Вісім золотих медалей, дві срібні і чотири бронзові вибороли вихованці заслуженого тренера України Ігоря Мациборка, здобувши третє місце у командному заліку.

Цими вихідними Дніпро зустрічав найсильніших бійців на відкритому Чемпіонаті Дніпропетровської області з таїландського боксу Муайтай (IFMA) серед дорослих, юніорів та юнаків. 244 спортсмена з Дніпра, Кривого Рогу, Павлограда, Кам'янського, Покрова, Апостолового, Лозової, Новоукраїнки та Запоріжжя змагалися за чемпіонський титул. Кожен поєдинок демонстрував відмінну підготовку і красу цього виду спорту.

Покровчани блискуче провели двобої, показавши справжній бійцівський характер та жагу до перемоги.

«Золото» вибороли: Влад Куліш, Анатолій Марінеско, Олександр Курасов, Станіслав Яценко, Богдан Нанкевич, Сергій Ковалик, Ілля Бублик, Кирило Киргиз. «Срібло»: Макар Сінілов, Олександр Калюка.  «Бронзу»: Давід Вартанов, Матвій Голубніченко, Михайло Пулена, Павло Ковалик.

У командному заліку наші бійці теж піднялися на п’єдестал перемоги, зайнявши третє місце.

За інформацією пресслужби міського голови.

 

Місто продовжує співпрацювати з благодійниками, долає темні часи з людьми, які підтримують громаду. Вантаж медичного призначення, а також орггтехніку для комунальних підприємств передав  Покрову волонтер Максим Юхно. Така допомога – на часі, є проявом соціальної відповідальності, що дозволяє ефективно відповідати на виклики сьогодення. Покров є прихистком для тисяч людей, тож дуже важливо об’єднувати загальні зусилля.

За інформацією пресслужби міського голови.

 

Покровчанин Дмитро Швець серед найсильніших гирьовиків України

Дмитро Швець підтвердив високий клас на чемпіонаті України з гирьового спорту серед чоловіків та жінок, юніорів і юніорок. Змагання проходили в  Києві з 25 лютого по 1 березня та зібрали найсильніших атлетів із 16 областей.

У складі збірної Дніпропетровської області спортсмен виступав у ваговій категорії до 85 кг, де за нагороди змагалися 19 учасників. За підсумками старту він виборов бронзову медаль у вправі «ривок із довільною зміною рук» (227 підйомів) та встановив особистий рекорд — 183 ривки за 10 хвилин.

Вдалий виступ Дмитра допоміг команді Дніпропетровщини піднятися на друге загальнокомандне місце. Крім того, спортсмен увійшов до складу національної збірної України, що відкриває йому можливість виступів на міжнародній арені.

Попереду обласний чемпіонат та підготовка до Кубка світу в Латвії.

За інформацією пресслужби міського голови.

 

У територіальному центрі соціального обслуговування Покрова не вщухає життя. Тут не просто організовують дозвілля — створюють простір підтримки, спілкування і внутрішньої сили для людей елегантного віку.

У центрі діє університет третього віку, працюють тематичні факультети, зокрема українознавства. Клуб «Мій край — моя історія» об’єднує тих, хто береже пам’ять про рідне місто та ділиться особистими спогадами. Саме з таких розповідей поступово складається жива історія Покрова — з людськими долями, переживаннями та щирою любов’ю до України.

Культурне життя тут залишається насиченим і різноплановим. Пісенний вернісаж кохання перетворився на справжню зустріч із молодістю. У знайомих мелодіях оживали перші почуття, звучали слова вдячності матерям, дітям, рідній землі.  Учасники зустрічі не стримували емоцій — співали разом, обіймалися, ділилися теплом.

Окремою подією стала виставка «Бісерна симфонія» майстрині Наталії Горбенко. Ікони, пейзажі та квіткові композиції, створені з філігранною точністю, викликали щире захоплення. Роботи не лише тішили око, а й спонукали до розмов про традиції, терпіння і красу, що народжується з любові до справи.

Популярністю користуються і музейні дні. Цього разу зустріч присвятили 90-річчю від дня народження Бориса Мозолевського. Поезія, спогади, особисті роздуми учасників створили атмосферу глибокої поваги до культурної спадщини та усвідомлення того, що історія живе в людях.

Водночас центр крокує в ногу з часом. Під час занять із цифрової грамотності відвідувачі впевнено освоюють сучасні технології, знайомляться з можливостями штучного інтелекту. Для багатьох це не просто нові знання, а доказ того, що навчатися й відкривати світ можна у будь-якому віці.

У територіальному центрі переконані, що ментальне здоров’я, активність, творчість і збереження пам’яті є  основою гідного життя. Кожна зустріч тут зміцнює відчуття підтримки та єдності громади, що особливо важливо сьогодні.

За інформацією пресслужби міського голови.

 

З 19 липня 2026 року великі модні компанії в Європейському Союзі більше не зможуть спалювати або викидати непродані речі — від футболок до кросівок. Це правило запроваджено в межах нової версії Регламенту ЄС щодо екодизайну сталих продуктів (ESPR) і воно спрямоване на скорочення величезної кількості текстильних відходів у регіоні.

За даними ЄС, мільйони тонн одягу щороку знищуються ще до того, як їх хтось одягне — через перевиробництво та повернення онлайн-покупок. Така практика становить приблизно 4–9 % усіх текстильних виробів і створює значний вуглецевий слід.

Тепер бренди зобов’язані шукати альтернативи знищенню:

перепродаж через дисконт-канали

передача на благодійність

переробка або повторне використання матеріалів

Крім того, з лютого 2027 року всі великі компанії будуть зобов’язані звітувати у стандартному форматі про те, скільки непроданих товарів вони утилізували та з яких причин.

Для малих і середніх підприємств передбачено перехідний період і відстрочку вимог до 2030 року, щоб дати їм час адаптуватися.

Нова заборона є частиною загальної стратегії ЄС щодо переходу до циркулярної економіки, скорочення відходів та зменшення впливу модної індустрії на клімат.

Не тільки навчати, а й спонукати до творчих пошуків та самореалізації – одне з головних завдань закладів, що прагнуть розкрити потенціал кожного вихованця. Тут вчать відчувати прекрасне і не боятися експериментувати з музикою, словом, образотворчим мистецтвом.

Результатом спільної роботи дітей та викладачів стають конкурси всіх рівнів, де підготовка юних покровчан, їхні мистецькі знання, отримують найвищі оцінки журі.

Так, учні школи мистецтв «Арт-мюзік» вкотре порадували своїми успіхами.  Першу премію у номінації інструментальний жанр (фортепіано )  Двотурового міжнародного багатожанрового дистанційного фестивалю- конкурсу здобула Надія Думчикова, вихованка Наталії Остапчук. Ще одна учениця викладача, Мирослава Соловйова, завоювала «золото» у двотуровому міжнародному багатожанровому дистанційному фестивалі - конкурсі мистецтв CHRSTMAS STAR .

Друге місце III Міжнародного двотурового конкурсу мистецтв "Зимова мистецька премія" зайняла Ангеліна Апціаурі, учениця Анастасії Бойко-Костіної.

Гідно представили Покров і вихованки музичної школи «Домінанта».

Єлизавета Шевченко стала лауреат І Премії ІV Всеукраїнського конкурсу мистецтв "Зимові Ігри", номінація "естрадний вокал", керівник талановитої дівчинки є Лариса Курочкіна.

Ще дві вихованки викладача - Ліза Шевченко та Катерина Ларіонова завоювали  ІІ премію у Всеукраїнському конкурсі мистецтв "Зимові ігри" (номінація "народний вокал").

Вітали переможців конкурсу "Юні таланти" у музичній школі «Домінанта». Заклад започаткував творче змагання, як ще один важливий крок у мистецькому зростанні вихованців. Конкурс проходить на народному відділі школі, у ньому взяли участь 30 учнів, які виступали у п’яти номінаціях: "Дебют", "Юні відкриття", "Юні музиканти", "Юні віртуози", "Гармонія". Як зазначають організатори, діти показали високі результати, отримавши заслужені винагороди. Та, найголовніше, юні музиканти змогли показати власні досягнення, презентувати себе на великій сцені.

Розкриваючи дітям неосяжний світ творчості, осередки культури навчають шанувати національну спадщину, досліджуючи її багатогранність та підкорюючи нові мистецькі вершини.

За інформацією пресслужби міського голови.

 

У День української жінки, коли ми з особливою вдячністю говоримо про силу, мудрість і незламність наших берегинь, - у Покрові народилася нова добра традиція. У світлиці Народного історико-краєзнавчого музею імені М. Занудька вперше відчинила двері «Жіноча вітальня» - простір, де тепло народжується з поглядів, а довіра - зі щирого слова.

Того дня музейна зала ніби дихала по-іншому. Тепле світло ламп ковзало по вишитих рушниках, зупинялося на старовинних скринях і глиняному посуді, торкалося речей, що пам’ятають голоси наших пращурів. У цих стінах, серед давніх народних ужитків, особливо відчувалася спадкоємність традиції - невидима нитка, що поєднує покоління українських жінок. Лагідна мелодія у виконанні Наталі Дев’ятко м’яко огорнула присутніх, задавши зустрічі спокійний, щемкий і водночас світлий настрій.

У «Жіночій вітальні» зібралися представниці різного віку й професій - освітянки, працівниці культури, представниці громадських ініціатив і соціальної сфери, жінки з управлінським досвідом та творчі особистості. У кожної - своя історія, свій досвід, своя дорога. Та всіх об’єднувало спільне - любов до рідного міста.

Ведуча заходу, директор музею Тетяна Подольчак, наголосила: «Жіноча вітальня» - це не просто клуб, а затишний простір підтримки, натхнення й єднання. Символічно, що він народжується саме в день, коли ми вшановуємо українську жінку - ту, яка вміє бути ніжною й сильною водночас, яка тримає на своїх плечах родину, громаду, країну.

Начальник відділу культури Надія Тарасенко підкреслила, що такі зустрічі особливо важливі сьогодні - адже вони дають змогу відчути плече поруч, народжувати нові ідеї та підтримувати одна одну добрим словом.

Особливого звучання вечору надали історії запрошених героїнь.

Першою до розмови запросили Наталію Горбенко. Багато років її життя було пов’язане з юридичною діяльністю, що вимагала відповідальності й виваженості. Та поряд із серйозними справами в її серці завжди жила творчість. Вона і стала для неї тихою гаванню - місцем, де думки впорядковуються, а душа знаходить спокій. Її розповідь про внутрішню рівновагу та гармонію між життєвим досвідом і мистецтвом звучала особливо проникливо. Представлені картини й речі, оздоблені бісером, вражали тонкістю роботи та терплячою любов’ю до краси. Міні-виставка її робіт стала свідченням того, що творчість здатна наповнювати душу світлом і дарувати відчуття гармонії.

Другою гостею стала Світлана Назарик - учителька й дружина священника. Її слова були тихими, але глибокими. Вона говорила про жіноче покликання - бути опорою, підтримкою, джерелом світла для дітей, родини, громади. Про силу слова, що може зцілити й надихнути. Про віру - не гучну, а щоденну, яка живе в конкретних вчинках і турботі. Невеличка притча, якою вона поділилася, стала делікатним нагадуванням - жінка здатна примножувати світло навіть там, де його бракує.

Глибокий відгук у серцях викликала розповідь Олени Козоброд – демобілізованої військовослужбовиці ЗСУ, а в минулому музичної керівниці, яка в складний для країни час стала на її захист. Її історія - про випробування, втрати, внутрішню боротьбу й повернення до цивільного життя з новими сенсами. Це шлях сили, гідності та відповідальності. Її життєва дорога викликає глибоку пошану й щире захоплення стійкістю та незламністю. Пісні у її виконанні звучали як відверта розмова - з болем, але й з надією. У кожній ноті відчувалася правда пережитого й віра в майбутнє.

Кожна історія знаходила свій відгук, торкаючись чогось особистого й важливого. Разом співали знайомі пісні - і в тих спільних голосах народжувалося відчуття єдності.

Атмосфера була щирою та теплою - такою, де не потрібно багато слів, бо головне читається в очах.

Фінальним акордом стало символічне «Коло єднання». Різні долі, різний досвід - але одне українське серце. Учасниці говорили про важливість підтримки, жіночу солідарність і потребу мати місце, де можна бути собою. Спільне фото на згадку зафіксувало цю мить - світлу, усміхнену, сповнену надії. Воно стало символом народження нової традиції.

Завершилась зустріч теплим чаюванням. За горнятком духмяного чаю гості смакували запашний пиріг, спечений дбайливими руками майстрині, керівниці Шолоховського будинку культури Тетяни Алілуєнко.

«Жіноча вітальня» лише починає свою історію. Нехай кожна наступна зустріч додає наснаги, віри в себе та відчуття плеча поруч - бо разом жінки здатні творити світло навіть у найскладніші часи.

За інформацією пресслужби міського голови.

 

Сьогодні у Покрові згадують події - День кримського спротиву російській окупації – пам’ятну дату, що символізує початок відкритого опору мешканців півострова загарбницьким діям рф.

26 лютого 2014 року у Сімферополі відбувся масовий мітинг на підтримку територіальної цілісності України. На заклик Меджлісу кримськотатарського народу під стінами Верховної Ради АР Крим зібралися тисячі кримських татар, українців та представників інших національностей.

За різними оцінками, участь у заході взяли від 5 до 10 тисяч людей. Вони заявили світові про відданість Криму Україні та виступили проти російської окупації. Уже наступного дня, о п’ятій ранку, будівлі парламенту та уряду АРК були захоплені регулярними військовими формуваннями рф.

Саме з Криму почалася війна, що триває й досі. Тимчасова окупація півострова стала грубим порушенням міжнародного права, суверенітету та територіальної цілісності нашої держави.

У закладах культури та освіти Покрова відбулися тематичні заходи, години пам’яті, інформаційні виставки та онлайн-зустрічі, присвячені подіям лютого–березня 2014 року.

Під час заходів згадують мужність кримчан, які першими стали на захист українського Криму, а також тих, хто й сьогодні продовжує чинити опір окупаційному режиму. Крим – це Україна. Його повернення є питанням відновлення історичної справедливості, міжнародного права та тривалого миру.

Боротьба триває, і український прапор обов’язково знову майорітиме над вільним українським Кримом.

За інформацією пресслужби міського голови.

 

«Леся Українка – символ сили і незламності» - під таким гаслом відбувся теплий і натхненний літературний конкурс, присвячений  видатній українській поетесі, драматургу та громадській діячці - Лесі Українці. Цей день став не просто шкільною подією, а щирою зустріччю з поетичним словом, яке й сьогодні звучить сильно, переконливо й по-особливому сучасно.

Наприкінці лютого українці традиційно повертаються думками до постаті Лесі Українки - жінки, чий голос крізь роки звучить упевнено й сміливо. Саме 25 лютого 1871 року народилася майбутня видатна письменниця, якій судилося стати однією з найяскравіших постатей національної літератури. Її поезія - про силу духу, гідність, внутрішню свободу й любов до Батьківщини - і нині знаходить відгук у серцях молоді. Рядки «Ні! Я жива! Я буду вічно жити!» звучали й цього дня особливо символічно, - як нагадування, що справжнє слово не старіє й не втрачає своєї сили.

Саме з таким настроєм гімназисти готувалися до конкурсу. До нього долучилися як наймолодші школярі, так і старшокласники, учні з першого по дев’ятий клас обирали поезії, які торкалися їхньої душі. Талановитих дітей у цьому прагненні підтримували вчителі. Педагогічний колектив гімназії послідовно створює освітній простір, у якому дітям цікаво зростати й відкривати свої таланти. Тут заохочують до творчості, допомагають кожному відчути власну значущість. Завдяки таким заходам формується не лише любов до української мови та літератури, а й глибше розуміння національної культури - живої, сучасної, близької – власної ідентичності.

Кожен виступ став справжньою подією як для учасників конкурсу, їхніх наставників, так і журі, яке не приховувало щирого захвату від виступу конкурсантів. Директор міського народного історико-краєзнавчого музею ім. Занудька Тетяна Подольчак, провідний бібліотекар гімназії Віра Решетняк, письменниця, викладач ліцею№6 Тетяна Прокоф’єва, поетеса, вчитель ліцею №8 Валентина Мала зазначали, як непросто було визначитися з переможцями, коли кожен виступ лунав щиро й натхненно.

У залі звучали поезії, немов оживали твори, учні презентували виразне читання улюблених рядків. Хтось хвилювався, хтось упевнено дивився в залу, але всіх об’єднувала любов до рідного слова. Діти не просто декламували -  надавали рядкам особистого звучання.

Найменші школярі декламували і вірші Тетяни Прокоф’євої про рідний край – про Україну. Автор цих рядків, а також поетеса Валентина Мала зверталися до дітей зі словами вдячності та підтримки, розповідали про власний творчий шлях, закликаючи не зупинятися, розвивати таланти, плекати рідну мову.

Про важливість вивчення й дослідження літературної спадщини, власної історії та культури говорили Тетяна Подольчак та Віра Решетняк.

Оплески були теплими, а усмішки - щирими. Атмосфера заходу поступово наповнилася особливою довірою - слово ніби стирало межу між сценою та глядачами. Кожен з учасників вже був переможцем. Отримуючи дипломи й подарунки, діти не приховували радості. Для них конкурс став не лише перевіркою творчих здібностей, а й відкриттям - можливістю глибше відчути постать Лесі Українки та переконатися, що поезія може бути близькою й надихаючою.

"Такі події ще раз доводять: любов до рідного слова народжується саме тут - у шкільних стінах, у підтримці наставників, у спільному переживанні й творчому пошуку". - На цьому наголошувала директор гімназії Світлана Главацька. Саме в таких щирих миттєвостях - у дитячих голосах, хвилюванні перед виступом і світлі в очах - з'являється справжній зв’язок поколінь, а слово Лесі Українки продовжує жити й звучати по-новому.

За інформацією пресслужби міського голови.