Історія (74)
Понеділок, 24 серпня 2026 10:44
День нашої сили та незламності
Сьогодні наша громада разом із усією Україною відзначає 35-ту річницю проголошення Незалежності держави.
У час, коли Україна продовжує боротьбу за свободу, містяни згадували тих, завдяки кому наша незалежність має можливість жити сьогодні, та дякували тим, хто захищає її щодня.
Представники влади, містяни з квітами прийшли до пам'ятника Шевченку та хвилиною мовчання вшанували пам'ять, відвагу та подвиг полеглих Захисників і Захисниць України.
Цього дня говорили про сучасну ціну незалежності, яка вимірюється мужністю українських військових, силою родин, які чекають своїх захисників, щоденною працею людей і здатністю громад триматися разом навіть у найскладніші часи.
До відзначення долучилися заклади освіти та культури громади. Для дітей, молоді та дорослих організували тематичні зустрічі, виставки, творчі й пізнавальні активності. Заклади підтримали громадську ініціативу “Пиріг Незалежності — 2026”. Через історію, мистецтво та живе спілкування учасники говорили про Україну, її людей, традиції та тих, хто творить її сьогодення.
За інформацією пресслужби міського голови.
Published in
Історія
Вівторок, 18 серпня 2026 07:29
Таємниці минулого просто неба
Іноді для подорожі в минуле не потрібні складні пояснення чи довгі розповіді - достатньо побачити старовинні речі та почути історії, які вони зберігають. Саме такою стала зустріч у День археолога біля Народного історико-краєзнавчого музею імені М. Занудька.
Діти й дорослі з цікавістю розглядали експонати, помічали деталі, ставили запитання та дізнавалися більше про історію рідного краю.
Про археологічні знахідки, їхню історію та значення розповідав екскурсовод музею Юрій Мосійчук - історик і археолог за освітою. Його розповідь допомагала по-новому поглянути на, здавалося б, звичайні предмети та зрозуміти, скільки цікавого вони можуть розповісти про життя людей у давні часи.
Музейна локація цього дня стала місцем живого спілкування, запитань і маленьких відкриттів, які допомогли по-новому поглянути на історію рідного краю.
За інформацією пресслужби міського голови.
Published in
Історія
Четвер, 06 серпня 2026 12:12
Температурні рекорди в Україні 3-5 серпня 2026 року
Температурні рекорди в Україні 3-5 серпня 2026 року
Денні максимуми в деяких областях знову побили свої попередні історичні рекордні значення для цієї дати.
За даними метеорологічних станцій зафіксовані перевищення на 0,1 - 5,6°.
Джерело: Український гідрометеорологічний центр
Published in
Історія
П'ятниця, 26 червня 2026 12:40
На честь загиблого Захисника
На території ліцею №2 відкрили лавочку пам’яті на честь загиблого Захисника Олександра Кочергіна — випускника навчального закладу.
Пам’ятний знак встановила родина Героя, аби зберегти спомин про мужнього воїна. У відкритті взяли участь рідні, друзі, представники виконавчого комітету, колектив ліцею.
Дружина загиблого воїна Тетяна Кочергіна презентувала видання, у яких висвітлено життєвий шлях і бойовий досвід її чоловіка. Олександр Кочергін став на захист України у березні 2022 року. У складі окремої танкової бригади молодший сержант виконував обов’язки старшого водія. Воював на Херсонському, Донецькому та Харківському напрямках, пройшов найгарячіші ділянки фронту, зокрема Бахмут, Часів Яр і Червону Гору.
У мирному житті Олександр працював на ремонтно-механічному заводі, згодом — у службі охорони гірничо-збагачувального комбінату.
Його знали як щиру, небайдужу людину з активною громадянською позицією, вірного товариша, люблячого батька та надійну опору для своєї родини.
27 червня 2024 року Олександр Кочергін загинув на Харківщині унаслідок ворожого мінометного обстрілу. Йому було 45 років.
За мужність, стійкість і відданість Україні Героя посмертно удостоєно звання «Почесний громадянин міста Покров», нагороджено відзнакою «За заслуги перед містом» та медаллю «Захиснику Вітчизни». Лавочка пам’яті на території рідного ліцею стала ще одним символом вдячності та шани Захиснику, який віддав життя за свободу і незалежність України.
За інформацією пресслужби міського голови.
Published in
Історія
Понеділок, 22 червня 2026 13:57
22 червня - День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні
22 червня Україна схиляє голови у скорботі за мільйонами людей, чиї життя забрала Друга світова війна. Ця дата нагадує про одну з найтрагічніших сторінок нашої історії, про неймовірно високу ціну, яку заплатив український народ за мир, свободу та право жити на рідній землі.
Минуле й сьогодення сьогодні особливо перегукуються. Як і багато десятиліть тому, українці змушені боронити свою землю від агресора, відстоюючи право на незалежність і власне майбутнє. Нині, як і в минулому, український народ проходить через непрості випробування, відстоюючи своє право на мирне та вільне життя.
У День скорботи представники влади поклали квіти до меморіалів. Пам’ять загиблих у роки Другої світової війни та сьогоднішніх мужніх Захисників і Захисниць, які віддали життя, захищаючи рідну землю, вшанували хвилиною мовчання.
До пам’ятної дати у закладах культури та освіти громади відбулися тематичні заходи, присвячені збереженню історичної пам’яті. Учасники згадували події минулого, говорили про цінність миру, людського життя та важливість пам’ятати тих, чиї долі назавжди змінила війна.
Цей день є нагадуванням про біль втрат, який залишив слід у долях багатьох поколінь. Водночас він об’єднує нас у вдячності тим, хто захищав рідну землю, навчає берегти пам’ять про минуле та цінувати мир, за який у всі часи доводилося боротися.
За інформацією пресслужби міського голови.
Published in
Історія
Понеділок, 22 червня 2026 13:55
55 років великій знахідці
21 червня для Покрова - особлива дата. Саме цього дня у 1971 році поблизу міста, в кургані Товста Могила, археологічна експедиція Інституту археології під керівництвом Бориса Мозолевського віднайшла Золоту пектораль - безцінний витвір скіфського ювелірного мистецтва, що й сьогодні вражає довершеністю виконання та вважається одним із найвидатніших археологічних скарбів, знайдених на території України.
Цьогоріч минає 55 років від дня цієї знакової події. За більш ніж пів століття пектораль не втратила своєї величі та загадковості. Створена майже дві з половиною тисячі років тому, вона стала справжнім посланням із глибини віків і дала науковцям змогу глибше пізнати світ скіфів, їхню культуру та побут. Її відкриття стало однією з найважливіших подій у дослідженні історії Скіфії та привернуло увагу наукової спільноти до археологічних пам’яток українського степу.
Нерозривно пов’язане з пектораллю ім’я Бориса Мозолевського - археолога, науковця, поета, людини виняткової наполегливості та відданості своїй справі. Саме його багаторічна праця, професійне чуття та віра в успіх привели до відкриття, яке дало новий поштовх вивченню скіфської спадщини. Для Покрова Борис Мозолевський є не лише видатним дослідником, а й Почесним громадянином міста, життя і діяльність якого тісно пов’язані з нашим краєм. Упродовж багатьох років він проводив тут археологічні дослідження, а його наукова діяльність органічно поєднувалася з поетичною творчістю, залишивши по собі вагому спадщину.
Покров дбайливо зберігає пам’ять про цю визначну сторінку своєї історії та її головного героя. Ім’я Бориса Мозолевського носять міський парк і одна з вулиць, а на будинку, де він неодноразово зупинявся під час роботи, встановлено пам’ятну дошку. У Народному історико-краєзнавчому музеї імені Миколи Занудька зібрані матеріали, присвячені життю і діяльності дослідника, історії розкопок та археологічному минулому нашого краю. Світлини, документи, спогади сучасників, газетні публікації та археологічні артефакти допомагають краще зрозуміти значення відкриття, яке зробило Покров відомим далеко за межами України.
Вагомий внесок у збереження пам’яті про Бориса Мозолевського роблять і бібліотеки міста, у фондах яких представлені його поетичні збірки та видання про життєвий шлях видатного дослідника. Ці матеріали відкривають його не лише як археолога, а й як людину широкого світогляду, митця та щирого патріота своєї землі.
Для багатьох поколінь покровчан Золота пектораль стала символом зв’язку з давнім минулим рідної землі. Вона нагадує про багату історичну спадщину нашого краю, який зберігає чимало таємниць і свідчень далеких епох.
З нагоди 55-ї річниці цієї знакової сторінки історії в закладах культури громади відбулися тематичні заходи.
У Народному історико-краєзнавчому музеї імені М. Занудька пройшла зустріч, під час якої згадали історію унікальної знахідки та її значення для вивчення скіфської спадщини.
Доповненням до заходу став цікавий майстер-клас, що дозволив учасникам не лише доторкнутися до історії, а й проявити власну творчість.
До відзначення пам’ятної дати долучилися Публічна бібліотека та її філії. Для читачів були підготовлені тематичні виставки, історичні подорожі та пізнавальні зустрічі, присвячені Золотій пекторалі та археологічним дослідженням рідного краю.
Змістовні заходи відбулися у Шолоховському сільському будинку культури, де діти виготовляли пекторалі з польових квітів, а також у клубних закладах громади, де знайомили відвідувачів із багатою історичною спадщиною степового краю та популяризували його культурні надбання.
Покровчани згадували історію відкриття легендарної знахідки, ділилися цікавими фактами та роздумами про значення пекторалі для сучасності.
Минуло 55 років, але день, коли із надр Товстої Могили на світ з’явився шедевр скіфського ювелірного мистецтва, і сьогодні залишається джерелом гордості для громади та однією з найважливіших дат у літописі Покрова.
За інформацією пресслужби міського голови.
Published in
Історія
П'ятниця, 08 травня 2026 11:27
Покров вшанував День пам’яті та перемоги над нацизмом
Сьогодні місто згадує події Другої світової, віддаючи шану тим, хто пройшов дорогами війни, наближаючи довгоочікуваний мир.
Разом з країнами Європи Україна схиляється у скорботі…Перемога над нацизмом була здобута неймовірними зусиллями, концентрацією сил, взаємодопомогою, консолідацією десятків держав. Саме 8 травня 81 рік тому настали перші хвилини миру, який наближали українці спільно з іншими народами.
Цей день – то пам'ять про воїнів, підпільників, остарбайтерів, жертв Голокосту та цивільних, дітей війни, кого забрала страшна війна. Понад 8 мільйонів українців загинули у полум’ї Другої світової. Наша земля була одним із основних театрів воєнних дій, місцем масштабних битв і найзапеклішого спротиву. Тож восьме травня – це спогади про те, що забувати не маємо права.
Покров зберігає пам'ять про роки окупації, які забрали життя сотень людей. Про час визволення, жорстокі бої, в яких полягло півтори тисячі воїнів. Сьогодні ще поряд з нами 1385 мешканців громади, які пережили тяготи війни.
Представники влади, мешканці громади поклали квіти до меморіалів у Покрові та Шолоховському старостинському окрузі.
Хвилиною мовчання вшанували пам'ять загиблих у Другій світовій і сьогоднішніх мужніх Захисників і Захисниць, які поклали життя за мирне майбутнє рідної землі.
Сьогодні українці знову виборюють свою незалежність, пам’ятаючи уроки історії, захищаючи Україну від ворога. На цьому наголошували у закладах культури та освіти, шануючи героїв Другої світової і героїв сучасності.
За інформацією пресслужби міського голови.
Published in
Історія
Середа, 04 лютого 2026 13:56
Покров вшановує 82-гу річницю звільнення від нацистських загарбників
4 лютого Покров відзначає особливу дату – річницю звільнення міста від нацистських загарбників.
Ціна цієї перемоги була надзвичайно високою – близько двох тисяч воїнів віддали свої життя за звільнення гірницького краю, понад три тисячі отримали поранення. Братські могили нагадують про жертовність тих, хто боровся за мирне майбутнє.
Сьогодні покровчани разом із представниками влади поклали квіти до меморіалів, вшанували пам’ять загиблих хвилиною мовчання. 
Саме цього дня у 1944 році війська 3-го Українського фронту, 8-ої гвардійської, 17-ої повітряної армій та 4-го гвардійського механізованого корпусу визволили нашу територію, принісши довгоочікуваний мир.
Нікопольсько-Криворізька операція стала визначальним етапом Другої світової війни. Спогади про ті події зберігає міський народний історико-краєзнавчий музей імені М. Занудька, де представлені свідчення очевидців про роки окупації, примусову працю, жахи концтаборів.
У закладах культури та освіти говорили про цю скорботну сторінку.
Четверте лютого – це день пам’яті та вдячності всім, хто наближав перемогу тоді й тим, хто сьогодні боронить рідну землю від ворога.
За інформацією пресслужби міського голови.
Published in
Історія
П'ятниця, 23 січня 2026 08:48
Зустрічі, які змінюють
У ветеранському просторі міста відбулася тепла й щира зустріч учнів гімназії №4 та ліцею №3 з демобілізованою військовослужбовицею Збройних сил України Оленою Козоброд.
Подія була присвячена Дню Соборності України й стала першою у межах проєкту «Жива бібліотека» — розмови, які змінюють. Гостю представила головний спеціаліст з питань ветеранської політики Анна Шипко. З її слів розпочалося знайомство школярів з жінкою, чий життєвий шлях є прикладом громадянської відповідальності та внутрішньої сили. Олена Анатоліївна розповіла про своє довоєнне цивільне життя, рідних та рішення у перший день повномасштабного вторгнення прийти до військкомату. Її історія служби в лавах ЗСУ, адаптації до армійських реалій, викликів і підтримки побратимів звучала просто і чесно. Розповідь супроводжувалася фото та відео, які з’являлися на екрані й допомагали дітям краще відчути пережите.
На зустрічі також багато говорили про Соборність, як історичне явище і як цінність, що сьогодні наповнюється новим змістом. Школярі активно долучалися до діалогу, ставили запитання, ділилися власними думками про єдність країни та роль кожного у її збереженні. Фінальним акордом став спільний флешмоб «Рука соборності», у якому всі присутні об’єдналися в символічному жесті єдності та підтримки.
Проєкт «Жива бібліотека» передбачає живі зустрічі з ветеранами та ветеранками, де замість сторінок — реальні історії та особистий досвід. Такі розмови допомагають формувати повагу до захисників і захисниць України, вчать слухати, розуміти й цінувати тих, хто став на захист держави.
Для учнів ця зустріч стала важливим людським діалогом, який надовго залишиться в пам’яті.
За інформацією пресслужби міського голови.
Published in
Історія
Вівторок, 02 грудня 2025 12:41
Селу Шолохове – 285 років
Шолохове… Мальовничий куточок Дніпропетровщини, де тече жива пам’ять степу, що зберігає сліди давніх культур і козацької волі.
Тут, у тиші між ріками Базавлуком і Солоною, проступає дух сивої давнини, вкарбований у курганах, стародавніх стоянках і козацьких займищах. Тут живе сама історія, яку зберігають люди, закохані у рідне село – віддані своїй землі.
У 285 річницю Шолохового в сільському Будинку культури лунали спогади, спливали імена і дати, незабутні події, які назавжди вкарбувалися у літописі села, старостинського округу – міста Покров. Берегиня цього теплого куточка, директор, керівник гуртків та народна майстриня Тетяна Алілуєнко зазначала, що ця велична дата – то родовід кожного шолоховця, для кого село стало долею.
У народній світлиці, історико-краєзнавчій кімнаті зберігаються експонати, які розповідають про минуле і сучасність села, про славні родинні династії Шолохового.
Цього дня їхні представники говорили про своїх пращурів, розглядаючи світлини та архівні матеріали: представниця вчительської династії Тарапай — Тетяна Калабіна, заслужений вчитель Любов Веретельник, колишній староста села Віктор Базілєвич. Ці документальні свідчення зібрав і продовжує досліджувати краєзнавець, мешканець Базавлука, Віктор Чергінець.
Все своє життя він вивчає минуле селищ, що входять до старостинського округу, є одним з ініціаторів встановлення скорботного хреста на місці поховання жертв Голодомору 33-го. У знакову дату Віктор Васильович розповідав, як збирав свідчення очевидців, спогади, світлини людей, які пережили страшні роки Голоду, війни.
Тетяна Алілуєнко презентувала архівні фото церкви, знищеної у 20-х роках минулого століття і макет Шолоховської слободи, яку відтворили разом з вихованцями гуртка «Гармонія» до 285-річчя Шолохового.
Старожили, ветерани села, люди поважного віку й молодь, з цікавістю занурювалися у минуле. Діти разом зі своїм наставником оживили історію рідного села, представивши її в образах.
Розповідали про те, що засноване в середині XVIII століття, Шолохове бере початок із часів Запорозької Січі, коли на цих землях з’явилися перші вільні поселення козаків. Першим постійним поселенцем був козак на прізвище Шолоховий, від якого бере назву степова перлина. З 1740 року тут вже оселилися родини запорозької старшини Нової Січі. Після ліквідації Січі у 1775 році території стали державною військовою слободою. До кінця XVIII століття місцеві жителі обробляли понад 4 тисячі десятин орної землі, користувалися сінокосами, лісами, були об'єднані у волость. Вони не були кріпаками, але виконували військові та податкові зобов’язання. Вже у 1882 році тут з’явилася перша школа, у 1896 - церковно-парафіяльна і ще дві школи у 1906 році.
Наскільки важливо зберігати свою історію і передавати її наступним поколінням, зазначала керуюча справами виконкому Вікторія Агапова, передаючи слова подяки від міського голови Олександра Шаповала.
Село завжди славилося талановитими майстринями, промислами, які збереглися до цього часу, завдяки людям, які охороняють історичну спадщину, на чому наголошували начальник відділу культури Тетяна Сударєва, директор міського історико-краєзнавчого музею ім.М.Занудька Тетяна Подольчак.
У Будинку культури можна було побачити це на власні очі: автентичні дідухи, вишиті рушники, петриківський розпис, глиняний посуд, вишиванки й предмети побуту, врятовані у найбуремніші часи.
За документальними спогадами мешканців села, які зберігаються у історико-краєзнавчій кімнаті, у роки революцій і громадянської війни Шолохове неодноразово переходило з рук у руки. Політика “чорних дошок”, репресії, Голодомор 1932–1933 років завдали глибоких втрат. У Другу світову війну близько тисячі мешканців Шолохового стали до лав армії, діяли два партизанські загони. 17 серпня 1941 року село було окуповане, розстріляно 67 мирних жителів, понад 300 юнаків і дівчат вивезено на примусові роботи. У війні загинуло 430 шолоховців, 270 були нагороджені бойовими відзнаками.
Село, яке завжди вражало своєю мальовничістю, зберігало біль пережитого і до цього часу свято береже пам'ять. Присутні старожили говорили про це, а колектив «Бабусині секрети» та вокальний гурт “Веселка” виконав пісні, які теж є частиною минувщини, що передається з покоління в покоління.
Про людей та сьогодення громади говорили староста села Євген Лісніченко та отець Мар’ян.
Історія, яку плекають, заклала підгрунтя сучасності, вона є тим безцінним, що продовжує жити у Шолоховому- селі, яке надихає та вражає, зазначали Тетяна Алілуєнко, Уляна Сольська.
У 2018 році для села почалася нова сторінка, воно увійшло до старостинського округа територіальної громади Покрова.
Сьогодні у Шолоховському старостинському окрузі проживає понад 2200 мешканців. Попри всі виклики і непростий шлях, шолоховці залишаються прикладом стійкості, життєвої сили та надії. Вони стали на захист України, борячись з нашим споконвічним ворогом, наближають перемогу і в тилу. Надскладні часи гартують і зміцнюють, поглиблюють усвідомлення важливості свого рідного краю. А його майбутнє – в дітях.
Юні шолоховці, гуртківці «Дивограю» та «Гармонії», захоплено розповідали про історію свого села, рідного краю. З повагою і щирістю - про ветеранів і своїх пращурів. Для них історія – жива, бо вони осягають її щодня під час зустрічей зі старожилами, досліджуючи старі фотографії та документи, записуючи родинні перекази.
Пропускають кожну подію крізь серце, відчуваючи особистий зв'язок із минулими поколіннями. Дізнаються про долі тих, хто боронив рідну землю, і тих, хто розбудовував село у мирний час. Ці знання допомагають їм краще зрозуміти сьогодення та цінність миру, за який нині знову ведуть боротьбу мужні Захисники й Захисниці. Для них це не просто краєзнавство, а важлива місія — зберегти пам'ять і передати її наступним поколінням.
За інформацією пресслужби міського голови.
Published in
Історія
More...
Понеділок, 24 листопада 2025 09:56
Покров вшанував пам'ять жертв Голодоморів
Покров разом з усією Україною згадує страшні сторінки минулого, запалює свічки у тиші і пам’яті. Четверта субота листопада відлунює болем за мільйонами українців, жертв Голодомору 1932–1933 років і масових штучних голодів 1921–1923 і 1946–1947 років.
Житній хліб, колоски пшениці і осінні квіти стали символами трагедії, яка торкнулася чи не кожної української родини. 22 листопада їх вкотре поклали представники влади, духовенства, містяни, мешканці Шолохового до скорботного Хреста у селищі Базавлук, місця масового захоронення загиблих.
Згадуючи події, коли квітучі села Нікопольщини були перетворені штучним голодом на кладовище, стерті з мап тоталітарною комуністичною системою. Але цей злочин не приховано, бо він залишається у народній пам’яті. Хвилиною мовчання покровчани поминали загиблих, чиї душі були не відспівані і не оплакані…Було відслужено панахиду за жертвами голодоморів.
Свідчення тих, хто вижив, лунали у міському народному історико-краєзнавчому музеї ім.М.Занудька. Тут не припиняють досліджувати тему Голодомору, збираючи документальні свідчення очевидців геноциду проти українського народу. Постійнодіюча експозиція містить матеріали, які розкривають увесь жах і наслідки трагедії.
-Кожен експонат сповнений болем. Світлини, речі розповідають про сторінки історії, які не маємо права забувати. Україна продовжує свою боротьбу з ворогом, який винищував нас у 1933-му і намагається стерти нашу ідентичність сьогодні, - наголошують директор музею Тетяна Подольчак, екскурсовод Тетяна Курочка.
У 92-і роковини Голодомору вони говорили з покровчанами про злочинну мету голоду - знищення українського народу. Вилучення продовольства, блокаду сіл і цілих районів, заборону виїзду за межі охопленої голодом України, згортання сільської торгівлі, репресії українців. Про те, що сьогодні визнано світовою спільнотою як геноцид. Підтвердженням історичних фактів стала розповідь Івана Тимофійовича Лісового, старожила селища Перевізькі Хутори, заслуженого ветерана, який пережив голод 1946-1947 років.
Він ділився спогадами про минуле, обпалене війною, післявоєнною відбудовою і голодом, який став страшним випробуванням. Івану Тимофійовичу було вісім років, коли ця біда охопила рідне село. На його очах пухли від голоду, вмирали діти, з ким ще вчора зустрічалися у школі. Дорослих засуджували до ув’язнення за жменю зерна, яку несли додому, аби врятувати малечу.
-Ми дивом вціліли, - ділиться Іван Лісовий, - моя родина пережила два голоди: 1932-1933 –го та 1946-1947-го. Прості хлібороби, які понад усе любили свою рідну землю.
Їхня родина ніколи не забувала ні 47-го, ні 33-го. Іван Тимофійович рано подорослішав, вже у 16 років став на самостійну дорогу, реалізував себе у професії, пройшов шлях від учня автоелектрика до начальника автоколони автотранспортного цеху ГЗК - голови профспілкового комітету автобази, заступника голови профспілки комбінату. Ті роки стали тяжким випробуванням і усвідомленням злочинності тоталітарної системи.
На світлинах з його домашнього архіву увічнене покоління, яке знає це. У четверту суботу листопада вже сучасне покоління, яке теж пізнало слово «війна» і ворога, що не змінився, вдивлялося в обличчя на фото. У Загальнонаціональну хвилину мовчання запалили свічки…У закладах культури й освіти говорили про важливість берегти пам'ять.
У вікнах міста спалахували вогники, покровчани приєдналися до Всеукраїнської акції «Запали свічку пам’яті», вшановуючи жертв Голодоморів.
За інформацією пресслужби міського голови.
Published in
Історія
Понеділок, 01 вересня 2025 12:57
Пам’ять у кожному серці
У Покрові відбувся патріотичний забіг «Шаную воїнів, біжу за Героїв України», який уже восьмий рік поспіль проходить у різних куточках країни. Це не просто спортивна подія — це можливість разом вшанувати тих, хто віддав життя за свободу та мирне небо над Україною.
Перед стартом учасники хвилиною мовчання вшанували Героїв, які загинули, захищаючи державу. Присутні відчували силу єдності і важливість цієї миті, коли пам’ять об’єднує всіх.
До акції активно долучилися родини Захисників та Захисниць, сім'ї загиблих Героїв, заклади культури й освіти міста, численні містяни. У забігу взяв участь Андрій Перепадя, амбасадор проєкту ТИТАНИ.UA, в.о. начальника відділу у справах ветеранів управління соцзахисту населення Нікопольської військової адміністрації. Діти й дорослі бігли поруч, демонструючи, що патріотизм і вдячність переходять від покоління до покоління. Кожен учасник забігу вшановував тих, хто вже не може цього зробити сам.
Цей забіг не змагання — тут немає переможців. Покровчани об’єдналися, щоб показати, що пам’ять жива і Герої завжди залишаються в наших серцях.
За інформацією пресслужби міського голови.
Published in
Історія
П'ятниця, 29 серпня 2025 11:13
Пам’ятаємо. Вшановуємо. Дякуємо
29 серпня – день, коли вся країна об’єднується в скорботі та вдячності. Ми згадуємо тих, хто став на захист свободи й незалежності України та заплатив за це найвищу ціну – власне життя. Для покровчан цей ранок, як і для мільйонів українців, розпочався о 9-й хвилиною мовчання біля Стели пам’яті. Це наш спільний обов’язок - зупинитися, відчути тишу і подумки подякувати тим, завдяки кому маємо право жити і думати про майбутнє.
Сьогодні на могили полеглих воїнів лягли квіти й соняхи – символ Дня пам’яті та символ відродження. Чорне зерня української землі неодмінно дасть паростки життя, бо український народ завжди відроджується, якими б тяжкими не були випробування. До місць поховання Героїв прийшли представники влади, рідні, містяни, аби вшанувати їхній подвиг.
До загальноукраїнської акції «Соняхи пам’яті» долучилися заклади культури й освіти громади. Відбулися тематичні активності та майстер-класи, які стали щирим проявом подяки Захисникам. Пройшов автопробіг, присвячений памʼяті полеглих Захисників України.
Ця дата невіддільна від трагічних подій серпня 2014 року. Одинадцять років тому, в ніч з 28 на 29 серпня, під час виходу українських військових з оточення під Іловайськом, російські окупанти цинічно обстріляли «зелені коридори». Тоді серед соняшникового поля загинули сотні українських воїнів, а біль від тієї втрати назавжди залишився у серці нації.
Ми низько схиляємо голови перед пам’яттю загиблих. Подвиг кожного з них – безсмертний.
За інформацією пресслужби міського голови.
Published in
Історія
П'ятниця, 15 серпня 2025 12:28
На сесії міської ради присвоїли звання «Почесний громадянин міста Покров» захисникам та людям, які зробили особистий вагомий внесок у розбудову рідного міста
Сьогодні у міськвиконкомі на пленарному засіданні чергової сесії депутати розглянули ряд важливих питань згідно порядку денного, з яких прийняли відповідні рішення. Також одноголосно підтримали проєкт рішення про присвоєння звання “Почесний громадянин міста Покров” (посмертно) Андрію Авдюшкіну, Вячеславу Данилову.
Міський голова Олександр Шаповал вручив відзнаки та медаль "За заслуги перед містом" рідним загиблих воїнів.
Також депутати проголосували за присвоєння звання «Почесний громадянин міста Покров» людям, які зробили особистий вагомий внесок у розбудову рідного міста. Тренеру-викладачу відділення таїландського боксу Муай Тай ДЮСШ ім.Д.Дідіка, Заслуженому тренеру України Ігорю Мациборку: за багаторічну самовіддану працю, високий професіоналізм, вагомий внесок у розвиток таїландського боксу в Україні, виховання чемпіонів світового рівня та прославлення нашої держави на міжнародній арені.
Не одне десятиліття Ігор Мациборко віддав роботі з дітьми, його вихованці - чемпіони України, Світу та Європи. Входять до збірних Дніпропетровщини та України, є яскравими представниками спорту вищих досягнень. Ігор Мациборко нагороджений кубком "Прорив року" серед тренерів, має вищу тренерську кваліфікацію, застосовує новітні форми та методи виховання молоді.
Символічно, що на сесії було також відзначено вихованця Ігоря Мациборка - Чемпіона Всесвітніх ігор-2025 з Муай-Тай, Чемпіона Європи, багаторазового переможця Всеукраїнських турнірів Дмитра Шелеська. Міський голова Олександр Шаповал вручив грошовий сертифікат та пам’ятний подарунок чемпіону, який є гордістю Покрова і України. Студент Харківського університету внутрішніх справ, Дмитро успішно поєднує навчання з професійним діяльністю та спортом, входить до рейтингу найсильніших боксерів і не зупиняється на досягнутому, у складі збірної рідної країни впевнено піднімає прапор України на світовому рівні.
Депутати також ухвалили рішення про присвоєння звання «Почесний громадянин міста Покров» Євгену Запускалову за вагомий внесок у розвиток профспілкового руху регіону та багаторічну самовіддану працю на благо громади. Понад 40 років він віддав роботі у гірничо-збагачувальному комбінаті. Близьке 20 років очолював профспілку покровського ГЗК, захищаючи інтереси людей, проявляючи активну життєву та громадську позицію. Все його життя пов’язане з містом, пройшов шлях від голови первинки до профспілкового лідера комбінату.
Високою відзнакою міського голови «За заслуги перед містом» за значний особистий внесок у проведенні заходів військово-патріотичного виховання молоді, активну громадську позицію нагороджено Почесного громадянина Олександра Казаріна, вчителя предмету «Захист України» Ліцею№3 та керівника туристичного клубу «Перевал». Творчий учитель, фахівець високого науково-методичного рівня, він бере активну участь у роботі шкільного методичного об'єднання учителів фізично – естетичного циклу, передає свій педагогічний досвід молодим педагогам. Виховує в учнів загальнолюдські та національні цінності. Молодь продовжує справу свого наставника, навчаючись у вищих військових навчальних закладах України та несучи службу у Збройних силах України. За понад чотири десятки років фахової діяльності Олександр Казарін виховав не одне покоління, його професійний досвід з викладання історії, «Захисту України», визнано передовим.
За інформацією пресслужби міського голови.
Published in
Історія