадщину міста.
Музей і надалі відкритий до співпраці та запрошує всіх охочих долучатися до збереження пам’яток минулого!
Published in
Історія
Четвер, 13 лютого 2025 13:42
У міському музеї відкрилася виставка ретро-радіоприймачів
Радіоприймачі 30-х, 50-х, 70-х - у Всесвітній день радіо музейники зібрали «представників» різних поколінь, аби розповісти про історію унікального винаходу людства.
Директор музею Тетяна Подольчак разом з екскурсоводами Людмилою Карандєй і Мариною Ходою презентують кожен експонат, зазначаючи, що сьогодні це вже раритетні екземпляри. Ідея відкрити подібну експозицію народилася давно, втілити її у життя допомогли покровчани, які відгукнулися на заклик музейників. У тісній співпраці з містянами було створено виставку «Покров у радіоефірі», що стала чимось більшим, ніж екскурс у технічне минуле, бо за кожним радіо ховається родинна історія. Про це на офіційному сайті Покровської міської ради інформує пресслужба міського голови.
Тут гучномовці 30-40-х, які сповіщали про початок і перебіг Другої світової, славнозвісна «Чайка 5» з 50 років, радіоли 60-х, «Олімпік», чия перша модель була розроблена українським художником Миколою Лебедем, приймач «VEF», «соняшник», що прикрашав оселі і налаштовував на новий день і багато інших взірців, які брали у подорож, з якими ходили на побачення і без яких не обходилося життя української сім’ї.
До музею їх принесли родини Балуби, Бєлишевих, Лісових, Бринзи, Прокопчук та інших. З історії кожного радіо вимальовувалося минуле нашого краю, країни і його сьогодення, коли радіо залишалося єдиним інформаційним провідником у часи блекаутів.
Про історію винаходу радіо розповідають музейники, вона сягає своїм корінням у XIX століття, пов’язана з іменами Ніколи Тесли, Генріха Герца, Ернеста Резерфорда, Гульєльмо Марконі та Максвелла. Не останню роль зіграли і українці, зокрема, одесит Микола Пильчиков. Щодо радіомовлення в Україні, то вперше така подія відбулася 16 листопада 1924 року у Харкові.
Виставка відкрилася сьогодні, з нею можна ознайомитися до 20 лютого. В епоху технологічних інновацій вона має особливу цінність, бо розповідає про те, що вже є історією.
За інформацією пресслужби міського голови.
Published in
Історія