У громаді продовжує свою важливу роботу пункт соціально-психологічної допомоги для дітей та підлітків шкільного віку «Коло підтримки», що діє на базі Будинку творчості дітей та юнацтва.

Сьогодні цей простір залишається місцем, де діти можуть відчути підтримку, емоційну безпеку та щиру турботу.

Фахівцем пункту є досвічений практичний психолог Лілія Дробот. Фахівець й надалі проводить ресурсні зустрічі у межах Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?».

Через ігри, творчість, спілкування та спільні активності діти вчаться краще розуміти себе й інших, долати тривожність та знаходити внутрішню рівновагу.

Особливий інтерес у вихованців викликала психологічна гра, під час якої діти із захопленням взаємодіяли між собою, вчилися висловлювати власну думку, слухати одне одного та працювати в команді. Такі заняття допомагають не лише розвивати комунікативні навички, а й формують відчуття підтримки та довіри.

Теплою та щирою була й зустріч у родинному колі під назвою «У теплих обіймах родини», яка об’єднала дітей і батьків. Спілкування, щирі слова, посмішки та міцні обійми подарували учасникам багато позитивних емоцій і ще більше зміцнили теплий зв’язок між найріднішими людьми.

Такі моменти особливо цінні сьогодні, адже саме підтримка родини допомагає дітям почуватися впевненіше та спокійніше.

За інформацією пресслужби міського голови.

В Україні готуються суттєві  зміни до підходу проведення перевірок роботодавців. Державна служба України з питань праці впроваджує ризикоорієнтовану бальну систему, яка визначатиме, як часто підприємство перевірятимуть інспектори.

Мета змін – зробити контроль більш прогнозованим, об’єктивним і залежним від реальних ризиків, а не формальних підстав.

Кожному підприємству нараховуватимуть бали залежно від:

• порушень трудового законодавства;

• рівня ризику виробництва;

• соціальних показників (зайнятість, зарплати тощо).

Саме загальна кількість балів визначатиме періодичність перевірок:

• понад 41 бал – високий ризик: перевірка раз на 2 роки

• 21–40 балів – середній ризик: раз на 3 роки

• до 20 балів – низький ризик: раз на 5 років

Такий підхід відповідає загальній логіці державного нагляду, де частота контролю прямо залежить від рівня ризику діяльності.

Система передбачає конкретні критерії ризику. Зокрема:

• заборгованість із зарплати – +4 бали;

• виплата зарплати на рівні мінімальної – +2 бали;

• використання небезпечного обладнання – до +41 бал;

• праця неповнолітніх – до +32 балів.

Окремий блок стосується зайнятості:

• невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю – +20 балів;

• порушення правил працевлаштування іноземців – +15 балів.

Тобто найбільшу «вагу» мають саме ризики для життя і здоров’я працівників.

Документ передбачає і «позитивні» фактори, які знижують кількість балів. Зокрема:

• наявність системи управління охороною праці (ДСТУ ISO 45001:2019);

• впровадження програм психосоціальної підтримки працівників;

• відповідальна політика зайнятості.

Наприклад, сертифікація за ISO може зменшити ризик одразу на 30 балів – це дозволяє перейти в нижчу категорію перевірок.

Також окремі показники можуть зменшуватися (до 50%) за умови належної соціальної політики роботодавця.

Нова система фактично вводить «рейтинг ризику» підприємства:

• більше порушень – частіші перевірки;

• більше відповідальності – менше контролю.

Вперше роботодавець може реально впливати на частоту перевірок через свою поведінку.

Текст постанови https://surl.li/pghxpu

За інформацією Управління праці та соціального захисту населення м.Покров

 

Як діяти його родині

Важливо: не публікуйте фото військового у формі, номер частини та місце останнього перебування. Це може нашкодити людині в полоні.

Що насправді треба зробити:

⓵ Зібрати всі відомі дані: останню локацію, обставини зникнення

⓶ Подати заяву до поліції про зникнення: у відділенні або за номером 102

⓷ Зафіксувати номер заяви, отримати витяг з ЄРДР і контакти слідчого

⓸ Найближчий родич має здати біологічні зразки для порівняння ДНК-профілів

⓹ Зареєструватися в Особистому кабінеті Коордштабу з питань поводження з військовополоненими та внести максимально повну інформацію про захисника

⓺ Звернутися до Об’єднаного центру СБУ з координації пошуку та звільнення, а також до Національного інформаційного бюро

Повна інструкція та контакти профільних органів тут: https://bit.ly/yak-diiaty-rodyni

За інформацією Міністерства оборони України 

 

Минулого місяця поліцейські екіпажу «Білі янголи» Нікопольського районного управління поліції евакуювали з прифронтового Нікополя літнє подружжя, яке тривалий час перебувало під постійними ворожими обстрілами. Під час евакуації з’ясувалося, що ця історія має продовження ще з перших місяців повномасштабної війни.

Два роки тому поліцейські, які нині несуть службу у складі підрозділу «Білі янголи», працювали у мобільно-вогневій групі та першими прибували на місця ворожих обстрілів, надавали допомогу постраждалим і встановлювали наслідки завданих атак. Під час одного з виїздів на берегову лінію Нікополя, поблизу спортивно-тренувального об’єкта, вони потрапили під артилерійський обстріл. Разом із місцевим мешканцем, нині евакуйованим 75-річним чоловіком - поліцейські змушені були ховатися в одній із будівель, перечікуючи удари. Снаряди вибухали поруч, ситуація була вкрай небезпечною. Тоді їх об’єднало спільне випробування — вижити.

Через два роки війна знову звела їх разом — цього разу під час евакуації. Чоловік, який раніше отримував поранення та неодноразово опинявся під обстрілами, разом із 73-річною дружиною ухвалив рішення виїхати до більш безпечного регіону. Раніше подружжя мешкало на береговій лінії міста, яка однією з перших зазнала інтенсивних ударів артилерії та реактивних систем залпового вогню. Згодом вони переїхали до центральної частини Нікополя, однак і там зберігається постійна загроза через атаки FPV-дронів та безпілотників різного типу. Попри це люди тривалий час не наважувалися залишити домівку, та зрештою подали заявку на евакуацію. Поліцейські «Білих янголів» оперативно прибули за вказаною адресою, евакуювали подружжя з небезпечної території та передали волонтерам. Спочатку людей доправили до Кривого Рогу, звідки вони вирушили до родичів у місто Київ.

За інформацією Нікопольського районного управління поліції

 

У ветеранському просторі міста відбулася нова зустріч у межах проєкту «Жива бібліотека».

Десятикласники ліцею №6 мали можливість поспілкуватися з людиною, чий життєвий шлях нерозривно пов’язаний із військовою службою та відповідальністю перед державою - майором у відставці Володимир Недорезанюк.

Формат зустрічі традиційно передбачав відвертий діалог, де замість сторінок книжок реальні історії, досвід і вибір.

Зустріч розпочала головний спеціаліст з питань реалізації ветеранської політики Анна Шипко. Вона наголосила, що «Жива бібліотека» - це передусім розмова, яка дає можливість почути і зрозуміти тих, хто пройшов непростий шлях служіння країні.

Спілкування з Володимиром Недорезанюком відбувалося у форматі відкритого інтерв’ю, поділеного на тематичні блоки. Діалог з побратимом вела сержант у відставці 93-ї бригади «Холодний Яр» Олена Козоброд.

Розмова розпочалася зі спогадів про мирне життя, юність, захоплення, перші серйозні рішення.

Особливу увагу було приділено моменту вибору — рішенню стати військовим. Ветеран поділився власними переживаннями, розповів про мотивацію, страхи та труднощі, з якими довелося зіткнутися на початку служби. Його слова звучали стримано, але водночас глибоко й переконливо, без зайвого пафосу, як свідчення людини, яка добре розуміє ціну прийнятих рішень.

У ході розмови Володимир Анатолійович говорив і про бойовий досвід, складні завдання, відповідальність за життя побратимів, необхідність швидко приймати рішення в умовах небезпеки. Він наголосив, що служба навчила його найважливішому — довірі, витримці та вмінню діяти в команді.

Окремий блок зустрічі був присвячений темі побратимства. За словами ветерана, це поняття виходить далеко за межі звичайної дружби, адже ґрунтується на взаємній підтримці та готовності ризикувати заради іншого. Він також підкреслив, що ці зв’язки залишаються міцними і після завершення служби.

Під час обговорення учасники торкнулися і теми повернення до цивільного життя. Володимир Недорезанюк відверто розповів про зміни у світогляді, нові цінності та виклики, з якими стикаються ветерани. Він зауважив, що суспільству важливо краще розуміти цей досвід і з повагою ставитися до тих, хто його пройшов.

Інтерес у школярів викликали практичні інтерактивні завдання. Разом із гостем вони розбирали життєві ситуації, у яких потрібно швидко приймати рішення. Наприклад, допомогти іншому чи подбати про себе, залишитися лідером чи передати частину відповідальності.

Ветеран пояснював, як подібні дилеми виглядають у реальних умовах служби, де кожне рішення має вагу і наслідки.

Завершуючи зустріч, Володимир звернувся до молоді з порадами: вчитися відповідальності, розвивати критичне мислення, підтримувати одне одного і не боятися брати на себе ініціативу. Він наголосив, що саме ці якості формують сильну особистість і допомагають долати труднощі.

Учні уважно слухали, ставили запитання та активно долучалися до обговорення.

Зустріч пройшла у щирій, відкритій атмосфері, залишивши глибоке враження у всіх присутніх. На завершення організатори подякували гостю за відвертість і важливий досвід.

Проєкт «Жива бібліотека» продовжує об’єднувати ветеранів і молодь, створюючи простір для діалогу, у якому народжується розуміння, повага і пам’ять. Адже саме через такі живі історії формується усвідомлення справжньої ціни рішень, мужності та любові до своєї країни.

За інформацією пресслужби міського голови.

 

Лікарняний заклад отримав два санітарні автомобілі в якості благодійної допомоги.

Йдеться про сучасні автомобілі з невеликим пробігом марок Mercedes та Ford.

Вони надійшли завдяки підтримці Німецького Ротарі дистрикту 1880, Дистрикту 2232, РК "Дніпро Новий". Керівник ГО - Ірина Одінцова. Один із автомобілів використовуватимуть для роботи мобільної паліативної служби, інший - для перевезення пацієнтів на діагностичні обстеження в межах лікарняного містечка.

За словами представниці “Ротарі” Юлії Гончаренко, обидва транспортні засоби оснащені необхідним обладнанням для безпечного транспортування пацієнтів. Там є функціональні каталки, ноші з колісним механізмом, складними кріслами колісними. Внутрішній простір організований ергономічно — це забезпечує швидкий доступ до інструментів і комфортну роботу медичного персоналу.

Медики доукомплектують автомобілі необхідним обладнанням, й невдовзі вони стануть на службу мешканцям громади.

У лікарні наголошують, що отримані автомобілі є важливим підсиленням матеріально-технічної бази закладу та сприятимуть підвищенню оперативності надання медичної допомоги.

Колектив медзакладу висловлює вдячність благодійникам за підтримку.

За інформацією пресслужби міського голови.

 

Цьогоріч 10-й ювілейний конкурс пройшов під егідою Грегора та Наталії Розумовських.

Захід об’єднав 183 роботи з 12 областей України, продемонструвавши широкий спектр дитячої творчості у номінаціях “Слово”, “Художнє мистецтво” та «Декоративно-прикладне мистецтво». Особливого емоційного звучання конкурсу додали роботи дітей із тимчасово окупованих територій.

Робота покровчанки - 9-річної Анни -Марії Рубахи під назвою “Світло над козацьким серцем” вирізнилася серед багатьох інших щирістю, глибиною та художньою виразністю та здобула І премію у номінації “Художнє мистецтво”. У цій же номінації Дипломами за участь також нагородили Марію Бульбу та Аліну Сокур.

Свій талант юні художниця розвивають під наставництвом викладача Тетяни Думчикової.

Виставка конкурсних робіт, що проходить у палаці гетьмана Кирила Розумовського (м. Батурин Чернігівської області), стала своєрідним віддзеркаленням сучасного дитячого бачення України. Воно різне, емоційне, але сповнене світла і надії.

За інформацією пресслужби міського голови.

 

У Народному історико-краєзнавчому музеї імені М. Занудька нещодавно відбулося чергове засідання клубу «Жіноча вітальня». Він уже став місцем зустрічі активних, творчих і небайдужих жінок громади - простором, де можна бодай на деякий час відкласти щоденні турботи, відчути підтримку однодумців і долучитися до традицій, що надихають та об’єднують.

Цього разу зустріч була присвячена темі нематеріальної культурної спадщини - унікального явища, що формує національну ідентичність і передається з покоління в покоління через традиції, звичаї, ремесла й мистецтво. У сучасних умовах збереження таких надбань набуває особливого значення, адже саме в них зосереджені історична пам’ять і духовна сила народу.

У межах цієї теми зустріч поєднала дві глибокі й символічні складові - петриківський розпис і писанкарство. Символічно, що саме навесні, у період оновлення, учасниці звернулися до цих видів мистецтва, у яких закладені уявлення про красу, гармонію та життєву силу.

Музейна зала створювала особливий настрій і відчуття домашнього тепла. Виставка робіт майстринь органічно доповнювала подію - кожен виріб ніби продовжував історію своєї авторки, передаючи її настрій і натхнення.

З перших хвилин учасниці долучилися до символічного «кола знайомств». Передаючи клубок ниток, вони називали свої імена та ділилися очікуваннями від зустрічі. Так утворилося умовне «мереживо» спільноти - просте, але промовисте нагадування про зв’язок і взаємопідтримку, що одразу налаштувало на щире спілкування.

Гостями «Жіночої вітальні» стали місцеві майстрині, які присвятили себе збереженню й популяризації українського мистецтва. Центральною частиною заходу став відкритий діалог із ними.

Про витонченість і глибину петриківського розпису розповіла Ганна Мельничук. Вона поділилася власним творчим шляхом, згадала зустрічі, що надихнули її, а також історії створення окремих робіт. Особливу увагу присутніх привернули приклади декорування незвичних предметів - зокрема фортепіано, оздобленого елементами петриківського розпису. Окремо майстриня зупинилася на символіці квітів і значенні кольорів, що формують настрій і зміст кожної композиції.

Не менш цікавою стала розмова з Оксаною Муравецькою, яка представила свій творчий досвід і розповіла про захоплення писанкарством, вишивкою та іншими видами народного мистецтва. Вона поділилася знаннями про традиції створення писанок, особливості орнаментів і значення символів, закладених у візерунках. Йшлося не лише про техніку, а й про внутрішній стан - уважність, зосередженість і настрій, з якими народжується кожна робота.

Після виступів гостей зустріч природно перейшла у тепле, невимушене спілкування. До мистецької частини долучився вокальний ансамбль «Барви», подарувавши присутнім душевні пісні, сповнені щирості й світлого настрою. Їхній спів об’єднав залу - багато хто підспівував, підтримуючи атмосферу єдності та живого емоційного відгуку.

Особливо зворушливим став фінал зустрічі. До розмови долучилась Ірина Литвинова, мама загиблого захисника, почесного громадянина міста Покров Олександра Мостіпана. Вона звернулася до учасниць із теплими словами вдячності - за щирість цієї зустрічі, підтримку та можливість бути разом. Жінка поділилася особистими спогадами та прочитала власний вірш, написаний болючими роздумами. Ці слова звучали тихо, але проникливо, знаходячи відгук у кожному серці.

На знак пам’яті вона передала музею родинні реліквії - вишиванку сина, перешиту колись із вишиванки прадідуся, а також старовинні рушники з Вінниччини, звідки вона родом. Цей дар став не лише поповненням музейної колекції, а й символом неперервності поколінь, пам’яті та любові, що живе попри втрати.

За інформацією пресслужби міського голови.

 

24 квітня у межах чергового, 73-го обміну полоненими між Україною та росією додому повернулися 193 українські Захисники - військовослужбовці різних підрозділів Сил оборони, які боронили державу на найгарячіших напрямках. Серед них наші земляки, мужні воїни - Віталій Забєлін та Олексій Черкасов.

Наразі обидва військовослужбовці перебувають на етапі комплексної реабілітації, попереду довгоочікувані зустрічі з найріднішими.

42-річний Віталій Забєлін, військовослужбовець 25-ї окремої повітрянодесантної Січеславської бригади, перебував у полоні з квітня 2024 року. Вдома на нього чекали батьки, син та сестра.

49-річний Олексій Черкасов проходив службу у Державній спеціальній службі транспорту. У полоні воїн пробув понад 2,5 роки. Його повернення з нетерпінням чекали дружина, донька та онучка. Обох воїнів рідні активно розшукували та підтримували віру в їхнє повернення.

За інформацією пресслужби міського голови.

 

У житті кожної громади є особливі люди — ті, чиї долі стають віддзеркаленням цілої епохи. Їхній шлях — це історія випробувань, праці, любові та незламної віри в життя.

Саме до таких особистостей належить мешканець Покрова Юліан Олексійович Литвин, який наприкінці травня зустрів свій поважний 100-річний ювілей.

Від імені міського голови Олександра Шаповала з поважною датою ювіляра привітала заступник міського голови Дар’я Горчакова. Вона висловила щирі слова вдячності за багаторічну працю, життєву мудрість і внесок у розвиток громади, побажала міцного здоров’я, душевного тепла та родинного затишку.

Юліан Олексійович народився у 1926 році в Максимівці, що згодом стала частиною міста Марганець. Його юність припала на непрості роки Другої світової війни.

Разом із родиною він пережив евакуацію на Урал, працював на стратегічно важливих підприємствах, освоюючи різні професії ще зовсім юним. Після війни закінчив військове училище з відзнакою, служив у армії. Завершивши військову кар’єру у званні капітана, повернувся в Україну.

Із середини 1950-х років його життя нерозривно пов’язане з Покровом. Багато років працював на гірничо-збагачувальному комбінаті, пройшовши шлях від машиніста до керівних посад. Разом із дружиною Тамарою Миколаївною виховали двох дітей, створили міцну і люблячу родину.

Навіть у поважному віці Юліан Олексійович залишається активним і життєлюбним. Ще донедавна займався риболовлею, радіотехнікою, малюванням. Поруч із ним — люблячі діти, онуки та правнуки, які є його найбільшою гордістю і підтримкою.

За інформацією пресслужби міського голови.