Культура (123)
Музей — місце, де минуле промовляє до нас не лише через експонати, а й через деталі, які зберігають пам’ять поколінь. Саме такі знахідки допомагають відчути зв’язок із предками, зрозуміти їхній світ, спосіб життя, естетичні вподобання. Одним із таких унікальних свідків історії стала старовинна дерев’яна скриня, що зберігається у міському Народному історико-краєзнавчому музеї імені Миколи Занудька.
На перший погляд, це звичайний предмет побуту, але варто лише придивитися — і відкривається справжня перлина народного мистецтва. Довгі роки скриню вважали оздобленою Петриківським розписом, проте уважне око музейників виявило інше: у візерунках прихований Миколаївський розпис, що має власні риси й глибоке коріння.
Як розповідають працівники музею, цей цінний експонат потрапив до фондів ще у 1989 році. У давнину скриня мала почесне місце в оселі: у ній зберігали святковий і повсякденний одяг, рушники, білизну, дівоче придане. У маленькому прискринку тримали гроші, прикраси, цінності. Її навіть могли використовувати як стіл, лаву чи ліжко — настільки практичною була ця річ у побуті українців.
Особливу увагу привертає розпис, який зберігся до наших днів. Миколаївський стиль походить із Присамарського краю (нині Самарський район Дніпропетровщини) і налічує понад три століття традицій.
Його вирізняє особливий почерк у написанні візерунків, багатошарове накладання фарби (по 4–5 шарів на одну квітку), «рваний мазок» і переважно рослинні мотиви — мальви, волошки, ягоди, листя. Кожен елемент має власний символічний зміст.
На відміну від Петриківського розпису, у Миколаївському не зображують птахів і тварин.
Унікальність цього стилю беззаперечна: темно-зелене тло, сім основних кольорів, зображення квітів проти годинникової стрілки. У цій техніці розмальовували здебільшого дерев’яні вироби — скрині, мисники, лави, колиски, тарелі.
У 2021 році Миколаївський розпис офіційно внесено до списку елементів нематеріальної культурної спадщини Дніпропетровської області. Проте ще донедавна він залишався маловідомим і недооціненим.
— Ця скриня — не просто старовинна річ. Вона є мовчазним свідком історії, який розповідає про життя, традиції й побут наших предків. Кожен мазок, кожна деталь у розписі — це жива нитка, що поєднує нас із минулим, — зазначає директор музею Тетяна Подольчак.
Сьогодні музейники дбають, аби подібні експонати не лише зберігалися, а й надихали відвідувачів на пізнання рідної культури. Адже саме такі знахідки допомагають побачити, як у звичних речах поєднуються краса, майстерність і душа народу.
Старовинна скриня — це не просто пам’ятка минулого, а вікно у світ традицій, що живуть у деталях. І кожен, хто завітає до музею, зможе переконатися: історія справді ховається у дрібницях, які промовляють мовою краси.
За інформацією пресслужби міського голови.
Published in
Культура
У публічній бібліотеці м. Покров з’явилися нові книги, що вже чекають на своїх читачів. Свіжий подих пригод, романтики, несподіваних сюжетів і натхнення наповнив полиці — тут кожен знайде історію до душі.
Перші читачі вже відкривають сторінки нових видань, обирають саме ту книжку, яка дарує посмішку й тепло, яка здатна підтримати або надихнути в осінні дні.
Працівники бібліотеки запрошують до себе мешканців і гостей Покрова. Там на вас чекають не лише нові видання, а й щира атмосфера спілкування, гарний настрій і відчуття дому, куди завжди хочеться повертатися.
Тож не відкладайте на потім — завітайте до бібліотеки й оберіть свою історію цієї осені.
За інформацією пресслужби міського голови.
Published in
Культура
Початок осені щедро розсипав свої барви по вулицях Покрова, а разом із ними подарував і нагоду для єднання. Один із теплих і барвистих днів став справжнім днем дружби, яке об’єднало дітей і дорослих, педагогів і вихованців - усіх, хто любить своє місто та шанує українські традиції.
У затишному куточку міста лунав дитячий сміх, звучали пісні та веселий гомін - тут панували гарний настрій і дух єдності. Про що потурбувалися заклади культури й освіти, відділ молоді та спорту виконкому.
Діти проходили туристичні лабіринти, змагалися у спортивних естафетах, розгадували загадки, пригадували історичні події та героїв козацької доби. У творчих майстернях малювали й виготовляли символічні обереги - відображення любові до рідної землі.
Поруч із розвагами звучали щирі слова про історію рідного міста, яке нещодавно відзначило свою річницю. Символічні жовто-блакитні стрічки з побажаннями миру, що розвішували учасники, поєднувалися в єдине прагнення - щоб у серці кожного українця жила надія на мир і злагоду.
А коли на імпровізованому майданчику залунав запальний ритм танцю у виконанні вихованців Тетяни Довгополової, колективу «Реверанс» Школи мистецтв «Арт-мюзік», атмосфера наповнилася радістю й щирими посмішками. До танцю долучилися діти різного віку, створюючи справжній вихор енергії, гарного настрою та єднання.
Цей осінній день у колі дружби став доказом того, що справжнє єднання народжується у спільних справах, теплих емоціях і щирому бажанні зробити свій край ще кращим.
За інформацією пресслужби міського голови.
Published in
Культура
Вівторок, 30 вересня 2025 10:53
Бібліотека - простір, де народжується натхнення
Written by userpressa
30 вересня в Україні відзначається Всеукраїнський день бібліотек. Це свято нагадує нам наскільки вагомою є роль книгозбірень та людей, які щодня працюють у них, допомагаючи читачам відкривати нові світи й знання.
Бібліотека - це місце, де панує тиша й затишок, де кожен може знайти підтримку та натхнення. Це простір, у якому книга стає провідником до нових ідей, а бібліотекар - добрим порадником.
Так можна сказати про простір та фахівців Публічної бібліотеки та її філій.
Бібліотекарі долучилися до всеукраїнського онлайн-флешмобу «ЯБІБЛІОТЕКАРТОМУЩО», де ділилися своїми думками й світлинами, розповідали, чому обрали цю професію. У їхніх словах звучала головна істина: бути бібліотекарем - це не просто робота, а покликання, любов до книги й людей, прагнення надихати, навчати, допомагати знаходити відповіді та відкривати нові горизонти.
З нагоди цієї дати в бібліотеках громади відбулися тематичні зустрічі, щирі розмови, а для відвідувачів працювали фотозони, щоб зберегти яскраві спогади. Атмосферу урочистості доповнювали творчі виставки, цікаві книжкові інсталяції і навіть солодощі з побажаннями та мудрими висловами про книги. Усе це ще раз довело: бібліотека - це не лише книжкові полиці, а осередок живої культури, творчості та дружнього спілкування.
Важливою подією стала вже традиційна акція дарування книг, до якої охоче долучилися мешканці громади.
Бібліотекарі щиро дякують усім, хто відгукнувся й подарував видання до Дня бібліотек. Завдяки вашій підтримці фонди поповнилися новими цікавими книжками, а читачі отримали можливість відкривати для себе ще більше історій, знань та вражень. Така увага і турбота роблять бібліотеку ближчою й потрібнішою для кожного з нас.
За інформацією пресслужби міського голови.
Published in
Культура
Нематеріальна культурна спадщина — це те, що завжди відчуваєш серцем. Це наші традиції, пісні, ремесла й страви, які дбайливо передаються від покоління до покоління та формують душу українського народу. У Покрові цій спадщині приділяють особливу увагу, адже вона об’єднує людей і робить нас сильнішими.
Заклади культури постійно наповнюють життя громади яскравими подіями, нагадуючи: наша культура завжди поруч.
Так було й днями, коли у Народному історико-краєзнавчому музеї ім. М. Занудька відбувся майстер-клас із Петриківського розпису. У залі панувала особлива атмосфера: на палітрах бриніли фарби, у руках учасників «розквітали» яскраві «цибулинки» й «калинки», відкриваючи таємниці українського орнаментального малярства, внесеного до спадщини ЮНЕСКО. Кожен створив власний візерунок — символ любові до України, сповнений барв і добра.
Не менш тепло відзначили й День українського борщу, який припадає на середину вересня. Адже для українців ця страва — значно більше, ніж просто їжа. У 2022 році український борщ був офіційно внесений до Списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО, що підтвердило його унікальність і важливе значення для нашої національної ідентичності.
У бібліотеках громади знайомили з книжками про кулінарні традиції, у клубі селища Перевізькі Хутори та Миронівки ділилися родинними рецептами й пригадували історію страви, яка здавна єднає українців. А бібліотека-філія №4 селища Шолохове спільно з Шолоховським сільським будинком культури провели театралізоване дійство «Як козаки борщ варили» з піснями, жартами та конкурсами. Завершилась зустріч частуванням: ароматний борщ із пампушками, вареники й коржі з салом об’єднали всіх за одним столом, подарувавши відчуття родинного затишку.
За інформацією пресслужби міського голови.
Published in
Культура
Четвер, 04 вересня 2025 11:54
«Валіза добра і тепла» - для Захисників та Захисниць
Written by userpressa
У Народному історико-краєзнавчому музеї ім. М. Занудька відбулася щира й душевна акція підтримки наших Захисників та Захисниць - «Валіза добра і тепла».
Акцію приурочили до Дня пам’яті Захисників України, які віддали життя за незалежність і свободу держави. Музейники запропонували містянам разом зібрати продукти, засоби гігієни та найцінніші скарби - дитячі малюнки, листи й поробки. Адже вони здатні подарувати воїнам відчуття турботи та домашнього затишку, нагадати: вдома їх чекають.
Відгукнулося багато небайдужих. Найбільший внесок зробила родина загиблого Героя з позивним «Контролер», а також Валентина Галій, Світлана Колєснікова, Олена Шульга, Людмила Карандєй та інші добрі серцями люди. Завдяки їхній небайдужості до 93-ї бригади «Холодний Яр» було передано 22 кілограми калорійних перекусів, напоїв і гігієнічних засобів.
«Навіть найменший внесок робить велику справу», - переконані учасники акції. Бо за кожною переданою пачкою кави, плиткою шоколаду чи парою теплих шкарпеток стоїть не просто річ, а любов, вдячність і віра.
Для музейників це вже добра традиція. Спільно з покровчанами вони неодноразово організовували збори та передавали допомогу військовим медикиням на Сумщину, бійцям 100-ї Волинської бригади на Донеччину, 93-ї бригади «Холодний Яр», а також захисникам на Харківському й Сумському напрямках. За кожним пакунком - щире бажання полегшити фронтові будні та подарувати відчуття домашнього тепла.
Працівники культури Покрова проводять такі ініціативи, адже знають: єдність громади, тепло сердець і турбота допомагають воїнам вистояти та наблизити Перемогу.
Кожна передана річ - це маленький промінчик світла, що неодмінно зігріє захисників у важкі часи. А ще - нагадування: вдома їх чекають, ними пишаються і моляться за них. Бо разом, у єдності фронту й тилу, ми сильні й неодмінно здобудемо нашу Перемогу.
За інформацією пресслужби міського голови.
Published in
Культура
П'ятниця, 29 серпня 2025 11:11
Покров приєднався до Всеукраїнської акції «Стіл пам’яті»
Written by userpressa
У День пам’яті Захисників України Покров долучився до загальнонаціональної акції «Стіл пам’яті».
Цього дня у різних закладах міста зарезервовано по одному столику, який символізує місце для Героя, котрий ніколи не повернеться з війни.
У місті «Стіл пам’яті» встановили у музичній школі «Домінанта», міському музеї, публічній бібліотеці, ліцеї №2 та кафе «Бурлюк». Протягом дня кожен охочий зможе прийти й вписати ім’я полеглого Захисника, аби зберегти пам'ять про нього.
Традиція залишати вільне місце за столом має давнє символічне значення. Вона нагадує, що поруч із нами завжди залишаються ті, хто віддав життя за Україну. Саме ця ідея лягла в основу акції, яку ініціювала Марія Грабар у пам’ять про загиблого під Бахмутом її коханого Іллю Грабара та всіх полеглих воїнів. Тепер ця ініціатива переросла у масштабний національний проєкт.
«Стіл пам’яті» — це проста, але глибока дія. Вона об’єднує людей у вдячності, солідарності й турботі. Це знак, що ми пам’ятаємо і завжди чекатимемо тих, хто боронив Україну до останнього подиху.
За інформацією пресслужби міського голови.
Published in
Культура
У літню пору особливого значення набувають місця, де діти можуть розкрити свої таланти, знайти нових друзів і провести час з користю та задоволенням. Таким, відкритим, теплим простором у громаді Покрова стали Шолоховський будинок культури, клуби селищ Перевізькі Хутори і Миронівка. Тут завжди чекають на тих, хто прагне творчості, спілкування та нових відкриттів.
Учасники клубних формувань беруть участь у творчих майстернях, літературних читаннях, народних святах, екскурсіях, конкурсах, інтерактивах. Діти створюють вироби з природних матеріалів, навчаються новим технікам у прикладному мистецтві, виготовляють декоративні обереги, листівки, співають, читають вірші, беруть участь у театралізованих дійствах. І все це відбувається в атмосфері щирості, підтримки та тепла.
Показовим прикладом є зустріч народних свят — Трійці, Івана Купала — з плетінням віночків, виготовленням трав’яних оберегів, пусканням Купала та Марени на воду. Це не просто розваги, а знайомство з традиціями, глибоке відчуття українського коріння, яке діти сприймають через дотик, пісню, рух.
Велику увагу приділяють і державним датам. До Дня Конституції у творчій патріотичній майстерні «Зернятка законності держави» діти та дорослі візуалізували українські символи за допомогою насіння та зерен — створювали символічні картини. Під час інформаційної години «Два прапори — єдина країна» обговорювалися теми єдності, громадянської відповідальності та любові до Батьківщини.
Поповнити багаж знань і торкнутися історії допомагають тематичні та краєзнавчі подорожі. Захопливі екскурсії до міського народного історико-краєзнавчого музею імені Миколи Занудька дають змогу дітям пізнати минуле не лише через розповіді, а й через театралізовану гру, у якій вони беруть безпосередню участь.
Особливу атмосферу дарують сімейні зустрічі. У День родини та День батька діти виготовляли подарунки, читали вірші, розповідали про свої родини, ділилися історіями. До заходів охоче долучаються й дорослі — не лише як глядачі, а й як активні учасники. Батьки, бабусі, дідусі приходять, допомагають, діляться спогадами та майстерністю.
Справжніми родзинками літнього дозвілля стали креативні вечірки, які дарують дітям яскраві емоції та незабутні враження. Наприклад, піжамна вечірка з танцями, веселими конкурсами, дефіле у домашніх образах, ретро-кінотеатром на стелі та улюбленими іграми створила особливу, невимушену атмосферу. Наповнюють канікули не лише розвагами, а й теплом дружнього спілкування, відчуттям спільності та справжнього дитинства.
Створити цей живий, теплий, наповнений змістом простір допомагають люди, фахівці клубних установ, для яких культура — більше, ніж просто робота. Це щоденна праця серцем, з натхненням і турботою про кожну дитину, кожну подію. Їх підтримують відділ культури виконкому, Публічна бібліотека з філіями, музей, мистецькі заклади, з якими триває творча співпраця. Завдяки їхньому щирому ставленню, творчому підходу та енергії культурні осередки громади стають місцями життя, спілкування і розвитку для малих і дорослих мешканців.
Їхня праця — це внесок у збереження традицій, розвиток талантів і вміння жити в спільноті.
За інформацією пресслужби міського голови.
Published in
Культура
На 88 книг поповнився фонд міської книгозбірні. Це художня література, новинки книжкового світу і твори, що входять до навчальної програми.
Справжні книжкові скарби передали бібліотеці небайдужі покровчани, порадувало подарунком і видавництво "Ранок".
За словами бібліотекарів, подаровані книги збагачують фонд та розширюють горизонти знань для всіх відвідувачів. Бібліотека стає ще цікавішою та різноманітнішою, участь і любов читачів до книги надихає працювати з ще більшим ентузіазмом, бо разом створюють місце, де кожен може знайти щось цінне для себе.
Це не перша ініціатива покровчан, яка свідчить, що містяни є прихильниками читання, а книгозбірня залишається місцем поза часом, актуальним та затребуваним.
Для публічної бібліотеки Покрова це пріоритет, фахівці роблять все, аби заклад залишався сучасним, був місцем цікавих зустрічей та вагомих починань.
Спільно з містянами вони пропагують читання, цей рух знаходить відгук у покровчан.
Бібліотека відкрита для всіх! А ще фахівці зазначають: «Якщо у вас вдома є книги, яким бракує читачів, наша бібліотека подарує їм нове життя».
За інформацією пресслужби міського голови.
Published in
Культура
Вівторок, 08 липня 2025 07:58
В Україні вперше затверджено єдині правила перевезення тварин в автобусах
Written by userpressa
Відтепер перевезення тварин здійснюється за такими правилами:
- Дрібні тварини (вагою до 10 кг) повинні перевозитися у спеціальних контейнерах, клітках або сумках із абсорбуючим дном.
- Собаки середнього та великого розміру (10 – 45 кг) перевозяться лише в наморднику та на повідку. Пасажир має викупити всі сусідні місця в одному ряду та розмістити тварину на підлозі на спеціальній підстилці.
- Собаки вагою понад 45 кг можуть перевозитися лише відповідно до окремих умов перевізника на спеціально обладнаному транспорті.
- Собаки-поводирі їздитимуть безкоштовно, без викупу місць, у наморднику та на короткому повідку. Вони мають завжди перебувати поруч із людиною, яку вони супроводжують.
Серед обо’язкових правил до всіх домашніх тварин — наявність ветеринарного документа.
Джерело: Укрінформ
Published in
Культура
More...
Роботи талановитих покровчан перемогли у обласному творчому онлайн-конкурсі «Подаруємо дітям казку».
Вже не вперше громадська організація "Жінки плюс" запрошує до участі у літературно-мистецькому конкурсі, метою якого є популяризація та збереження нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО. Дніпропетровщині є чим пишатися і що передати у спадок.
Темою цього року стали козацькі пісні, що визнані світовим культурним явищем. Організатори запропонували створити казки за мотивами унікальних пісень. Відгукнулися автори із Солонянської, Покровської, Павлоградської, Межової, Губиниської, Підгороднянської, Лозуватської, Верхньодніпровської, Могилівської територіальних громад. Надійшло 25 робіт.
Казки покровчан визнано одними з найкращих. Третє місце у категорії «Дорослі» зайняла віршована казка «Добрий товариш» Тетяни Прокоф’євої, викладача ліцею №6. Для Тетяни це вже не перша перемога у конкурсі «Подаруємо дітям казку». Ілюстрації до її твору створила майстриня з Покрова Анна Мельничук.
У категорії «Діти» друге місце посіла наша Альона Федоренко, учениця ліцею№2.
Високі оцінки журі отримали казки Марії Гаврюк, вихованки Шолоховського будинку культури та Олени Чепінської, керівника клуба селища Перевізькі Хутори.
Вітаємо переможців з такими вагомими здобутками. Тепер козацькі пісні оживуть у казкових образах, їхнє художнє втілення надихне на подальше вивчення самобутньої пісенної спадщини Дніпропетровщини.
За інформацією пресслужби міського голови.
Published in
Культура
П'ятниця, 06 червня 2025 10:39
У мистецьких школах Покрова пролунали останні акорди навчального року
Written by userpressa
У Школі мистецтв та Дитячій музичній школі завершився ще один навчальний рік — непростий, але сповнений натхнення й перемог.
Цьогоріч творчі заклади випустили талановитих учнів у самостійне мистецьке життя. Кожен з них пройшов шлях зростання — від перших невпевнених нот і мазків пензля до виступів на сцені та конкурсних відзнак. Вони — частина історії цих закладів, частина великої мистецької родини Покрова.
— Завершення навчального року для нас — завжди особлива подія, — говорить начальник відділу культури виконкому Тетяна Сударєва. — Ми радіємо успіхам дітей, пишаємося викладачами, які вкладають у кожен урок знання й душу, та безмежно вдячні нашим Захисникам і Захисницям — завдяки їм діти мали змогу продовжувати навчання, творити, мріяти. Бажаємо випускникам щасливої дороги — під мирним і світлим небом України.
Під час урочистих зустрічей згадували, яким був цей навчальний рік. Звучала музика, лунали оплески, розгортались виставки художніх робіт.
Випускники дякували наставникам своїми найкращими виступами — щирими, світлими, зворушливими. Адже вони не лише передавали знання, а й всі роки підтримували дітей.
Підсумки року — переконливі: більшість випускників отримали відзнаки.
Посвідчення вручали директори Школи мистецтв «Арт-мюзік»Ганна Доценко та Музичної школи «Домінанта» Надія Тарасенко. Вони бажали своїм вихованцям натхнення, сміливості та віри у власний талант. Звучали аплодисменти, лунали слова, які залишаться у пам’яті назавжди.
За інформацією пресслужби міського голови.
Published in
Культура
Театралізована екскурсія в Народному історико-краєзнавчому музеї ім. М.Занудька, що відбулась у переддень Міжнародного дня музеїв, перенесла гостей у минуле, наповнивши його голосами сивої давнини.
У сутінках музейних залів, де зазвичай панує тиша і застигла велич минулого, вночі заговорила історія. Місто долучилося до міжнародної акції «Ніч у музеї», яку традиційно відзначають у День музеїв по всьому світу. Цьогорічна тема, запропонована Міжнародною радою музеїв (ICOM), — «Майбутнє музеїв у спільнотах, що швидко змінюються» — як ніколи вдало відобразилась у події, яку підготував міський Народний історико-краєзнавчий музей імені Миколи Занудька спільно з відділом культури виконкому та його осередками.
Цього травневого вечора заклад відкрив свої двері не лише для відвідувачів — а й для героїв експозицій. Театралізоване дійство «Сутінкові теми живих персонажів» стало справжнім святом для душі тим, хто вірить, що історія здатна дихати, коли її шанують.
Із перших кроків гості поринали в атмосферу таємничості. М’яке світло свічок освітлювало експозиції, підкреслюючи тіні і об’єм артефактів. Тут не було звичних музейних табличок і сухих фактів — тут говорили експонати, тут розповідали самі персонажі.
Провідницею у цій подорожі стала муза історії Кліо. Вона знайомила гостей із шістьма залами, де на них чекали «живі» образи — історичні, міфологічні. Ось мудра Ворона — провісниця і берегиня таємниць природи — розповідала про флору та фауну нашого краю і загадково натякала на легенди. Вона стрімко з’явилась у першій залі, ніби злетіла просто з давніх легенд Подніпров’я.
— Я тут давно, — мовила вона. — Я бачила, як розквітали трави і зникали річки, а в лісі блукали мамонти й носороги…
Її історія про загадковий скелет шерстистого носорога звучала як міф.
Слухаючи її, містяни ніби опинялися не в музеї, а на сторінках великої, живої енциклопедії природи рідного краю. Цей образ був ніби містком між наукою, експозицією й легендою. Його можна було не лише торкнутися, а й загадати бажання.
У сусідній залі, під приглушеним світлом, що підкреслювало блиск золотих прикрас, постав могутній скіфський цар. Його постать вирізнялася величчю, а голос — спокоєм степів, вітрами яких він, здавалося, й досі править. Цар розповідав про скіфську добу, коли землі Подніпров’я були осередком сили й таємничості. Він повідав про кургани, в яких спочивають вожді, про символіку прикрас і зброї, якими скіфи не лише прикрашали себе, а й розповідали світові про свою міць.
— У кожному з нас жила гідність воїна і мудрість кочівника, — мовив цар, показуючи на копію золотої пекторалі. — А ця прикраса — не просто коштовність. Це – молитва до Сонця, укладена у візерунках.
Відвідувачі затамовували подих, слухаючи про світ, який досі живе у назвах, легендах і, звісно, в експозиції музею.
У залі козацької доби чекала історична постать гетьмана у козацькому вбранні. Він з гордістю тримав у руках символ влади — булаву, запрошуючи доторкнутися до неї, ніби до частинки сили, яка колись вела за собою народ. Із живою емоцією, притаманною старшині, він розповідав про героїчні сторінки козацької доби - боротьбу за волю, звитягу запорізьких полків, про те, як формувалась українська ідентичність крізь віки.
Далі, зала, присвячена гірничій справі, переносила у часи становлення шахтарських копалень. Богиня Кліо познайомила з дружиною легендарного геолога й науковця Валеріана Домгера, яка розкрила історію віднайдення марганцевих покладів. Вони розповідали про перші копальні, про те, як із кожним ударом кайла з-під землі діставали не лише руду, а й надію.
Символом тих часів став шахтарський каганець. Поруч можна було роздивитись інші обладунки, відчути на дотик вагу справжньої праці. Тут навіть повітря здавалося густішим — насиченим працею й пам’яттю.
А в іншій залі, теплому куточку народного побуту, панували дві українські господині. Вони ніби вийшли з картини: у вишитих сорочках, з рушниками і усмішками, які огортали серце. Гостям пропонували не традиційні національні смаколики, а й добрі слова, оповідки та мудрі поради.
— Доторкніться до цієї вази з петриківським розписом, дістаньте з неї побажання,— запрошувала Кліо. — Тут — краса душі. Розпис — це не просто орнамент, це молитва пензлем, це любов до землі.
Вони розповідали про обереги, вишивані символи, про давні традиції, які передавалися від матері до доньки. Ця частина екскурсії наповнювала душу спокоєм, відчуттям дому, родинного тепла.
Поруч, у залі, присвяченій визвольній боротьбі нашого народу, Захисник звертався до присутніх з важливими словами, у яких вся сила любові до України. Зі слова вдячності музею, який зберігає історичну пам'ять, мати воїна передала закладу прапор, під яким її син сьогодні боронить кордони рідної держави. Це стало до щему зворушливою миттю.
— Ми ставили собі за мету зробити музей не лише скарбницею експонатів, а живим середовищем, — поділилась директор закладу Тетяна Подольчак. — І нам це вдалося. Цього вечора музей справді ожив. Він перестав бути просто будівлею з експонатами — став часом, що говорить, дихає, торкається. У напівтемряві залів минуле зустрічалося з майбутнім, а люди — з історією, яку можна було побачити, почути, відчути.
Тісна співпраця з відділом культури, публічною бібліотекою міста, будинком культури Шолохово, школою мистецтв принесла неймовірний результат. Спільними зусиллями Тетяни Сударєвої, Тетяни Подольчак, Людмили Карандєй, Марини Ходи, Нелі Піхтіної, Володимира Алілуєнка, Дмитра Горобія, Ірини Рибалкіної і Тетяни Алілуєнко створено захід, що надовго залишиться у серцях.
Їхня щирість, талант і любов до справи зробили ніч у музеї по-справжньому чарівною. А головне — вони нагадали: історія не лежить під склом. Вона в нас. Вона — ми.
І саме в таких подіях народжується не лише знання про минуле, а гордість за нього. Не лише знайомство з експонатами, а зв’язок поколінь. Адже допоки історія оживає в очах дітей і дорослих, у трепеті дотику до булави чи пекторалі, до вишитого рушника чи шахтарського ліхтаря — доти живе і сам музей.
Міський Народний історико-краєзнавчий музеї ім.М.Занудька вже давно вийшов за межі звичайного краєзнавчого простору. Це місце, куди хочеться повертатися. Місце, де можна відчути голос часу.
За інформацією пресслужби міського голови.
Published in
Культура
Сьогодні Покров разом з усією Україною зустрічає День вишиванки. Це свято органічно увійшло в наше життя у 2006 році, об’єднавши навколо головного національного символу.
Для покровчан цей день завжди проходить з добром і щирістю. Містяни вбираються у вишиванки, з гордістю розповідаючи про історію сорочок із закодованим у орнаментах посланням. Бо в них – молитва, надія, кожна ниточка прошита пам’яттю і вірою у нашу перемогу.
У багатьох родинах зберігаються безцінні вишиті реліквії, що дісталися від предків. А хтось збирає власну вишиту спадщину, аби передати нащадкам. Вишиванки - то більше, ніж одяг, то душа і в кожного вона своя, унікальна та неповторна.
Сьогодні місто квітло візерунками й орнаментами. Поряд з традиційними білими й чорними можна було зустріти кольору хакі – наш сучасний символ сили й незламності. Оберіг мужніх Захисників та Захисниць.
Містяни приєдналися до всеукраїнського флешмобу до дня вишиванки. Цикл тематичних заходів присвятили заклади культури й освіти, зазначаючи, що одягаючи вишиванку, показуємо світові, хто ми є - пам’ятаємо свої корені. Для мистецьких шкіл вона - пісня на полотні, бо надихає на творчість, спонукає досліджувати кожен візерунок.
Які саме орнаменти притаманні нашому регіону, знають у міському музеї, де до свята створили фотозону. Фахівці не перший рік вивчають вишиванкову спадщину. У закладі зібрані унікальні взірці, що доводять: вишивка супроводжувала українців протягом віків.
Вони не просто оздоблювали нею одяг та предмети побуту – наділяли особливим сенсом. Кожен хрестик чи вишитий листочок мав своє значення, як і кольори. Вишивальниці володіли 150 видами технік, дівчаток змалку вчили вишивати, що було ознакою справжньої господині. Це було не тільки традицією, так зберігали код нації, передаючи з покоління в покоління свою історію. Навіть у засланні, у таборах ГУЛАГу, українці продовжували вишивати. Це те, що не могла винищити тоталітарна система, вишиванка ставала протестом і викликом – мовою української душі.
Покровчани говорили про це на повний голос, дякуючи нашим незламним воїнам, завдяки кому ми можемо берегти те, що робить нас справжніми. Одягати вишиванку, гордо підіймаючи голову, несучи у серці частину власної історії.
За інформацією пресслужби міського голови.
Published in
Культура