Вже не перший рік під такою назвою проходить Всеукраїнський конкурс есе патріотично-громадянської тематики. Він започаткований Національним еколого-натуралістичним центром учнівської молоді Міністерства освіти і науки України, об’єднує навколо ідеї національної спільності, гордості за свою державу.

Цьогоріч конкурс зібрав учасників з усіх куточків України. Засобом есе вони мали змогу висловити свої думки, переживання – власну позицію. Темою стало: «Моя заповітна мрія!»

Серед переможців і покровчани, чиї роботи, глибина подання матеріалу, були високо оцінені журі.

Дипломом другого ступеня нагороджено ученицю 10 класу ліцею№2 Анастасію Войченко та учня 8-Б класу ліцею№6 Максима Ковальова. Дипломом третього ступеня ученицю 11 класу ліцею№2 Вікторію Волкову. Наставниками дітей є вчитель ліцею№2 Галина Щербакова та шостого ліцею – Тетяна Висоцька.

Есе переможців будуть розміщені в науково-художньому журналі для дітей та юнацтва «Паросток»; газеті «Юннат» та на сайті НЕНЦ, з ними зможе ознайомитися широкий загал. Кожна робота – то голос нашої небайдужої молоді, яка висловлює своє прагнення жити у незалежній, квітучій Україні і усвідомлює власну відповідальність за долю своєї держави.

За інформацією пресслужби міського голови.

 

В Україні розпочався Національний тиждень безбар’єрності.

Захід ініційований Міністерством культури і стратегічних комунікацій України спільно з Міністерством розвитку та радницею — уповноваженою Президента України з питань безбар’єрності.

Покров приєднався до цієї важливої події, яка триватиме до 25 травня.

Мета Національного тижня безбар'єрності – створити в Україні інклюзивне суспільство, де кожна людина має рівні права і можливості, незалежно від віку, стану здоров’я чи соціального статусу

Протягом цього тижня проводитимуться інформаційні кампанії, які допоможуть людям зрозуміти, що безбар’єрність – це комфорт для всіх, адже важливо, щоб кожен мав рівний доступ до можливостей.

Важливою частиною Національного тижня безбар’єрності буде роз’яснення ролі кожного у реалізації безбар’єрності. Варто розуміти, що безбар’єрність — це не лише питання інфраструктури, а й гідності, поваги та рівних можливостей.

За інформацією пресслужби міського голови.

 

У середині травня у Вінниці відбувся Відкритий Чемпіонат області зі спортивної акробатики — подія, яка об’єднала юних спортсменів з різних куточків України. Протягом двох днів тривали виступи, де кожен рух вимагав максимальної концентрації, витривалості, сили та злагодженої командної роботи.

Цьогорічні змагання стали особливо успішними для команди спортсменів Покрова, яка вкотре довела високий рівень підготовки та жагу до перемоги.

У категорії чоловіча пара 12–18 років срібні нагороди вибороли Максим Синіченко та Олександр Трушкін. У жіночій парі кандидатів у майстри спорту бронзові медалі здобули Олександра Блуденко й Ангеліна Ігнатенко. Також третє місце у змішаній парі КМС посіли Маргарита Гасай і Ярослав Євтушенко.

Срібними призерками у жіночій групі першої юнацької категорії стали Вікторія Смикова, Поліна Овчарова й Анастасія Шкабара. У жіночій парі другої юнацької категорії найвищу сходинку п’єдесталу посіли Анастасія Овсяннікова та Софія Макєєва.

Жіноча група другої юнацької категорії у складі Селіни Усманової, Соні Ткачук і Варвари Гордієнко також здобула “золото”. У жіночій групі третьої юнацької категорії срібними призерками стали Єлізавета Черниченко, Марія Дяченко та Дарина Ганжа.

У програмі індивідуальних виступів другої юнацької категорії четверте місце посіли Арсеній Щербіна й Поліна Погрібна, а п’яте — Вікторія Свєтлічна. Їхні результати — це ще одне підтвердження того, що шлях до вершини починається з першого впевненого кроку.

Акробатів до змагань підготували досвідчені тренер-викладач Ольга Образцова та хореограф Василіса Носик.

За інформацією пресслужби міського голови.

 

Освітній простір Покрова дедалі активніше впроваджує інноваційні підходи до навчання. Яскравим підтвердженням цього стала участь вчителів ліцею №5 у першому обласному конкурсі "Кращий STEM-учитель року", що зібрав понад 70 педагогів з усієї області.

Конкурс, організований Дніпровською академією неперервної освіти, мав на меті популяризацію STEM-освіти та виявлення кращих практик її впровадження в освітній процес.

Учасники представляли індивідуальні педагогічні проєкти , які демонструють інтегрований, креативний і технологічно орієнтований підхід до викладання.

Педагогічну спільноту ліцею №5 у цьому масштабному заході представили: вчителі початкових класів Тетяна Швець та Анастасія Самара, вчитель історії Людмила Калюх, вчитель географії Інна Тищенко, вчитель фізичної культури Ольга Коровіна.

Кожен із них поділився авторськими STEM-ідеями, які не лише зацікавили журі, а й надихнули колег з інших закладів.

Важливо відзначити, що заступниця директора ліцею та вчителька STEM-предметів Людмила Усенко увійшла до складу журі конкурсу, засвідчивши високий професійний рівень педагогічної команди ліцею.

Особливу відзнаку отримала Ольга Коровіна за реалізацію STEM-підходу на уроках фізичної культури. Її інноваційна ідея була відзначена цінним подарунком.

Фінал конкурсу відбувся у форматі фестивалю педагогічних інновацій "від вчителя для вчителя", де учасники презентували свої розробки через майстер-класи, виставки та конференційні виступи. Участь у конкурсі стала новим щаблем для вчителів ліцею №5 на шляху до ще більш ефективного впровадження STEM-навчання.

За інформацією пресслужби міського голови.

 

18 травня виповнилося 81 рік від депортації кримських татар із території Кримського півострова, здійсненої радянським тоталітарним режимом у 1944 році. Вона стала кульмінацією російської колоніальної політики.

Поки чоловіки були на фронтах Другої світової, радянська влада підступно вигнала дітей, жінок та літніх людей з власних домівок та відправила у вигнання. Протягом кількох днів сотні тисяч кримських татар були вивезені до віддалених регіонів у нелюдських умовах у товарних вагонах, без належної кількості їжі, води та медичної допомоги. Цей шлях для майже половини з них став останнім. Пізніше до місць депортації та трудових таборів відправили ще майже 9 тисяч чоловіків, які повернулися з війни. Усі депортовані були не просто позбавлені батьківщини, але й власного імені, мови, історії, ідентичності.

Цьогоріч роковини депортації випали на третю неділю травня, що є Днем пам'яті жертв політичних репресій, коли ми вшановуємо десятки тисяч людей, розстріляних комуністичним режимом, кинутих у в'язниці та табори, на заслання та примусове психіатричне лікування. Кількість цих мучеників в Україні досі неможливо підрахувати.

Ці дні, не лише про скорботу, а й про правду, яку ми маємо зберігати і передавати далі.

Після незаконної анексії в 2014 році нинішня російська окупація Криму принесла нову хвилю репресій проти кримських татар. У тому числі заборону Меджлісу, утримання понад сотні кримськотатарських політв'язнів, постійні обшуки, заборону вшанування пам'ятних дат свого народу.

Українці, які пережили Голодомор та інші репресії, поділяють біль кримських татар. Україна послідовно працює над міжнародним визнанням геноциду кримськотатарського народу. Адже відсутність належного засудження цих злочинів міжнародною спільнотою у минулому сприяла формуванню почуття безкарності у російської влади. Про це говорили в закладах культури та освіти, наголошуючи, що кримські татари й українці мають спільний досвід пережиття репресій тоталітарних режимів, втрату прав, дискримінацію і боротьбу за збереження ідентичності.

Уроки пам’яті допомагають будувати спільну українську національну пам’ять, засновану на правді та справедливості.

За інформацією пресслужби міського голови.

 

Суботній вечір завершився для Покрова погромом. Вандали трощили вбиральню у центрі міста. Під прицілом хуліганів опинилася кімната для осіб з інвалідністю, для тих, хто потребує нашої  особливої уваги та допомоги. Вражає зухвалість. За словами чергового вбиральні, з кімнати вибігли дівчата-підлітки, вже після того, як почувся сміх та звук побиття сантехніки.

Вбиральня у районі центральної площі, це, перш за все, комфорт містян та гостей Покрова. Вхід до неї безкоштовний, там підтримується чистота і порядок. Подібна подія – це не просто зіпсоване майно громади, це неповага до спільного дому. Насамперед, це сигнал для батьків, які повинні цікавитися, де з ким і як проводять час діти.

Справою вже займаються правоохоронці. Комунальні служби відновлять зруйноване. Але кожен з нас повинен відчувати причетність до долі свого міста, не проходити повз, реагувати на випадки хуліганських дій.

За інформацією пресслужби міського голови.

 

Театралізована екскурсія в Народному історико-краєзнавчому музеї ім. М.Занудька, що відбулась у переддень Міжнародного дня музеїв, перенесла гостей у минуле, наповнивши його голосами сивої давнини.

У сутінках музейних залів, де зазвичай панує тиша і застигла велич минулого, вночі заговорила історія. Місто долучилося до міжнародної акції «Ніч у музеї», яку традиційно відзначають у День музеїв по всьому світу. Цьогорічна тема, запропонована Міжнародною радою музеїв (ICOM), — «Майбутнє музеїв у спільнотах, що швидко змінюються» — як ніколи вдало відобразилась у події, яку підготував міський Народний історико-краєзнавчий музей імені Миколи Занудька спільно з відділом культури виконкому та його осередками.

Цього травневого вечора заклад відкрив свої двері не лише для відвідувачів — а й для героїв експозицій. Театралізоване дійство «Сутінкові теми живих персонажів» стало справжнім святом для душі тим, хто вірить, що історія здатна дихати, коли її шанують.

Із перших кроків гості поринали в атмосферу таємничості. М’яке світло свічок освітлювало експозиції, підкреслюючи тіні і об’єм артефактів. Тут не було звичних музейних табличок і сухих фактів — тут говорили експонати, тут розповідали самі персонажі.

Провідницею у цій подорожі стала муза історії Кліо. Вона знайомила гостей із шістьма залами, де на них чекали «живі» образи — історичні, міфологічні. Ось мудра Ворона — провісниця і берегиня таємниць природи — розповідала про флору та фауну нашого краю і загадково натякала на легенди. Вона стрімко з’явилась у першій залі, ніби злетіла просто з давніх легенд Подніпров’я.

— Я тут давно, — мовила вона. — Я бачила, як розквітали трави і зникали річки, а в лісі блукали мамонти й носороги…

Її історія про загадковий скелет шерстистого носорога звучала як міф.

Слухаючи її, містяни ніби опинялися не в музеї, а на сторінках великої, живої енциклопедії природи рідного краю. Цей образ був ніби містком між наукою, експозицією й легендою. Його можна було не лише торкнутися, а й загадати бажання.

У сусідній залі, під приглушеним світлом, що підкреслювало блиск золотих прикрас, постав могутній скіфський цар. Його постать вирізнялася величчю, а голос — спокоєм степів, вітрами яких він, здавалося, й досі править. Цар розповідав про скіфську добу, коли землі Подніпров’я були осередком сили й таємничості. Він повідав про кургани, в яких спочивають вожді, про символіку прикрас і зброї, якими скіфи не лише прикрашали себе, а й розповідали світові про свою міць.

— У кожному з нас жила гідність воїна і мудрість кочівника, — мовив цар, показуючи на копію золотої пекторалі. — А ця прикраса — не просто коштовність. Це – молитва до Сонця, укладена у візерунках.

Відвідувачі затамовували подих, слухаючи про світ, який досі живе у назвах, легендах і, звісно, в експозиції музею.

У залі козацької доби чекала історична постать гетьмана у козацькому вбранні. Він з гордістю тримав у руках символ влади — булаву, запрошуючи доторкнутися до неї, ніби до частинки сили, яка колись вела за собою народ. Із живою емоцією, притаманною старшині, він розповідав про героїчні сторінки козацької доби - боротьбу за волю, звитягу запорізьких полків, про те, як формувалась українська ідентичність крізь віки.

Далі, зала, присвячена гірничій справі, переносила у часи становлення шахтарських копалень. Богиня Кліо познайомила з дружиною легендарного геолога й науковця Валеріана Домгера, яка розкрила історію віднайдення марганцевих покладів. Вони розповідали про перші копальні, про те, як із кожним ударом кайла з-під землі діставали не лише руду, а й надію.

Символом тих часів став шахтарський каганець. Поруч можна було роздивитись інші обладунки, відчути на дотик вагу справжньої праці. Тут навіть повітря здавалося густішим — насиченим працею й пам’яттю.

А в іншій залі, теплому куточку народного побуту, панували дві українські господині. Вони ніби вийшли з картини: у вишитих сорочках, з рушниками і усмішками, які огортали серце. Гостям пропонували не традиційні національні смаколики, а й добрі слова, оповідки та мудрі поради.

— Доторкніться до цієї вази з петриківським розписом, дістаньте з неї побажання,— запрошувала Кліо. — Тут — краса душі. Розпис — це не просто орнамент, це молитва пензлем, це любов до землі.

Вони розповідали про обереги, вишивані символи, про давні традиції, які передавалися від матері до доньки. Ця частина екскурсії наповнювала душу спокоєм, відчуттям дому, родинного тепла.

Поруч, у залі, присвяченій визвольній боротьбі нашого народу, Захисник звертався до присутніх з важливими словами, у яких вся сила любові до України. Зі слова вдячності музею, який зберігає історичну пам'ять, мати воїна передала закладу прапор, під яким її син сьогодні  боронить кордони рідної держави. Це стало до щему зворушливою миттю.

— Ми ставили собі за мету зробити музей не лише скарбницею експонатів, а живим середовищем, — поділилась директор закладу Тетяна Подольчак. — І нам це вдалося. Цього вечора музей справді ожив. Він перестав бути просто будівлею з експонатами — став часом, що говорить, дихає, торкається. У напівтемряві залів минуле зустрічалося з майбутнім, а люди — з історією, яку можна було побачити, почути, відчути.

Тісна співпраця з відділом культури, публічною бібліотекою міста, будинком культури Шолохово, школою мистецтв принесла неймовірний результат. Спільними зусиллями Тетяни Сударєвої, Тетяни Подольчак, Людмили Карандєй, Марини Ходи, Нелі Піхтіної, Володимира Алілуєнка, Дмитра Горобія, Ірини Рибалкіної і Тетяни Алілуєнко створено захід, що надовго залишиться у серцях.

Їхня щирість, талант і любов до справи зробили ніч у музеї по-справжньому чарівною. А головне — вони нагадали: історія не лежить під склом. Вона в нас. Вона — ми.

І саме в таких подіях народжується не лише знання про минуле, а гордість за нього. Не лише знайомство з експонатами, а зв’язок поколінь. Адже допоки історія оживає в очах дітей і дорослих, у трепеті дотику до булави чи пекторалі, до вишитого рушника чи шахтарського ліхтаря — доти живе і сам музей.

Міський Народний історико-краєзнавчий музеї ім.М.Занудька вже давно вийшов за межі звичайного краєзнавчого простору. Це місце, куди хочеться повертатися. Місце, де можна відчути голос часу.

За інформацією пресслужби міського голови.

 

Правоохоронці припинили діяльність нарколабораторії, в якій щомісяця виготовлялося близько 15 кг психотропних речовин, зокрема амфетамін і «Alpha-PVP», що приносило угрупованню орієнтовно 12 мільйонів гривень прибутку на місяць. Чотирьох учасників організованої злочинної групи та їх чотирьох спільників, які займалися виготовленням і збутом психотропних речовин на території м. Кривого Рогу та інших регіонів України, затримано. Їм повідомлено про підозру.

Задокументували злочинну діяльність фігурантів працівники управління боротьби з наркозлочинністю спільно зі слідчими ГУНП в Дніпропетровській області, СБУ, за підтримки спецпідрозділів КОРД, «Альфа», поліції особливого призначення та за процесуального керівництва Криворізької східної окружної прокуратури, в рамках кримінального провадження, відкритого за ч. 3 ст. 307 КК України.

Встановлено, що організатором угруповання був 24-річний мешканець Кривого Рогу. Він розробив схему незаконного виготовлення, зберігання, перевезення та збуту психотропних речовин. Для реалізації злочинної діяльності залучив спільників, які відповідали за координацію, виготовлення та транспортування речовин. Серед затриманих – закладники, фасувальники та водій-кур’єр, який доставляв прекурсори та готову продукцію до місць збуту через поштові відправлення. Також до схеми були залучені наркокур’єри - мешканці різних регіонів України, які отримували крупні партії амфетаміну поштою для подальшого збуту.

У межах спецоперації було встановлено зв’язки групи, наркошопи та акаунти в соцмережах, за допомогою яких відбувався збут готової продукції кінцевим споживачам. Було проведено 17 обшуків за адресами проживання фігурантів, у транспортних засобах, а також за місцем виготовлення психотропних речовин. Зокрема, вилучено понад 6 кг A-PVP, кілограм амфетаміну, 1,6 кг канабісу, а також мефедрон, екстазі та інші види наркотиків. Також вилучено прекурсори та хімічні речовини, лабораторне обладнання, три автомобілі, гроші, мобільні телефонів, банківські картки, стартові пакети, чорнові записи.

Наразі всіх учасників затримано та повідомлено про підозру за ч. 3 ст. 307 КК України. Стосовно інших можливих спільників злочинної групи – триває документування їх злочинної діяльності.

За інформацією Поліції Дніпропетровської області

 

Хвилина мовчання і живі квіти – сьогодні у ліцеї №6 вшановували пам'ять випускника школи Дмитра Копищика. На фасаді закладу, де навчався герой, урочисто відкрили меморіальну дошку. Рідні, друзі, представники влади, колектив школи схиляли голови у шані до воїна, який віддав своє життя за майбутнє рідної землі.

Дмитро Копищик народився 23 грудня 1985 року у Покрові. Мав родину, працював в автотранспортному цеху компанії «Нікопрогресбуд». Його згадують як справжнього фахівця своєї справи, доброзичливу людину, вірного товариша.

З початком повномасштабного вторгнення він став на захист своєї землі. Гранатометник 1 стрілецького відділення, боронив Харківщину у складі 92 окремої механізованої бригади оперативного командування «Схід». Дмитро Копищик загинув 9 червня 2022 року у с.Перемога, захищаючи свободу і цілісність України. Йому було лише 36 років…

Право відкрити меморіальну дошку було надане рідним Захисника. Теплими словами колишнього учня згадували педагоги закладу.

За інформацією пресслужби міського голови.

 

Сьогодні на фасаді гімназії №4 урочисто відкрили  меморіальну дошку на честь випускника школи, загиблого Захисника – Віталія Карпова.

Хвилиною мовчання присутні вшанували пам'ять воїна. Вдячними словами згадували колишнього учня, який віддав життя за мирне небо над Україною.

Віталій Карпов народився 14 березня 1974 року у Покрові . Закінчив середню школу №4. Після проходження строкової служби пішов працювати помічником, а згодом машиністом крокуючого екскаватора до гірничо-збагачувального комбінату, Запорізького кар’єру. Його згадують як справжнього фахівця гірничої справи, спортивну гордість комбінату, постійного учасника спартакіади ГЗК – щирого, вірного товариша, закоханого у життя, відданого своїй родині.

З початком повномасштабного вторгнення Віталій на захист своєї країни у складі 66 окремої механізованої бригади сухопутних військ. Молодший сержант, водій гаубичного самохідно-артилерійського взводу, він загинув 17 травня 2022 року у селищі міського типу Десна, що на Чернігівщині. Захиснику було 48 років…

Право відкрити меморіальну дошку було надано дружині Почесного громадянина Покрова Віталія Карпова. Рідні, друзі, педагоги та учні закладу, представники влади поклали живі квіти до дошки.

За інформацією пресслужби міського голови.