Відбувся особливий день для тих, хто завершує одну з найважливіших сторінок у своєму житті — шкільні роки. Багато обіймів, зворушливих спогадів, чесних і глибоких слів. Випускники 2025 прощалися зі своїм шкільним дитинством і, попри все, з оптимізмом готові до сміливого кроку у своє майбутнє.

Красиві, вишукані, натхненні, вони виходили за відзнаками, плекаючи плани і світлі мрії. Отримували їх не лише за успіхи у навчанні, а й за талант, активну життєву позицію, наполегливість, людяність. Адже саме ці якості мають особливу цінність у час, коли дорослішати доводиться раніше. Разом з ними отримували відзнаки і наші тайбоксери, які прославляють Покров на світових аренах.

Прощалися випускники зі школою у ритмі шкільного вальсу.

Поруч - вчителі, які не просто навчали, а стали наставниками, опорою у складні моментами. А також батьки, в очах яких відбивалися сотні почуттів, а в серці - тривога та гордість. Випускники дякували їм, а також навчальним закладам та місту і чи не найбільше — нашим Захисникам і Захисницям, за можливість попрощатися зі школою в такій теплій атмосфері.

За інформацією пресслужби міського голови.

 

«Колись ми ставили намет у кімнаті, щоб захистити комп’ютери від тисяч метеликів. Тепер — відкрите вікно. Один метелик прилетів до мого ноутбука. Один», — констатує ентомолог Даніел Янзен в інтерв'ю для The Guardian.

Він спостерігає за комахами з 1970-х років у заповіднику Гуанакасте в Коста-Риці. 

Сьогодні, у віці 86 років, він досі працює у тій самій хатині разом із дружиною та колегою — екологинею Вінні Голвакс. 

Але ліс навколо них змінився. Дерева, які раніше кишіли комахами, стали тривожно тихими.

Науковець стверджує: ми досягли нової історичної межі — краху біорізноманіття навіть у заповідниках. Види зникають не лише через діяльність людини, а й через зміну клімату.

Пестициди, втрата середовища існування — усе це роками знищувало комах. 

Але сьогодні спостерігається катастрофічне зменшення загальної біомаси на 1–2,5% щороку навіть у заповідниках, де немає прямого впливу людини ❗

«Коли я приїхав сюди в 1963-му, сухий сезон тривав чотири місяці. Сьогодні — шість», — каже Янзен.

Комахи, які під землею чекають дощів, тепер не витримують два додаткових місяці спеки. Уся система розсинхронізована: листя розпускається не тоді, коли треба.

Це — трофічний колапс знизу вгору:

менше комах → менше ящірок, жаб, птахів.

У Німеччині: за 30 років у 63 заповідниках кількість летючих комах зменшилася на 75%.

У США: жуки — мінус 83% за 45 років.

Комахи є базовою ланкою багатьох екосистем, тому для збереження всього біорізноманіття важливо докладати зусиль для їх збереження:

? Саджати квіти з різними періодами цвітіння, щоб у комах був корм з весни до осені.

? Залишати “дику” зону або лугову ділянку трав. Навіть кілька квадратних метрів непорушеного кутка — це важливо.

? Мінімізувати використання хімії. Обирати органічні методи захисту, якщо маєте город або сад.

- Створювати умови для личинок. Старе дерево, гілки, пеньки, мох, купи листя чи сіна — це середовище для розмноження багатьох видів, навіть тих, що харчуються деревиною або гниючою органікою.

- Допомагати водою. Маленька пласка мисочка з водою і камінцями, щоб сідати — це джерело вологи в спеку.

? Залишати трохи фруктів для жуків. Плоди, які впали, або залишки фруктів (яблука, сливи) — це поживна база для жуків та інших комах.

Джерело: "Еколтава" (незалежне об'єднання експертів та екоактивістів)

Понад 50 років тренерської діяльності, сотні вихованців, десятки чемпіонів, які прославляють Покров далеко за його межами – таким є життєвий шлях Геннадія Сєвєрова. Сьогодні легендарний тренер іде на заслужений відпочинок, залишаючи після себе цілу епоху в історії футболу Покрова.

Кандидат у майстри спорту з футболу, старший тренер, золотий призер Республіканського чемпіонату України, бронзовий призер в шостій зоні Чемпіонату України, Чемпіон Дніпропетровської області, кращий тренер ДЮСШ ім Д.Дідіка - життя Геннадія Миколайовича тісно пов’язане зі спортом, а футбол став його сенсом – покликанням. Він закохався у  гру ще у дитинстві, цьому сприяв  батько, що теж навчав молодь, тренував підростаюче покоління.

До тренерської діяльності Геннадій Сєвєров прийшов вже досвідченим спортсменом, переможцем турнірів і чемпіонатів. Виступав у складі команд «Трубник», «Авангард», був не тільки прихильником – професійним футболістом. Саме така людина могла розповісти дітям про красу цього виду спорту і навчити його премудрощам.

Свою діяльність наставника Геннадій Сєвєров розпочав у 1975 році у школі№6. Вже через три роки заявив про себе, як про талановитого тренера дитячо-юнацької спортивної школи. З того часу пролетіли десятиліття, виросло не одне покоління вихованців тренера і ДЮСШ ім Д.Дідіка.

За інформацією пресслужби міського голови.

 

Сьогодні у ліцеї №9 було урочисте відкриття меморіальної дошки на честь випускника закладу Володимира Ніколаєва.

Ім'я молодшого сержанта, командира відділення морської піхоти назавжди вписано в історію міста. Світле вшанування Захисника зібрало на подвір'ї школи рідних Героя, представників влади, учнів та педагогів.

Пам’ять про Володимира звучала в теплих, щирих спогадах. Його згадували як жвавого учня, хорошого товариша. Після закінчення 9 класу юнак навчався у Центрі підготовки та перепідготовки робітничих кадрів, де здобув спеціальність зварювальника. Створив прекрасну сім'ю, де народилося двоє діток.

У червні 2024 року став на захист цілісності України. Пройшовши навчання, воював на Донецькому, а потім на Покровському напрямку.

Молодший сержант Володимир Ніколаєв героїчно загинув 21 жовтня 2024 року поблизу населеного пункту Миколаївка Покровського району, що на Донеччині. Йому було лише 27 років…

Право відкрити дошку надали родичам загиблого, а до її підніжжя присутні поклали квіти — як знак вдячності й скорботи.

Меморіальна дошка на фасаді школи - це нагадування кожному, хто переступає поріг закладу про те, що свобода має ціну, і цю ціну сплачують найкращі з нас.

За інформацією пресслужби міського голови.

 

Сьогодні на будівлі закладу, де навчався полеглий Герой, відкрили меморіальну дошку. Серед тих, хто прийшов вшанувати пам'ять Артема Рябухи - його рідні, друзі, представники влади, колектив школи.

Згадували, що Артем змалку відрізнявся добротою, працьовитістю, був товариським, мав хист до поезії, любив футбол, завжди був готовий прийти на допомогу.

Після строкової продовжив службу за контрактом у внутрішніх військах МВС України. Повернувшись до цивільного життя працював на гірничо-збагачувальному комбінаті.

З початком бойових дій на сході країни став учасником активної фази АТО. Потім знову трудився у ГЗК, охоронній компанії, на “Новій пошті” та працював за кордоном.

Із перших днів повномасштабного вторгнення добровільно став на захист України у складі 23 окремого стрілецького батальйону. Старший сержант, командир відділення брав участь у боях за Ірпінь, воював на Бахмутському напрямку.

20 серпня 2022 року Артем Рябуха героїчно загинув під час виконання бойового завданням. Йому було 34 роки... Посмертно Артема нагороджено орденом “За мужність” ІІІ ступеня та присвоєно звання “Почесний громадянин міста Покров”.

Почесне право відкрити меморіальну дошку надали рідним загиблого воїна. Присутні хвилиною мовчання вшанували загиблих Героїв, поклали квіти до пам'ятного місця, яке назавжди залишиться символом відданості, стійкості та мужності

Доземний уклін Героям, які віддали за наше мирне майбутнє найцінніше — своє життя.

За інформацією пресслужби міського голови.

 

У гімназії №4 відбулося урочисте відкриття меморіальної дошки на честь випускника закладу Артема Саржана.

Ця подія стала символом поваги та вдячності до Героя, який віддав своє життя за мирне майбутнє України.

Рідні, друзі, представники влади, а також колектив школи схилили голови у хвилині мовчання та ділилися теплими спогадами.

Зі школи Артем захоплювався історією, літературою, астрономією, цікавився бойовими мистецтвами.

Строкову службу юнак проходив за контрактом у Криму. Після анексії півострова добровольцем став до лав АТО воїном-розвідником, захищав кордони своєї країни.

З початком повномасштабного вторгнення без вагань пішов боронити рідну землю від ворога. Солдат, оператор взводу радіорозвідки, захищав Київ, брав участь у боях за Ірпінь, Бучу. У складі батальйону «Азов» воював на Запорізькому та Харківському напрямках.

Артем загинув 23 червня 2023 року на Куп’янському напрямку, виявивши мужність, стійкість і відданість присязі.

Життя воїна обірвалося передчасно, йому було лише 29 років.

Артему Саржану посмертно присвоєно звання «Почесний громадянин міста Покров».

Право відкрити меморіальну дошку було надано рідним Захисника. Церемонія завершилася покладанням квітів, нагадуючи всім про високу ціну свободи та наш обов’язок перед тими, хто боронить рідну землю. Вічна слава Героям!

За інформацією пресслужби міського голови.

 

13 червня у місті пройшов фізкультурно-оздоровчий проєкт Перша Ліга JuniorS. Це не просто змагання, це масштабна соціальна ініціатива, що покликана популяризувати здоровий спосіб життя серед молоді, сприяти фізичному та психологічному розвитку школярів.

Спортивне свято зібрало у центральному парку учнівську молодь з трьох громад, щоб об’єднати їх не лише у змаганнях, а й у спільному русі до здорового майбутнього.

На старт вийшли учні з двох закладів Покрова -ліцею №5 та ліцею №8, а також гості з Нікопольської гімназії № 6 та Кам'янського ліцею Червоногригорівської селищної ради.

Команди демонстрували свої вміння у трьох спортивних модулях. Це йога, чирлідинг та легка атлетика.

Для учасників це був не просто день змагань, а фінальний акорд спортивного року, сповнений безцінних емоцій, нових знайомств, перемог та драйву.

Змагання стали справжнім святом молодості, спорту та єднання. Вкотре нагадали, що здорова молодь це шлях до здорової нації.

Такі зустрічі допомагають дітям зростати активним і впевненими у своїх силах.

За інформацією пресслужби міського голови.

 

Чемпіонат області вкотре визначив переможців та показав, що Дніпропетровщина є одним з лідерів таїландського боксу.

Понад 100 спортсменів з  Покрова, Кривого Рогу, Нікополя, Дніпра, Апостолового, Кам‘янського, Олександрії змагалися за чемпіонське звання. Чемпіонат  проходив серед дорослих, молоді, юніорів та юнаків, тож свою майстерність демонстрували як досвідчені бійці, так і ті, що лише починають свій шлях.

Покровчани, вихованці заслуженого тренера України Ігоря Мациборка показали відмінну підготовку та справжню волю до перемоги.

«Золото» турніру вибороли: Владислав Куліш, Анатолій Марінеско, Станіслав Яценко, Ілля Бублик, Богдан Нанкевич, Кирило Киргиз, Тимур Ждан, Вячеслав Сагітов, Артур Мациборко, Матвій Голубніченко. «Срібло» завоювали: Артем Базілевич, Олександр Курасов, Павло Ковалик; «бронзу»: Сергій Ковалик, Максим Віннічук, Марк Кулініч, Ілля Ястрєбов, Ярослав Довбиш.

Кращим бійцем турніру було визнано покровчанина Богдана Нанкевича. Покров здобув третє командне місце чемпіонату.

За інформацією пресслужби міського голови.

 

Сьогодні у ліцеї №8 відбулося урочисте відкриття меморіальної дошки на честь випускника закладу Владислава Гончаренка.

Ця подія стала символом поваги та вдячності до Героя, який віддав своє життя за мирне майбутнє України.

Рідні, побратими, друзі, представники влади, а також колектив школи схилили голови у хвилині мовчання, згадуючи його відвагу та жертовність. Владислав Гончаренко змалечку мріяв стати військовим. Після закінчення Криворізького ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою та Національної академії сухопутних військ він став офіцером Збройних Сил України.

Служив Владислав у 81-й окремій аеромобільній бригаді Десантно-штурмових військ. У складі бригади він пройшов бойові дії в зоні операції Об'єднаних сил (ООС) і з початком повномасштабного вторгнення Росії командував аеромобільною ротою.

5 березня 2024 року старший лейтенант з позивним “Академік” загинув під Білогорівкою на Луганщині внаслідок артилерійського обстрілу ворога. Владислав залишився зі своїми бійцями до кінця. Йому було всього 25 років. Посмертно Владиславу Гончаренку присвоєно звання Почесного громадянина міста Покров, а також нагороджено орденом Богдана Хмельницького III ступеня. Серед інших відзнак — «Ветеран війни», «За взірцевість у військовій службі ІІІ ступеня», «Сталевий Хрест», «Учасник АТО» та «За оборону України».

Право відкрити меморіальну дошку було надано рідним та побратимам Захисника. На церемонії прозвучали слова вдячності Владиславу та всім воїнам, які віддали своє життя за Україну. Побратими передали прапор батальйону рідним Владислава та колективу ліцею, де навчався воїн.

Присутні вшанували Героя хвилиною мовчання та поклали живі квіти до меморіальної дошки. Вічна шана Герою!

За інформацією пресслужби міського голови.

 

Юні дарування Покрова не лише мріють, а й втілюють свої мрії — на сцені, у слові, у фарбах. Їхні творчі здобутки — це результат праці, сили характеру та любові до мистецтва. Наприкінці навчального року вихованці Покровської школи мистецтв «Арт-Мюзік» гідно представили себе на престижних всеукраїнських та міжнародних конкурсах.

На Всеукраїнському двотуровому конкурсі мистецтв «Родина, дім та мистецтво» талановиті учні вибороли високі нагороди.

Софія Погоріла, учениця класу сольного співу (викладач — Анастасія Бойко-Костіна) здобула Гран-прі конкурсу у номінації «Естрадний вокал». Її виступ став яскравим прикладом того, як любов до пісні, наполеглива праця та підтримка можуть творити справжнє мистецтво.

Перші місця цього конкурсу також отримали вихованці творчого закладу. Дипломами за перемогу у номінації «Фортепіано» нагороджені: Роман Таран (викладач — Наталя Остапчук), Домініка Ролдугіна, Дарина Ткачук, у номінації «Естрадний вокал»: Ангеліна Апціаурі, Софія Шишкова, Мирослава Гордієнко (викладач — Анастасія Бойко-Костіна).

Журі відзначило, що їхні виступи — щирі, глибокі, сповнені теплом родинного затишку й любові до дому.

Театральний колектив «Сюрприз» вразив журі одразу двох міжнародних двотурових конкурсів мистецтв — «Грааль натхнення» та «Сузір’я талантів». Вихованці Нелі Піхтіної стали лауреатами перших премій у номінації «Театральне мистецтво». Їхні виступи — справжня емоційна подорож, де кожен юний актор — переконливий і чуттєвий.

Щирі вітання отримав також Девід Усенко, вихованець Нелі Піхтіної. Юний артист став лауреатом І премії Всеукраїнського конкурсу «Думи мої, думи мої» у номінації «Художнє читання», присвяченого пам’яті Тараса Шевченка. Його проникливе виконання стало справжнім діалогом із поетом — щирим і глибоким.

На ІІ Міжнародному конкурсі мистецтв «Арт фінал весни» свої таланти продемонстрували вихованці Ганни Доценко. Марія Бучинська, Софія Шурхіна та Соломія Гринчук вибороли перші премії конкурсу у номінації «Естрадний вокал». Відзначили, що їх виступи — емоційні та яскраві.

Першокласниця творчого закладу Злата Лукафейник наприкінці навчального року має вагоме творче досягнення: першу премію Міжнародного фестивалю-конкурсу мистецтв “Барви України”. Над її першими кроками у мистецтві працювали викладачі Антоніна Жуковська та Наталія Дев’ятко, і разом вони допомогли Златі зробити впевнений старт у світ творчості.

Справжньою культурною подією став конкурс «Кольорові вірші: Ілюстрації до поезії Рільке», присвячений 150-річчю з дня народження австрійського поета Райнера Марія Рільке.

Вихованці відділу образотворчого мистецтва (викладачі — Тетяна Думчикова та Тетяна Дмитрук) передали у фарбах поетичні образи, перетворивши слово на зриму емоцію. Дипломи переможців отримали: Іланія Нікітченко, Марія Бульба, Софія Середа та Діана Постольник.

За інформацією пресслужби міського голови.